Врахування ознак, які характеризують суб’єктивну сторону

Кваліфікація при поєднанні в одній особі функцій співучасників кількох видів

Кваліфікація необхідної співучасті

Кваліфікація дій „організаторів”, „підбурювачів”, „пособників”, які передбачено Особливою частиною КК

Організаторські, підбурювальні, пособницькі дії, які передбачає диспозиція кримінально-правової норми, кваліфікують лише за статтею Особливої частини КК без посилання на ст.27 КК як посягання виконавця злочину.

Той факт, що злочин вчиняє не одна особа, відображено у формулюванні диспозиції норми, яка передбачає таку співучасть особливого роду.

Чинне законодавство передбачає випадки, коли злочини може бути вчинено лише у співучасті. Обов’язковий характер співучасті полягає в тому, що одна особа не може вчинити злочин, принаймні закінчене посягання.

При необхідній співучасті кожна з осіб виступає як виконавець власного злочину – не діяльність кількох осіб утворює один злочин, а кілька злочинів (кожний з яких своєю чергою вчинено одноособово або у співучасті) утворюють необхідну співучасть.

Загальні правила кваліфікації необхідної співучасті:

1.Посягання кваліфікують за нормами, що передбачають необхідну співучасть у злочинах, якщо встановлено всі ознаки кожного зі злочинів, що утворюють таку співучасть.

2.Відсутність спільних ознак вчинюваних злочинів означає, що скоєне не можна кваліфікувати за нормами, які передбачають необхідну співучасть.

Кваліфікуючи дії співучасника, який поєднує кілька функцій, доцільно не акцентувати увагу на якійсь одній з них, а посилатися на кожну з частин ст.27 КК, що передбачає діяльність певних видів співучасників та відповідну статтю Особливої частини. Така кваліфікація покаже справжню роль кожної особи у вчиненні злочину сприятиме призначенню покарання з урахуванням характеру та ступеня участі у спільному вчиненні злочину.

Ознаки, які характеризують суб’єктивну сторону злочину, можуть бути наявними в одних співучасників і бути відсутніми в інших. Оскільки в диспозиції статті Особливої частини описано посягання виконавця, то саме його діяння має характеризуватися всіма обов’язковими ознаками складу, зокрема й ознаками суб’єктивної сторони злочину. Отже, посягання можна кваліфікувати за статтею, яка передбачає певний вид умислу, мотив, мету, лише тоді, коли відповідні ознаки є у виконавця злочину. І навпаки, відсутність певних ознак у виконавця, виключає можливість кваліфікації скоєного за відповідною статтею, хоча б ті чи інші ознаки були в інших співучасників.

Дата добавления: 2014-01-14