Загальна характеристика грошового ринку

Який вид страхування є найбільш пріоритетним для страхових компаній щодо залучення інвестиційних ресурсів?

Що не можуть включати активи недержавного пенсійного фонду?

а) векселя;

б) акції;

в) облігації.

а) майнове страхування;

б) хеджування;

в) страхування життя.

Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг

5.1 Загальна характеристика грошового ринку

5.2 Валютний ринок як складова ринку фінансових послуг

5.3 Організаційні основи функціонування ринку позик

5.4 Фондовий ринок України

5.5 Загальна характеристика ринку з перейняття ризику

5.6 Ринок дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Понятійний апарат

Безготівкові розрахунки, інструменти грошового ринку, резиденти України, нерезиденти України, національний валютний ринок, міжнародний валютний ринок, кредит, кредитори, позичальники, види кредитів, облігація, цінні папери, емітент, інвестор, первинний фондовий ринок, вторинний фондовий ринок, хеджування продажем, хеджування покупкою, ф’ючерс, форвард, дорогоцінні метали, банківські метали

Перелік рекомендованої літератури: 1, 3, 5, 27, 50, 54, 55, 63, 66, 68, 70.

Грошовий ринок є тим сегментом ринку фінансових послуг України, на якому проводяться розрахунки між суб’єктами господарювання та населенням у готівковій та безготівковій формах.

В Україні велика увага приділяється організації грошових розрахунків, особливо у їх безготівковій формі. Дана форма базується на наступних принципах її організації.

По-перше, всі суб’єкти господарювання повинні зберігати кошти у безготівковій формі на банківських рахунках. Використовувати їх можливо лише за згодою платника шляхом перерахування на рахунок отримувача коштів.

По-друге, термін здійснення реального платежу повинен бути максимально наближеним до терміну відвантаження товару чи завершення надання послуг. Це сприяє прискоренню кругообігу фінансових ресурсів та підвищенню ефективності їх використання. Проте, за відповідних обставин, Національним банком України допускається можливість проведення попередньої оплати через використання платіжного доручення, чи довгострокової відстрочки платежу, яка, як правило, оформлюється комерційним кредитом.

По-третє, всі безготівкові платежі проводяться з банківського рахунка в календарній послідовності надходження розрахункових документів за рахунок наявних коштів.

Виходячи з даних принципів на грошовому ринку обертаються наступні документи, що супроводжують процедуру проведення банківських розрахунків:

- розрахункові документи, що надаються в банк юридичними чи фізичними особами з дорученням чи вимогою перерахувати з їх рахунка чи зарахувати на їх рахунок визначену суму коштів. До таких документів належать платіжні вимоги, платіжні доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимоги-доручення;

- платіжні документи, які передаються однією особою іншій із зобов’язанням чи наказом третій особі сплатити визначену суму коштів пред’явнику документів. До таких документів відноситься вексель;

- комерційні документи, які надають характеристику відвантаженому товару чи наданим послугам, і які супроводжують їх переміщення від постачальника до платника. Ці документи підтверджують правомірність платежів, що здійснюються з використанням розрахункових або платіжних документів. До комерційних документів відносять товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін.

На грошовому ринку основними видами документів є розрахункові та платіжні. За їх допомогою здійснюються наступні форми розрахунків:

1) розрахунки платіжними дорученнями;

2) розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

3) розрахунки чеками;

4) акредитивна форма розрахунків.

Розрахунки платіжними дорученнями полягають у наданні платником відповідного розпорядження банку (платіжного доручення) списати з його рахунка визначену суму коштів на рахунок отримувача платежу, що вказаний у дорученні. Платіжні доручення за домовленістю сторін можуть бути терміновими, достроковими та відстроченими. Дана форма розрахунків захищає інтереси постачальника на отримання своєчасного платежу у повному обсязі.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями здійснюються в разі необхідності проведення двох взаємопов’язаних дій. Спочатку постачальник надає покупцю вимогу сплатити відвантажений йому товар чи надані послуги, після чого покупець надає вимогу своєму банку сплатити вказану суму постачальнику. Дана форма захищає інтереси як платника, так і отримувача платежу. В разі відмови від сплати платіжної вимоги-доручення платник повинен визначити причини відмови у встановлений договором термін.

Розрахунки чеками використовуються в усіх видах платежів за поставлені товари та надані послуги. Дані розрахунки проводяться шляхом використання розрахункової чекової книжки з відривними чеками, та можуть обслуговувати як оптовий, так і роздрібний оборот. Через це чеки є альтернативою використання готівки. Крім того, чеки забезпечують одержання виручки негайно після відвантаження товарів, що є найбільш вигідним для постачальника.

