Тема 2. Особливості міжнародного ділового спілкування 2 страница

Высокий уровень поверхностного загрязнения реки происходит за счет легкоокисляемой органики хозяйственно-бытовых и фекальных стоков. Дно реки покрыто многометровым слоем мертвых отложений. Содержание органических загрязнений, особенно в летний период, превышает ПДК. Содержание растворенного кислорода в черте города часто находится в критических пределах. В реку попадают соли тяжелых металлов с промышленных предприятий. Состояние мелких водоемов (озера, речки, ручьи) в городе крайне неудовлетворительно, они практически превратились в сточные канавы, через которые в реку Преголю сбрасываются необеззараженные сточные воды. Вода в водоемах мутная, темного цвета, со специфическим запахом. В периоды производимых западным ветром нагонных явлений качество воды, поступающей из Преголи для водопроводной очистки, не отвечает требованиям ГОСТа.

Загрязнение водных систем представляет большую опасность, чем загрязнение атмосферы, так как процессы самоочищения в водной среде протекают медленее, чем в воздухе. Кроме того, источники загрязнения водной среды более разнообразны и процессы, протекающие в ней, более чувствительны, чем те, которые протекают в атмосфере.

Для уменьшения степени загрязнения природных вод сточными водами в соответствии с «Правилами охраны поверхностных вод от загрязнений» качество воды водоема после сброса в него сточных вод должно соответствовать определенным требованиям.

Количество растворенного в воде кислорода - не менее 4 мг/л. БПКполн. при 20°С - не выше 3 мг/л.

Содержание взвешенных веществ не должно увеличиваться более чем на 0,25 и на 0,75 мг/л для водоемов рыбохозяйственного и хозяйственно-бытового водопользования соответственно.

Минеральный осадок - не более 1000 мг/л, в том числе хлориды - 350 мг/л, сульфаты - 500 мг/л.

Запахи и привкусы должны отсутствовать.

Кислотность воды (рН) - в диапазоне от 6,5 до 8,5.

На поверхности воды не должно быть плавающих примесей, пленок, пятен масел, нефтепродуктов.

В воде не должны содержаться ядовитые вещества в концентрациях, оказывающих вредное воздействие на людей и животных.

Категорически запрещается сбрасывать в водоемы радиоактивные сточные воды.

Выполнение этих требований обязательно для проектировщиков, строителей и эксплуатационников. Правила ориентируют на преимущественное сокращение объемов сточных вод с вредными примесями путем внедрения прогрессивных технологий и водооборотных циклов.

Особливості ділового спілкування з діловими партнерами з Китаю.

Китайські бізнесмени дуже ретельно готуються до переговорів, уважно ставляться до збирання інформації щодо предмета обговорення і включають до складу делегації значна кількість експертів. Тому підприємцям, які готуються до переговорів з китайцями, рекомендується залучити

висококваліфікованих фахівців, здатних на місці вирішувати складні технічні питання. Успішно вести справи з великими китайськими компаніями можна, лише грунтуючись на хорошому знанні кон'юнктури світового ринку, грамотному аналізі технічних і фінансових питань.

При першій зустрічі спершу потрібно потиснути руку найбільш високопоставленому членові делегації. Бажано, щоб на ваших візитних картках був китайський варіант тексту (це легко зробити в Китаї).

Офіційні представники КНР у Росії радять бути обережними: не кожен китаєць, який дає візитну картку - дійсно представляє реальну ділову або адміністративну структуру, зробити візитні картки в Китаї не складає труднощів.

У більшості країн прийнято називати і писати спочатку ім'я людини, а потім прізвище. Але в Китаї при спілкуванні на перше місце треба ставити прізвище; розмовляючи з малознайомим китайцем, звертайтеся до нього тільки за прізвищем.

Китайські бізнесмени, як правило, чітко розмежовують окремі етапи ведення переговорів: початкове уточнення позицій, їх обговорення й заключний етап.

