Склад і структура АСУ(П)

Процес управління складається з окремих функцій.

Функції управління

Цільова спрямованість процесів управління вимагає розглядати їх в межах періодично повторюючи циклів підготовки і прийняття управлінських рішень.

Кожний цикл управлінського рішення – це виконання в певній послідовності основних функцій управління: облік, прогнозування, аналіз, регулювання (контроль), планування. Під функцією розуміють вид діяльності реалізуємої системою у відповідності до її призначення.

Функція обліку встановлює фактичний стан наявних ресурсів. З цією метою розв’язуються задачі збирання, формування та пошуку даних збігів про хід виконання виробничих заходів.

Функція прогнозування визначає перспективні потреби в ресурсах. При цьому розв’язуються задачі збирання, формування та пошуку даних звітів про хід виконання виробничих заходів.

Функція прогнозування визначає перспективні потреби в ресурсах. При цьому розв’язуються задачі розрахунку можливих варіантів змінення цільових показників при заданих обмеженнях.

Функція аналізу спів ставляє наявні ресурси можливості із запланованими або прогнозуємими потребами в них. Це забезпечує задачі визначення розходження «потреби-можливості».

Функція регулювання – погоджує на найближчу перспективу потрібності в окремих ресурсах з наявними можливостями їх задовільнення. При цьому розв’язуються задачі перерозподілу окремих ресурсів, пошуку додаткових.

Функція планування – здійснює узагальнення погодження усіх необхідних та наявних ресурсів на віддалену перспективу. Це досягається розв’язком задач взаємопов’язання частинних цільових показників у зведену систему по всіх ресурсах.

Виконання названих функцій дозволяє ввести спрямований пошук розходжень між фактичним і бажаним станом об’єкта управління, а також виробляти управлінські рішення по їх усуненню.

При вивчені великих (складних) систем використовують прийом розділення (розчленування, виділення), за якимись ознаками, їх на відносно обособлення, обмежених один від одної складових частин, що об’єднують групи однорідних елементів, які називають підсистемами, а прийом розділення – декомпозицією.

АСУ(П), як велику кібернетичну систему, доцільно розділити на підсистеми за групами ознак: функціональний і забезпечений.

Функціональні підсистеми виділяються у відповідності до загальності функцій управління, тобто створюються за функціями управління, що мають однакову цільову спрямованість.

В складі АСУ(П) розглядаються такі основні функціональні підсистеми:

Кожна функціональна підсистема АСУ містить ряд взаємопов’язаних задач, рішення яких дозволяє здійснити функції: планування, обліку, контролю, регулювання та інші по кожній функціональній підсистемі. Таким чином основною елементарною ланкою АСУ(П) є «задача». Задача розглядається як закінчений комплекс прийомів обробки інформації, що забезпечує видачу прямих управляючих дій на хід виробничого процесу.

Задача АСУТП – це комплекс обчислювальних та логічних операцій по переробці інформації при реалізації функцій управління.

Оскільки будь-які методи управління не можуть бути реалізовано без матеріального забезпечення (необхідної інформації, технічних засобів, математичного та алгоритмічного забезпечення) в структурі АСУ(П) виділяють забезпечуючу частину. До складу забезпечуючої частини входять: організаційне, технічне, інформаційне, математичне, програмне, лінгвістичне, правове забезпечення.

Дата добавления: 2014-01-11