Посткримінальна поведінка, яка перетворює вчинений злочин на більш небезпечний його вид

Посткримінальна поведінка, яку враховують оцінюючи раніше вчинені діяння

Посткримінальна поведінка, яку не враховують при кваліфікації

Загальноправове значення посткримінальної поведінки

Кваліфікуюче значення поведінки винного після закінчення злочину

ІІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСТКРИМІНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Оцінюючи поведінку особи після закінчення злочину, можна прийти до висновку, що вона може бути різною за своїм правовим значенням:

1) бути індиферентною для кримінального права;

2) характеризувати вчинений раніше злочин – підтверджувати мету, свідчити про мотиви дій винного;

3) вести до „перетворення” простого виду злочину на кваліфікований, простого чи кваліфікованого – на особливо кваліфікований;

4) становити собою склад іншого злочину;

5) мати ознаки позитивної посткримінальної поведінки.

В більшості випадків поведінка винного після вчинення злочину ніяк не впливає на правову оцінку діянь особи – її не враховують при оцінюванні попередніх дій, і вона не є самостійним злочином. Відповідні дії є індиферентними для кримінального права, як правило, тоді, коли їх вчинено щодо предмета, потерпілого, що вже виступали ознаками відповідних злочинів. Повторне урахування цих ознак і кваліфікація відповідних діянь як інших злочинів суперечили б принципу неприпустимості подвійного інкримінування одних і тих самих посягань.

У деяких випадках подальша поведінка особи характеризує суб’єктивну сторону попередніх дій. Відомо, що юридичне і фактичне закінчення злочину може не збігатися. Кваліфікують скоєне тоді, коли відомі і діяння винного, які мали місце до юридичного закінчення злочину, і дії чи бездіяльність після його закінчення. Тому, оцінюючи посягання, було б неправильно враховувати лише частину поведінки винного.

У низці статей Особливої частини КК як кваліфікуюча чи особливо кваліфікуюча ознака злочину передбачено настання наслідки, хоча простий склад цього ж злочину є формальним. При цьому наслідки настають не самі собою, а завдяки певній поведінці винного.

У такому випадку діяння, описані в диспозиції частини першої відповідної статті КК, є закінченим посяганням. Однак окремо їх не кваліфікують. Посткримінальна поведінка свідчить про те, що особа продовжує реалізовувати своє посягання. Скоєне слід оцінювати в цілому, враховуючи стадію, яку досягнуто внаслідок вчинення дій, що виходять за межі простого складу злочину. Тобто:

- якщо настали наслідки, з урахуванням яких злочин оцінюють як кваліфікований, то має місце закінчений злочин;

- коли ж наслідки не настали, то скоєне кваліфікують як відповідний незакінчений злочин – його кваліфікований склад. При цьому посягання, передбачене нормою про простий склад злочину, окремо не кваліфікують як замах на кваліфікований вид цього ж злочину.

Дата добавления: 2014-01-14