На початковому етапі переговорів китайці придивляються до зовнішнього вигляду партнерів і особливостей їх поведінки.На основі цих спостережень вони намагаються визначити статус кожного учасника переговорів.

Визначивши, хто з членів іноземної делегації володіє більш високим статусом (як офіційним, так і неофіційними), китайці надалі намагаються орієнтуватися на них.Крім того, вони шукають в делегації «свого серед чужих» - людини, який схильний симпатизувати китайській стороні, намагаючись через цих людей різними способами вплинути на позиції всієї делегації.

Китайські підприємці вважають за краще вести переговори на своїй території.Посилаючись на те, що, за їхніми традиціями, «гість говорить першим», вони пропонують іноземному партнеру перший висловитися з усіх питань і зробити пропозицію. Самі ж не поспішають давати конкретну інформацію, обмежуючись формулюванням загальних положень.

Китайські бізнесмени надають великого значення формуванню «духу дружби» на переговорах. Під «духом дружби» розуміються гарні особисті відносини партнерів. Але це не означає, що переговори будуть проходити легко і невимушено.Зазвичай китайці йдуть на поступки тільки після того, як зберуть максимальну кількість інформації про можливості протилежної сторони.Тому нерідко в той момент, коли іноземним партнерам здається, що переговори зайшли в глухий кут, китайська сторона несподівано вносить нові пропозиції, які передбачають поступки. «Дух дружби» не заважає китайцям і вміло користуватися промахами партнерів.

Китайці рідко приймають остаточне рішення за столом переговорів: досягнуті домовленості обов'язково повинні бути схвалені вищим керівництвом. При цьому вони намагаються внести в остаточний варіант угоди вигідні для себе поправки і застереження.

Китайські підприємці надають великого значення неформальним відносинам з іноземними партнерами і задають їм багато питань про вік, сімейний стан, дітей. На неформальні зустрічі можна одягатися простіше, костюм з краваткою необов'язковий.

Китайці не терплять, коли їх ставлять у незручне становище, критикують у присутності співвітчизників. Якщо ваш партнер заслужив докір, висловіть його без свідків.Іноді для цього краще скористатися послугами посередника, особливо, якщо критичні зауваження призначаються людині з високим соціальним статусом.

Намагайтеся поводитися з питаннями тільки до керівника делегації, інакше ви підриваєте його авторитет.

Листування з китайським партнером рекомендується вести якомога більш оперативно. Зволікання з відповідями на їх прохання та заявки може погіршити ваші стосунки.

Не слід пропускати ритуали й протокольні заходи, тому що спільні банкети, прийоми, фотографування на пам'ять та інше створюють настільки цінується китайськими діловими людьми «дух дружби».На будь-яке суспільне захід (звичайні спільні трапези в ресторані не в рахунок) слід приходити з подарунком, краще - для всієї організації, а не для конкретної людини. Справа в тому, що місцевими правилами прийом особистих подарунків може бути заборонений.

Китайці - привітні господарі.Якщо вас запросять додому або в ресторан на обід, приготуйтеся до того, що подадуть два десятки страв,»то й більше. Категорично відмовлятися від запропонованого частування не слід.Навіть якщо якесь із екзотичних страв здається вам огидним, спробуйте з'їсти хоча б шматочок, або пару ложок, а інше змішайте на тарілці. Якщо подають суп, значить обід підходить до кінця. Гість у Китаї повинен вставати з-за столу першим.

У Китаї популярні і горілка (55 °), і вино.П'ють зазвичай після тосту. Келих слід тримати в правій руці, підтримуючи її лівою. Цокаються нечасто, але якщо цокаються, то дотримують правила: келих молодшого за рангом повинен торкнутися верхньою частиною ніжки келиха, який тримає людина більш високого рангу.Чужі келихи потрібно наливати до країв, інакше це буде розцінено як неповагу.

У букеті квітів не повинно бути одночасно білих і синіх. Краще сполучення - це живі квіти різних відтінків червоного з декоративною зеленню.

20. Особливості ділового спілкування з діловими партнерами з Японії.

