Технічний аналіз фондового ринку

Розглянутий раніше фундаментальний аналіз припускає, що ціна акції, того або іншого активу є відображенням його фундаментальної вартості, тобто всієї сукупності „зовнішніх” стосовно ринку факторів: вартості підприємства, стану його справ, і очікування можливих змін цих факторів. Всі ці фактори можна з тією або іншою точністю визначити й одержати певну "справедливу" ціну для акції.

Однак реальна ринкова ціна практично ніколи не дорівнює цій „справедливій” оцінці, і це наводить на підозри про те, що фундаментальний аналіз ураховує не всі чинники, що діють на ціну акції. Якби всі гравці ринку акцій діяли раціонально й мали би однакову інформацію, то ціна акції завжди була б відображенням фундаментальних факторів. Так припускає теорія ефективного ринку. Ефективний ринок означає раціональність поведінки всіх гравців, що, зрозуміло, досить далеко від реальності. Багато учасників ринку, якщо не більшість, приймають рішення під впливом чинників, далеких від раціональності. Наприклад, сили звички, тиски психологічного дискомфорту, частіше несвідомого, але тому ще більш діючого, емоційної реакції на рух ціни. Всі ці відхилення від ефективності породжують деякі загальні моделі руху цін, вивченням яких займається технічний аналіз.

Як фактор руху ціни, технічний аналіз припускає саму ціну і її минулу динаміку. А сама ціна в рамках цієї теорії є сформований у даний конкретний момент часу консенсус між покупцями й продавцями акції. Консенсус не стільки про те скільки конкретна цінна папера коштує, скільки про тім скільки вона буде коштувати в майбутньому.

Таким чином, вихідним „сировиною” для технічного аналізу є поточна ціна і її рухи, що безпосередньо передують сучасний момент.

Технічний аналіз є універсальним методом аналізу, що підходить до будь-яких фінансових ринків, будь то ринок акцій, ф'ючерсів, опціонів або валют.

В основі технічного аналізу лежить Теорія Доу. Цю теорію виклав Чарльз Доу, чиїм ім'ям названий знаменитий індекс фондового ринку США - Індекс Доу-Джонса. Він описав основні положення своєї теорії в серії статей в Wallstreet Journal у період з 1900 по 1902 року. Сама теорія є спробою описати психологію людей графічними моделями й математичними індикаторами.

Прогнозування на основі технічного аналізу використовує дані минулих торгів - ціну попереднього періоду часу й обсяг попередніх торгів. Саме ці два показники й використаються теорією Доу як основні при прогнозуванні. Далі наведені основні положення теорії Доу:

1. Ціни враховують усе. Дане положення затверджує, що вся інформація, що перебуває у вільному доступі для всіх учасників ринку, враховується в русі ринку. Тобто будь-які дані, здатні вплинути на співвідношення попиту та пропозиції на тім або іншому ринку - вибори президента США, дані по запасах нафти або повідомлення про ураган у Карибському регіоні - негайно викликають реакцію цін.

2. Історія повторюється. Виникаючі в процесі цінового руху характерні моделі поведінки ціни мають властивість повторюватися в часі. Тобто якщо було замічено, що після первісного руху ціни в одному напрямку наступає який-небудь ціновий рух і такий рух відбувався неодноразово, то з високою часткою ймовірності можна затверджувати, що після майбутнього первинного руху наступний рух буде схожим. Прикладом такої повторюваної цінової моделі є «Подвійна вершина» на тижневому графіку (рис. 9.1).

Рис 9.1 - Приклад цінової тенденції „Подвійна вершина”

3. Ціни рухаються направлено. Ціни рухаються не хаотично, а мають переважаючий напрямок руху. Цей рух називається трендом ціни. У рамках цього положення можна виділити роз’ясняючи пункти:

3.1 Ринок має 3 тенденції. У будь-який момент на ринку діють 3 тенденції: основна (первинна), вторинна й мала тенденції. Первинна тенденція - найбільш довгострокова, діюча рік або більше. Вторинна - це побічні, коригувальні рухи проти руху основної тенденції ринку. Малі тенденції можуть бути разнонаправленными.

3.2 Основна тенденція має 3 фази. Перша фаза - покупки (продаж) інвесторами, яких по праву можна назвати професійними. Вони мають найбільший обсяг інформації (часто внутрішньої - инсайдерської) про поточний стан ринку й першими починають активні дії. Інші учасники ринку не усвідомлюють у цей час стан й спрямованість ринку.

У другій фазі починаються покупки (продаж) інвесторами, яких можна назвати „аматорами”. Перспективи подальшого руху стають для них очевидними.

На третьому етапі широка, найменш професійна публіка усвідомлює перспективи подальшого руху й набуває впевненості щодо подальшого руху ринку. Вони починають діяти тим самим, стимулюючи зростання попиту. Але ця ж фаза є й розворотньою - професійні інвестори розуміють, що ринок вичерпав себе й починають закривати свої позиції, відкриті в першій фазі.

Незважаючи на те, що теорія Доу стверджує, що в будь-який момент часу на ринку присутні 3 тенденції, у реальності ринок до 70% (2/3) часу знаходиться у так званому боковому русі (флэте). Цей рух характеризується коливанням ціни вверх-вниз у вузькому діапазоні. Воно виражає невпевність інвесторів щодо ринку або відсутність значимих новин. А інші 30% часу ринок проводить у тієї самої, описаної Доу, тенденції. Приклад бокового, безтрендового руху представлений на рис. 9.2.

