Правила тлумачення кримінально-правових норм як засіб запобігання помилкам у кваліфікації

Тлумачення термінів у тексті КК як засіб запобігання помилкам у кримінально-правовій кваліфікації

Недосконалість кримінального закону як визначальний чинник помилок у кримінально-правовій кваліфікації

Неправильна кваліфікація як результат реалізації нормативних положень

Кримінально-правової кваліфікації

Нормативні чинники неправильної

У тому випадку, коли особа, яка здійснює кваліфікацію, знає про колізію між вимогами КК та іншого нормативно-правового акта і надає пріоритет останньому, вона передбачає можливість настання негативних наслідків від неправильного застосування кримінального закону. Тому є підстави вважати, що особа здійснює необережне посягання – помилку у кваліфікації.

Результати опитувань працівників органів дізнання, слідчих, прокурорів та суддів показують, що серед чинників, які стоять на заваді правильній кримінально-правовій кваліфікації, на чільне місце неодмінно ставлять недосконалість кримінального закону. Водночас, доволі очевидним є те, що при найуважнішому і найкваліфікованішому підході до чинного кримінального закону, у ньому є чимало положень, які не піддаються однозначному сприйняттю та оцінці, а отже, породжують помилки в кримінально-правовій кваліфікації. Тобто неправильне визначення однієї з передумов кваліфікації тягне за собою неправильну правову оцінку скоєного, навіть якщо фактичні обставини справи було встановлено точно.

Для правильного застосування кримінального закону важливо встановити встановлення зміст термінів, які вжито в диспозиціях статей КК. КК 2001 р. окремого термінологічного розділу немає. Визначення відповідних термінів здійснюють:

1) у спеціальних статтях (здебільшого, у Загальній частині КК), описових диспозиціях статей Особливої частини та примітках до них;

2) завдяки тому, що в назвах і диспозиціях статей ужито нетотожні терміни;

3) через те, що певний термін вказано в дужках одразу ж після означуваного поняття.

Загалом, можна констатувати, що незважаючи на те, що багато кримінально-правових термінів визначено безпосередньо в тексті КК, значення чималої їх кількості залишено на розсуд теорії кримінального права та правозастосовної практики.

Тлумачення великої кількості термінів у самому КК поєднується з ситуацією, за якої переважну більшість доводиться з’ясовувати під час тлумачення кримінально-правових норм.

Одне з багатьох правил тлумачення кримінального закону виражено у формулюванні: „Однакові терміни в різних статтях КК мають однаковий зміст”. Інший бік цього правила полягає в тому, що поняття, значення яких визначено в законі чи є загальновизнаними стосовно тих чи інших злочинів, таке ж значення мають і щодо інших злочинів, якщо в диспозиціях статей Особливої частини КК ужито однакові терміни.

Важливу роль для забезпечення правильної кваліфікації відіграє правило, відповідно до якого кримінально-правові поняття не підлягають поширювальному тлумаченню.

Перелік правил тлумачення кримінального закону, які варто було б закріпити на законодавчому рівні можна продовжити.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Неправильною кримінально-правовою кваліфікацією слід визнавати лише ті випадки неправильного застосування закону, які офіційно встановлено і відображено в процесуальних документах. Аргументи на користь такого висновку побудовано на обґрунтованій вище презумпції правильності кримінально-правової кваліфікації:

1) кваліфікацію, неправильність якої не доведено, вважають правильною, а помилку чи зловживання при її проведенні – такими, що не існують;

2) оскільки кримінально-правова кваліфікація це офіційна правозастосовна діяльність, то й презумпцію її правильності може бути спростовано лише в офіційному порядку;

3) зміни у кримінально-правову кваліфікацію може бути внесено лише в установленому процесуальному порядку;

4) якщо факт неправильної кваліфікації офіційно не встановлено, то не виникає підстав для скасування або зміни процесуального документа, у якому зафіксовано попередню (неправильну) кваліфікацію.

Серед наслідків помилок у кваліфікації можна виділити:

1. Позитивні (для окремих осіб), які:

- з позиції обвинуваченого, його захисника, ведуть до інкримінування статті про менш тяжчий злочин;

- з позиції потерпілого, ведуть до застосування норм про більш тяжкий злочин;

- з погляду особи, яка проводить дізнання, веде досудове слідство, тягне за собою передачу справи для іншого органу і зменшення службового навантаження;

- з позиції керівників правоохоронних органів, ведуть до поліпшення статистичних показників.

2. Негативні, які характеризують їх з позиції інтересів держави і суспільства. За такого підходу аналізовані помилки завжди шкідливі і небажані.

Існують два види неправильної кваліфікації (з урахуванням ставлення особи, яка застосовує закон до своїх дій та їх наслідків):

1) зловживання у кваліфікації;

2) помилки у кваліфікації.

Усі інші види неправильного застосування закону (зокрема й неправильна кваліфікація) „вписуються” у якийсь із вказаних вище, а не утворюють окремого самостійного виду. Тобто або зловживання, або ж помилку, а не якийсь третій вид, становить собою неправильна кваліфікація:

- „із запасом”;

- здійснена внаслідок реалізації положень, які містяться в нормативно-правових актах;

- проведена відповідно до положень, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України, поширених ним узагальненнях і оглядах судової практики, листах до керівників апеляційних судів;

- викликана виконанням обов’язкових вказівок вищих інстанцій чи органів (начальника слідчого відділення, прокурора, суду);

- зумовлена некритичним ставленням до положень, викладених у наукових публікаціях;

- яка є „наслідуванням” рішень, прийнятих раніше в аналогічних справах.

Дата добавления: 2014-01-14