Для того, щоб зав'язати ділові відносини з японською компанією, не варто направляти їй письмову пропозицію-воно може залишитися без відповіді. Японці відносяться до переговорів як до відповідального, що зобов'язав кроку і не вирішуються на нього, якщо не мають достатньої інформації про потенційного партнера.Краще всього звернутися до посередника-підприємцю, добре знайомому обом сторонам. Посередник повинен у загальних рисах ознайомити потенційного партнера з вашими пропозиціями і дати характеристику вашій фірмі і вам особисто. Допомога посередника оплачується (грошима або зустрічної послугою).Людина, офіційно рекомендує вас японському бізнесменові, повинен займати не менш високе положення, ніж особа, з яким ви хочете познайомитися.

Ділові листи, адресовані новому партнерові, супроводжуйте вашими офіційними річними звітами, брошурами та іншими матеріалами, з яких можна почерпнути інформацію про діяльність вашої фірми. Японська сторона хоче бути впевнена, що має справу з надійним та солідним партнером.Всі матеріали повинні бути офіційно перекладені на японську мову.

Матеріалами такого роду прийнято обмінюватися і при першій зустрічі. Японцям необхідна інформація про асортимент продукції, що випускається, або продукції, що продається, історії фірми;вони хочуть знати прізвища і посади провідних співробітників і біографію голови вашої фірми.

Знайомство з японським бізнесменом неможливо без обміну візитними картками. Вручаючи і отримуючи візитну картку, потрібно тримати її двома руками;бажано на знак поваги до партнера уважно прочитати одержану від нього візитку.

Для японця головна інформація, що міститься у візитці-це вказівка на приналежність людини до певної групи - фірмі, навчальному закладу, міністерству і т. п.Професія людини, його особисті здібності або заслуги мають для японців другорядне значення.

У цьому жителі Країни висхідного сонця є повною протилежністю представникам європейської цивілізації з її культом свободи особистості.

«Слова«незалежна особистість», - пише В. В.Овчинников, - викликають у японців уявлення про людину егоїстичну, незлагідний, не уміє рахуватися з іншими. Саме слово «свобода» ще недавно сприймалося ними як вседозволеність, розбещеність, корисливість на шкоду груповим інтересам.

Японська мораль вважає узи взаємної залежності основою відносин між людьми. Індивідуалізм ж зображується нею холодним, сухим, нелюдським, «Знайди групу, до якої б ти належав, - проповідує японська мораль. - Будь вірний їй і покладайся на неї.Поодинці ж ти не знайдеш свого місця в житті, загубишся в її тонкощах. Без почуття залежності не може бути почуття впевненості».

Коли кілька японців збираються біля столу, всі вони точно знають, хто де має сісти: хто у ніші з картиною, тобто на самому почесному місці, хто по ліву руку від нього, хто ще лівіше і хто, зрештою, біля входу.Будь-яка спроба проявити тут якийсь демократизм викличе лише загальне сум'яття - адже тоді ніхто з присутніх не буде знати, що йому робити.

Коли японець говорить про плутанині, він висловлює її словами: «ні старшого, ні молодшого».Без чіткої субординації він не мислить собі гармонії суспільних відносин.

Відносини між людьми всередині груп, будь то сім'я, громада, університет або комерційна компанія, грунтуються на чіткій ієрархії: навіть люди, що займають, на погляд європейця, рівну або приблизно рівне становище, прагнуть розмежовувати ранги,і молодший беззаперечно виконує вказівки старшого і надає йому належні знаки пошани.

На ділову зустріч у Японії прийнято приходити точно в строк, хвилина в хвилину. З такою педантичністю японці ставляться не тільки до своєї обіцянки прийти до такого-то часу, а й до всіх своїх зобов'язаннях. Почуття обов'язку, акуратність - традиційні риси японського характеру.