Рис. 9.2 - Приклад бокового тенденції (флэту)

4. Обсяг повинен підтверджувати тенденцію. Незважаючи на суперечки багатьох експертів про передбачувальну силу показника обсягу, дані про нього можуть дати додаткове підтвердження зростанню або падінню ринку. Головне правило - обсяг повинен зростати як у періоди зростання, так і в періоди падіння ринку. Якщо рух у який-небудь бік не підтверджується показником обсягу, то, можливо, має місце корекція або просто безпорядкований рух.

5. Тенденція вважається незмінною, поки не отриманий підтверджувальний сигнал розвороту. Це одне з найважливіших правил, що вимагає обов'язкового підтвердження розвороту тенденції перш, ніж закрити стару позицію й відкрити нову в протилежному напрямку.

Одним з основних методів технічного аналізу, є графічний аналіз. Він є методом, з якого почався розвиток технічного аналізу, як підходу до прогнозування фінансових ринків. Цінові графіки, що використовуються в аналізі можуть відображатися різними способами. Існує три найбільш популярні способи: лінія, бари, японські свічі (табл. 9.3).

Таблиця 9.3 - Види цінових графіків

Назва графіку	Приклад графіку
Лінія
Бари: вертикальна риса відображає діапазон руху ціни усередині періоду. Чорта ліворуч перебуває на рівні ціни відкриття періоду, риса праворуч на рівні ціни закриття періоду.
Японські свічі: „тіло” свічі має розмір від ціни початку періоду до ціни закриття періоду. Якщо свіча біла, то ціна закриття вище ціни відкриття (ціна виросла), якщо чорна то ціна впала. Штрихи („тіні”) нагору й униз від „тіла” свічі позначають максимальні й мінімальні значення цін усередині періоду.

Основними засобами графічного аналізу є лінії тренду (підтримки й опору), канали й графічні фігури (моделі).

Лінії тренду використаються для опису переважаючих настроїв на ринку. Ці лінії називаються лініями підтримки й опору. Тренд можна визначити як послідовність зростаючих максимумів і мінімумів ціни фінансового активу. Лінія підтримки проводиться через послідовні мінімуми тенденції (рис. 9.3)

Рис. 9.3 - Приклад лінії підтримки

Лінію підтримки можна провести, якщо є хоча б 2, а краще 3 послідовно зростаючі мінімуми. Прогнозна цінність ліній підтримки полягає в наступному: якщо кілька разів коррекційна хвиля у тенденції зростання стикається з лінію підтримки й знову починає рухатися нагору, то з високою часткою ймовірності можна сатверджувати, що наступна корекція розгорнеться вгору біля лінії підтримки й там буде знайдений новий локальний мінімум.

Лінія підтримки виконує прогнозну функції про розворот тенденції для зростаючих тенденцій. Якщо корекція не зупиниться біля рівня підтримки, а піде нижче, то можна говорити про те, що тенденція розгорнулася. Правда, до цього правила потрібно ставитися вкрай обережно, тому що часто зустрічаються помилкові пробої лінії підтримки, коли ціна виходить за межі лінії підтримки, а потім повертається назад. Гарним підтвердженням пробою є повернення ціни після прориву до лінії підтримки, а потім її хід у напрямку пробою. Імовірність дійсності пробою підвищує зростаючий показник обсягу.

Ще одним засобом графічного аналізу є лінія опору. Вона відображає приблизно аналогічні бачення ринку його учасниками. Для побудови лінії опору потрібні два, а краще три максимуму, що послідовно підвищуються (послідовно знижуються мінімуми для спадних тенденцій). Лінія проводиться через ці точки. Для лінії опору справедливі ті ж рекомендації з побудови й застосування, що й для лінії підтримки. Лінія опору виконує прогнозні функції про розворот тенденції для тенденцій, що знижуються.

Якщо провести лінію підтримки разом з лінією опору, то ми одержимо ще один інструмент дослідження графіка - канал. Приклад каналу наведено на рис. 9.4.

Рис. 9.4 - Приклад каналу

Якщо ціна розгорнулася поблизу, або, торкнувшись, лінії тренду (підтримки або опору), то можна припустити, що ціна досягне іншої лінії тренду (підтримки або опору) і розгорнеться в протилежному напрямку. Слід зазначити, що канал можна вважати сформованим, тільки якщо процеси руху усередині каналу вже відбувалися не один раз. Пробій каналу може свідчити про розворот тенденції або посилення існуючої тенденції.

Як відзначалося раніше, ринок перебуває в боковому (бестрендовому) русі приблизно 70% часу. Тому дуже важливо, що всі описані вище інструменти могли бути застосовні й для бестрендового ринку.

Приклад бокового каналу відображений на рисунку 9.5. Ціна підходить нагору до лінії опору й, торкнувшись її, знову йде вниз до лінії підтримки. На рисунку також показаний імовірний пробій лінії опору нагору.

Рис. 9.5 - Приклад бокового каналу

Для пробою каналу варто дочекатися підтвердження пробою. Гарним підтвердженням є повернення ціни до границі каналу (підтримці або опору), а потім поновлення руху в напрямку прориву. Так само для підтвердження можна використати показник обсягу. Якщо пробій відбувається при підвищенні обсягу торгів, то це підвищує ймовірність того, що прорив не помилковий.

Дата добавления: 2014-10-15