Акредитивна форма розрахунків використовується в разі необхідності гарантування платежу. Вона передбачає проведення платежу постачальнику товарів чи послуг на основі оформлених ним розрахункових документів у межах коштів, депонованих у банку платника. Депонування проводиться за заявою платника (заявою на акредитив) на окремому рахунку, про що повідомляються банк постачальника та сам постачальник. Через це, значним недоліком акредитивної форми є те, що вона відволікає з обігу вільні фінансові ресурси, які депонуються у банку, знижуючи, таким чином, фінансові можливості платника.

Широке використання на грошовому ринку України отримали його інструменти, які уявляють собою документи, що мають вигляд грошових знаків, але випущені в обіг не Національним банком України та існують для здійснення платежів у господарському обороті. До них відносять векселя, депозитні сертифікати, євродолари, дебетові та кредитні платіжно-розрахункові картки та інші.

Вексель – це борговий цінний папір, що підтверджує безумовне письмове зобов’язання векселедавця сплатити пред’явнику векселя до настання строку його погашення суму, що вказана у векселі. Національним банком України затверджені правила здійснення комерційними банками операцій з векселями, які встановлюють порядок надання вексельних кредитів та проведення фінансово-кредитними установами комісійних операцій з векселями.

Векселя можуть бути комерційними і банківськими. Комерційні векселя використовуються для оплати товарів, робіт та послуг, і супроводжуються реальною їх поставкою. Банківські векселя емітуються комерційними банками, і за ними векселедавцем та платником є один і той же банк.

Крім того, векселя поділяють на прості та переводні. Простий вексель є відмінним від переводного тим, що векселедавець і платник по ньому є одна й таж особа. За переводним векселем векселедавець призначає платника по векселю і доручає йому сплатити суму, що вказана в векселі, особі, яка вписана в вексель. Через це, найбільш важливими атрибутами переводного векселю є:

1. Наявність індосаменту – передаточного підпису, який власник векселю робить на користь третьої особи на зворотній стороні векселю;

2. Наявність акцепту платника, який оформлюється як письмова угода на сплату векселя. Вимагати акцепту векселю може як векселедавець, так і кожна з осіб, якій передається вексель за індосаментом.

Використання векселів на грошовому ринку дозволяє комерційним банкам поєднати кредитні та розрахункові функції. Кредитна функція розкривається в процесі надання фінансово-кредитними установами позичок під облік або заставу векселів. Розрахункова функція полягає у виконанні банками доручень клієнтів по сплаті векселів.

Депозитні сертифікати, що емітовані фінансово-кредитними установами, як і векселі, дозволяють здійснювати розрахунки шляхом їх передачі від боржника до кредитора в погашення боргу.

За допомогою євродоларів можна проводити операції з доларовими депозитами, що розміщені за межами Сполучених Штатів Америки.

З метою більш широкого використання безготівкових розрахунків, особливо серед населення, на грошовому ринку відбувається емісія та подальший обіг платіжно-розрахункових карток. За своєю сутністю вони поділяються на два основні види – дебетові та кредитні.

Дебетова картка - це платіжно-розрахунковий документ, що видається банками своїм вкладникам для оплати товарів, послуг чи для отримання готівки в банківських автоматах. Дебетова картка видається лише на суму власних коштів клієнта, яка кодується у комерційному банку. Дана сума може змінюватись відповідно до того, скільки коштів надійшло чи списано з даного рахунка.

Оплата за дебетовою карткою проводиться шляхом прямого списання з рахунка платника грошей із суми, закодованої на магнітній стрічці картки.

Кредитна картка – це платіжно-розрахунковий документ, що видається банком своїм вкладникам для оплати ними товарів та послуг. На відміну від дебетової, на кредитній картці, як правило, депонується сума залучених коштів, які отримані клієнтом у банку у формі короткострокового споживчого кредиту. Сучасні комерційні банки пропонують різноманітні програми щодо купівлі побутової техніки, автомобілів та інших товарів довгострокового споживання з використанням кредитних карток. При придбанні товару чи бажанні отримати готівку власник картки пред'являє її представнику торговельного підприємства чи комерційного банку, даючи команду про термінову оплату. Перевагою використання кредитних карток у порівнянні з отриманням короткострокового банківського кредиту є те, що банківські відсотки нараховуються лише на суму реально використаних коштів, а не на початкову суму кредиту.

Таким чином, сучасний грошовий ринок охоплює не лише безготівкові операції з юридичними особами у класичних їх формах, а й активно впроваджує нові перспективні форми із залученням коштів населення.

Дата добавления: 2014-10-15