Японці вважають за краще починати переговори з обговорення тем, що не мають відношення до предмета зустрічі. І чим важливіше питання, що стоять на порядку денному, тим більше часу та уваги члени японської делегації приділяють розгляду незначних деталей на початковому етапі переговорів.Робиться це для того, щоб встановити «відносини співробітництва», налагодити контакт між членами делегацій, підготувати грунт для вирішення більш складних питань. Так що для важливих переговорів з японськими підприємцями потрібно запастися терпінням.До речі, терпіння вважається в Японії однією з головних чеснот.

У спілкуванні європейців з японцями найбільшу кількість труднощів і непорозумінь породжує неправильне тлумачення японського слова «хай». Це слово зазвичай перекладається як «так».Слухаючи співрозмовника, японець може мало не на кожну фразу відгукуватися словом «хай», супроводжуючи його кивком, але це зовсім не означає, що він згоден зі співрозмовником. Вживання слова «хай» зазвичай означає лише «Я уважно вас слухаю, продовжуйте».

Традиційна японська мораль не дозволяє відповісти «ні». Замість слова «ні» японські підприємці дають ухильні відповіді, найпоширеніший з яких - «це важко».Іноді вони вимовляють довгу промову, складену з туманних фраз, надзвичайно ввічливих оборотів, пояснень, вибачень, суть якої зводиться все до того ж висловом «це важко» і яка повинна розумітися як відмова.Які тільки хитрощі ні винаходять японці, щоб не вимовляти цього забороненого слова!

«У розмовах люди всіляко уникають слів«ні»,«не можу»,«не знаю», наче це якісь лайки, щось таке, що ніяк не можна висловити прямо, а тільки алегорично, натяками.Навіть відмовляючись від другої чашки чаю, гість замість «ні, дякую», вживає вираз, дослівно означає: «Мені і так чудово».

Щоб уникати забороненого слова «ні», японці розсилають запрошення в гості, докладаючи до них листівку зі зворотною адресою.На ній слід підкреслити або слово «дякую» або слово «жалкую» і знову кинути таку листівку в поштову скриньку.

Буває, ви телефонуєте японцеві і говорите, що хотіли б зустрітися з ним у шостій вечора в прессклубе. Якщо він у відповідь почне перепитувати: «Ах, о шостій? Ах, у прес-клубі?»І виголошувати якісь нічого не значущі слова, слід відразу сказати:«Втім, якщо вам це незручно, можна поговорити в інший час і в іншому місці».

І ось тут співбесідник замість «ні» з превеликою радістю скаже «так» і вхопитися за першу ж пропозицію, яке йому підходить.

Свій звичай у що б то не стало уникати слова «ні» японці поширюють і на область ділових відносин. Це виводить із себе американців з їхнім уявленням про діловитості як про прямоті, відвертості і категоричності». (В. В. Овчинников.«Сакура і дуб: Враження і роздуми про японців і англійців»).

В.В. Овчинников наводить такий приклад. Американський бізнесмен хоче замовити в Японії велику партію сандалети і з цією метою встановлює контакт з провідним японським виробником даного товару.Японський виробник в цьому замовленні зовсім не зацікавлений. «Яо навпростець відповісти на пропозицію словом«ні»у японця не повертається язик. Він вважає за потрібне проявити видимість інтересу до заявки з-за океану і від імені своєї фірми запрошує американця розважитися.

Спочатку гостя пригощають обідом в найдорожчому ресторані, потім обходять з ним два-три кабаре і завершують кутеж в японській готелі з великою кількістю псевдогени.

Щедрість представницьких витрат переконує американського імпортера, що японська фірма дуже зацікавлена в угоді з ним, і він на другий же день приступає до ділових переговорів.

Взуттьовик переконаний, що братися за замовлення не буде, але вважає за краще, щоб американець здогадався про це сам.Японець чемно вислуховує побажання, але як тільки американець йде з контори, разом забуває про нього і списує витрати за попередній вечір як витрати виробництва.

Коли іноземний замовник нагадує про себе, його просять почекати пару днів і тут же знову про нього забувають.Якщо імпортер дзвонить знову, йому складають небилицю, ніби на фірмі відбулася страйк або яке-небудь стихійне лихо.

