Держава як суб’єкт ринку фінансових послуг

На макрорівні основним учасником ринку фінансових послуг є держава. Вона здійснює регулювання ринку та може виступати позичальником чи інвестором фінансових активів.

Здійснюючи функцію регулювання ринку фінансових послуг держава, в особі відповідних державних установ, що уповноважені здійснювати контрольні та регулівні функції на відповідному сегменті ринку (Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, уповноваженні органи та ін), здійснює наступну діяльність:

- приймає законодавчі та нормативно-правові акти з питань діяльності учасників ринку фінансових послуг та окремих його сегментів;- регулює випуск та обіг фінансових активів, права та обов'язки учасників ринку;- видає ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку фінансових послуг та забезпечує контроль за такою діяльністю;- забороняє та зупиняє на певний термін (до одного року) професійну діяльність на ринку фінансових послуг у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягує до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; - реєструє випуск (емісію) фінансових активів та інформацію про даний випуск (емісію);- здійснює контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску фінансових активів та інформації про даний випуск, умов
продажу (розміщення) фінансових активів, передбачених такою
інформацією;- створює систему захисту прав інвесторів і здійснює контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку фінансових послуг;- контролює за допомогою відповідного контрольного органу достовірність інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку фінансових послуг;- встановлює правила і стандарти здійснення операцій на ринку фінансових послуг та контролює їх дотримання.

Крім регулівної функції найбільш часто на ринку фінансових послуг держава виступає позичальником. В такому разі населення і підприємницькі структури виступають інвесторами і кредиторами, а джерелом фінансових ресурсів виступають їх вільні кошти.

Свої відносини держава з кредиторами оформлює шляхом проведення державних позик, використання вкладів населення в ощадних банках та державного кредитного фонду, проведення грошових лотерей. Дані види відносин поєднуються в єдине поняття «державний кредит».

Найпоширенішою формою державного кредиту є пози­ки. За допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб держа­ви. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як пра­вило, облігації.

Відповідно до національного законодавства, Уряд України може брати внутрішні та зовнішні позички в межах, передбачених Законом про Державний бюджет, окрім емісійних коштів Національного банку України. При цьому отримані кошти використовуються саме на покриття бюджетного дефіциту і не спрямовуються на поточні бюджетні видатки. Якщо витрати на обслуговування державного боргу перевищують ті, що визначені Законом, Міністерство фінансів через Кабінет Міністрів негайно інформує про це Верховну Раду і у двотижневий строк надає пропозиції щодо внесення змін у Закон про Державний бюджет з їх повновагомим обґрунтуванням.

В сучасних умовах в Україні основною формою реалізації внутрішнього державного боргу є випуск державних боргових цінних паперів - облігацій і казначейських зобов’язань.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) емітуються у вигляді електронних записів на рахунках системи електронного обліку обігу державних цінних паперів Міністерством фінансів України. Воно ж виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасності погашення ОВДП. Гене­ральним агентом по розміщенню та обліку прав власності на ОВДП є Національний банк України. В ньому зберігається глобальний сертифікат на весь випуск, ним же (через комерційні банки) здійснюється обслуговування випуску.

Надходження до бюджету коштів від реалізації ОВДП відображаються як джерела фінансування бюджетного дефіциту.

Доходи, що отримані від розміщення ОВДП в сумі, що перевищує їх номінальну вартість, а також доходи, що отримані в разі викупу цінних паперів за ціною, нижче ціни розміщення, відносяться на зменшення фактичних видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу.

Іншою формою державного кредиту є передача ощад­ними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в них, державі для покриття своїх витрат. Така передача може здійснюватися шляхом випуску білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик.

Ще однією формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Дер­жава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Проте, ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Крім внутрішніх запозичень, є й зовнішні. Вони утворюються як шляхом розміщення боргових цінних паперів серед нерезидентів України, так і шляхом одержання позик у спеціалізованих фінансово-кредит­них інститутах.

До державного кредиту належить також міждержавний кредит, коли одні держави виступають кредиторами, а інші – позичальниками. Він надається на умовах строковості, платності та зворотності. Величину одержаних зов­нішніх позик і нарахованих процентів включають до державного боргу.

Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних кош­тів або спеціальних урядових фондів. Вони можуть бути середньо- чи довгостроковими, надаватись у грошовій чи товарній формі, у валюті країни-кредитора або у вільно конвер­тованій валюті.

Сучасне економічне становище України вимагає залучення кредитних ресурсів у таких значних обсягах, які мо­жуть надати лише потужні міжнародні фінансові установи, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжна­родний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку й інші. Залучення та обслуговування іноземних кредитів, повер­нення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, здій­снюється спеціально визначеними урядом банками-агентами. Такі банки укладають договори на агентське обслуговування із державними органами, уповноваженими Кабінетом Мініст­рів України за погодженням із Міністерством фінансів.

Дата добавления: 2014-10-15