Використання нефінансових оцінок у визначенні інвестиційної привабливості підприємства

Розглянуті методики оцінки інвестиційної привабливості об'єктів інвестування грунтуються на оцінці стану їхніх матеріальних ресурсів, що мають фізичні властивості, і результатів їхньої експлуатації. Матеріальні ресурси включають різноманітні типи власності, устаткування й інших фізичних технологій. Матеріальні ресурси не є рідкісними, оскільки їх достатньо легко придбати на відкритому ринку.

Крім матеріальних ресурсів у кожного підприємстві є ще і нематеріальні ресурси, у яких фізичні властивості відсутні. До їхнього числа належать:

людські ресурси, що містять знання, думки, судження і досвід персоналу підприємства;

організаційні ресурси, що включають організаційну культуру, організаційну систему;

права на інтелектуальну власність (як патенти, копірайти і марки), що подають і захищають новаторську ідею, ім'я ідеї і її втілення.

Нематеріальні ресурси слабко імітовані в силу соціального складу й унікальних історичних умов.

Нематеріальні ресурси підрозділяються на нематеріальні активи і можливості (рис. 5.11).

		Нематеріальні ресурси
	Нематеріальні		Можливості
	активи
	Торгові		Ноу-хау, знання і досвід
	марки		робітників
	Патенти		Корпоративна (організаційна)
			культура
	Копірайти		Ділова
			репутація
	Зареєстроване		Кодифіковані
	оформлення		знання
	Контракти		Чітка
			компетенція
	Торгові
	секрети
Рис. 5.11. Структура нематеріальних ресурсів підприємства

Нематеріальні активи - це "речі, якими хтось володіє". Багато з них захищені законом. Вищі знання робітників звичайно називаються "чіткою компетенцією". Саме вони і можуть бути джерелом конкурентної переваги підприємства. Чітка компетенція постачальників, дистриб’юторів також є нематеріальним ресурсом підприємства.

Організаційна (корпоративна) культура включає переконання, знання, способи мислення і навички, відповідно до яких робітники подані в організації як результат того, що вони одержали мову, цінності, навички поводження і думки.

Саме нематеріальні ресурси підприємства й оцінюються при використанні нефінансових оцінок у визначенні інвестиційної привабливості підприємства.

Однією з перших нефінансові показники оцінки стала застосовувати скандинавська фінансова компанія Scandia. У 1991 р. Scandia увела поняття "індекс інтелектуального капіталу" (Intellectual Capital Index; ICI). Цей індекс, крім фінансових показників, включає і нефінансові компоненти - показник "співробітники", показник "процеси, показник "клієнти", показник "відновлення і розвиток".

Показник "співробітники" є одним з основних складових ICI, при визначенні якого провадиться оцінка плинності кадрів, внеску окремих співробітників у створення вартості підприємства, а також індивідуальних спроможностей, кваліфікації співробітників і ступеня їхньої задоволеності роботою.

Показник "процеси" визначає рівень ефективності внутрішніх процесів підприємства, втрати ефективності бізнесів-процесів, періодичність виходу нових продуктів на ринок, результативність впровадження й експлуатації важливих технологій, включаючи інформаційні системи, а також ефективність адміністративних систем.

За допомогою показника "клієнти" провадиться оцінка взаємовідносин з існуючими клієнтами, рівня обслуговування і ступеня задоволеності клієнтів, а також частки підприємства на ринку.

Через показник "відновлення і розвиток" оцінюються перспективи створення вартості підприємства. При цьому визначаються необхідні у майбутньому обсяги інвестування в розвиток, зокрема, у кадровий потенціал.

Нефінансові показники можуть стати кращим способом оцінки майбутніх економічних можливостей підприємства, оскільки фінансові показники поточної діяльності не завжди відбивають довгострокові переваги, що можуть принести підприємству прийняті сьогодні рішення.

Недоліки нефінансових показників. Незважаючи на цілий ряд очевидних переваг нефінансових показників в оцінці інвестиційної привабливості підприємства, численні дослідження виявили істотні їхні недоліки. Часто ціною погоні менеджерів за великою кількістю дуже різних показників є час і кошти. Витрати на впровадження систем нефінансових вимірів, зокрема, додаткові інвестиції в інформаційні системи, а також час на опрацювання й аналіз численних нефінансових показників не завжди виправдують переваги, що дає застосування таких показників.

У ряді випадків процес виміру інвестиційної привабливості за допомогою нефінансових показників перетворюється в чисто формальний підрахунок балів, що не дає нічого для рішення поставлених задач.

У деяких випадках не встановлюється чітка причинна взаємозалежність між нефінансовим показником і очікуваним результатом від його впровадження, що призводить до невірної оцінки інвестиційної привабливості підприємства. І, крім того, нефінансові показники не завжди відрізняються достовірністю.

Короткі висновки

1. Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка інвестиційної привабливості окремих суб'єктів господарювання. Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика підприємства як об'єкта майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості.

2. Напрямки аналізу інвестиційної привабливості підприємства і, відповідно, методика такого аналізу, залежать від цілей, що стоять перед інвестором. У вітчизняній практиці застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Найбільше поширеним методом оцінки інвестиційної привабливості підприємства є аналіз фінансових коефіцієнтів і показників, склад яких визначається виходячи з цілей і глибини аналізу, а також із інтересів основних груп користувачів. При аналізі фінансових показників і коефіцієнтів варто пам'ятати, що інвестиційна привабливість знаходиться під впливом чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізовані чинники).

3. Результати аналізу й оцінки фінансового стану підприємства повинні бути доповнені оцінкою його виробничого потенціалу і ринкових можливостей, що можна здійснити в ході об'єктного аналізу, який дозволяє оцінити інвестиційну привабливість із позиції виробничих і ринкових можливостей підприємства. Результуючим етапом об'єктного аналізу є визначення класу інвестиційної привабливості об'єкта інвестування на основі матриці інвестиційної привабливості.

Дата добавления: 2014-01-11