Якщо американець навіть після цього не розуміє, що до чого, і не відв'язується, його заспокоюють, що фабричні зразки товару тільки що відправлені йому з кур'єром.Безплідно прочекавши їх до вечора, він дізнається, що посильний потрапив в автомобільну катастрофу, зразки - згоріли разом з машиною і доведеться почекати ще тиждень, поки виготовлять нові.

Покупець врешті-решт втрачає терпіння і летить у Гонконг, щоб зробити операцію там.А провідний японський виробник сандалети блискуче завершує, таким чином, складні переговори, відмовившись від замовлення без проголошення слова «ні».

Ці специфічні особливості ділового спілкування пояснюються впливом в Японії вимог традиційної моралі, яка наказує уникати прямої конфронтації.Борг честі японця спонукає його уникати ситуацій, в яких він сам або хтось інший може «втратити обличчя», тобто виявитися приниженим або ображеним. Японському характером неприємно відкрите протистояння. З цієї причини процес прийняття рішень у японських компаніях надзвичайно тривалий.

Обговорення складної проблеми завжди загрожує зіткненням протилежних поглядів. А оскільки японці цього не люблять, то намагаються затягувати прийняття рішення, поки взагалі не відпаде у ньому потреба.

Для прийняття рішення, вважають японці, необхідно узгодити думку всіх зацікавлених осіб.На обговорення керівництва компанії будь-яка проблема може бути винесена тільки після копіткої опрацювання нижчестоящої групою співробітників, якій вдалося прийти

до спільної думки.На всіх рівнях обговорення триває дуже довго, так як категоричних суджень, слів «так» чи «ні», «за» чи «проти» учасники дискусії ретельно уникають. «Як правило, жоден з учасників такої дискусії не стане відразу цілком викладати свою думку, тим більше - пропонувати щось конкретне.Замість того він висловить спочатку лише невелику, найбільш безперечну частина того, що думає з цього питання; образно кажучи, зробить лише обережний крок вперед і тут же озирнеться на інших.

Японець незалежно від займаного поста остерігається протиставляти себе іншим, опинитися в ізоляції, довести справу до відкритого зіткнення протилежних поглядів.Тому дискусія зазвичай тягнеться довго, поки кожен її учасник, крок за кроком, не викладе свою позицію, по ходу видозмінюючи її з урахуванням висловлювань інших».

Європейців, які мають справу з японськими компаніями, часто дратує повільний темп переговорів.Але форсувати процес обговорення не рекомендується. У розмові з японцем не варто намагатися заповнити паузи. Популярна в Японії прислів'я говорить: «Мовчання красномовніше за слова». Будьте як можна більш стримані і незворушні. Відкрите прояв роздратування може шокувати японського партнера.Висловлювати свою думку прийнято з застереженнями, в яких міститься сумнів у правоті сказаного і готовність погодитися з запереченнями співрозмовника. Відповідно до норм японської ділової етики, вища чеснота підприємця - готовність до компромісу.

«Для ділових відносин у Японії характерно, що сторона, вимушена піти на найбільші поступки, за традицією отримує перевагу при вирішенні якогось іншого питання, часом абсолютно не пов'язаного з першим, або ж отримує запевнення, що, якщо подібний же спір виникне в майбутньому,-Рішення буде прийнято на її користь.Готовність до компромісу вважається чеснотою, яка повинна бути винагороджена.

Важливо мати на увазі, однак, що компроміс у поданні японців - це дзеркало моменту.Подібно до того, як їх мораль ділить вчинки не на хороші і погані, а на належні і неналежні, японці вважають само собою зрозумілим, що угода має силу лише до тих пір, поки зберігаються умови, в яких воно було досягнуто.Там, де англієць скаже: «Раз виникла суперечка, звернемося до тексту угоди і подивимося, що там записано», - японець буде доводити, що, якщо обстановка змінилася, повинна бути переглянута і колишня домовленість». (В. В. Овчинников.«Сакура і дуб: Враження і роздуми про японців і англійців».).

На думку американського дослідника М. Блейкер, японські учасники переговорів мало сприйнятливі до погроз, жорсткий тиск - далеко не кращий спосіб домогтися від них поступок.Самі японці рідко вдаються до використання прийомів, спрямованих на примушення, - погроз, блефу і т. п. Хоча при переговорах з більш слабким партнером японська сторона іноді використовує і загрози.

Японські підприємці нерідко намагаються уникати участі у багатосторонніх переговорах.

Японці надають дуже великого значення відповідності статусу глав делегацій.

Багато японських бізнесменів люблять вирішувати складні питання за випивкою. В. В. Овчинников цитує автора книги «Ще раз про японців» Дж.Суорда: «Якщо президент японської фірми поведе, вас по вечірніх закладам, ви згодом виявите, що його підпис на рахунку бару має для ваших подальших спільних справ більш важливе значення, ніж його підпис на контракті».

Якщо ви отримали запрошення в традиційний японський ресторан, приготуйтеся до того, що доведеться роззуватися.

Якщо ви не можете змусити себе з'їсти блюдо, запропоноване вам, то з'їжте хоча б маленький шматочок, а інше змішайте на тарілці.

Відмовлятися не можна ні від їжі, ні від пиття.Поважною причиною для відмови від запропонованого напою можуть бути тільки медичні протипоказання. Необхідно, принаймні, пригубити. Коли японці пригощають вас спиртним, підніміть свій келих і тут же перехопіть у японця пляшку і наповніть його келих.

Якщо ви отримали запрошення до «караоке-бар», приготуйтеся до того, що вас попросять виступити з яким-небудь танцювальним або вокальним номером; рекомендується заспівати або станцювати що-небудь народне.

Постарайтеся вивчити хоча б кілька фраз по-японськи.Японці високо цінують спроби європейських партнерів опанувати японською мовою. Але свої пізнання застосовуйте тільки в неформальному спілкуванні. Вести серйозні переговори з японськими бізнесменами рекомендується тільки за допомогою висококваліфікованого перекладача.З особливою ретельністю дотримуйтесь правил спілкування через перекладача, не використовуйте хитромудрі вираження, каламбури. Інакше, швидше за все, виникнуть непорозуміння.

Не рекомендується розмовляти з японськими бізнесменами про релігії та філософії.

У Японії з великим упередженням ставляться до жінок-бізнесменам.

Використовуйте будь-який зручний привід, щоб нагадати японському партнеру про себе і про те, що ви не забуваєте про нього. Після проведення переговорів бажано направити йому короткий лист з подякою.Посилайте йому брошури та інші матеріали з інформацією про вашу фірму; вирізки з газет і журналів з матеріалами, що стосуються предмета ваших взаємних інтересів. Надсилайте до свят вітальні листівки (їх потрібно направляти особисто співробітнику, з яким ви маєте справу, а не компанії в цілому).Вітайте партнера з нагоди просування по ієрархічній драбині; надсилайте повідомлення про зміни, що відбулися у вашому службовому становищі.

У японській діловій практиці прийнято робити партнерам подарунки, особливо напередодні Нового року і в післяноворічні дні.Але слід пам'ятати, що тут діє правило: отримавши подарунок, людина повинна у відповідь подарувати щось, рівне за вартістю. Тому дуже дорогий подарунок може поставити вашого партнера в скрутне становище.

Подарунки не прийнято розпаковувати і розглядати в присутності дарувальника.

Квіти японцям краще не дарувати, якщо ви попередньо не вивчили національну квіткову символіку.

У Європі досить поширеним є уявлення про японців як про людей лицемірних і підступних.Дійсно, коли японець каже про який-небудь своєму особистому горі, він при цьому нерідко посміхається. Причини такого дивного, на наш погляд, поведінки кореняться в правилах японського етикету, який вимагає не тільки приховувати свої емоції від оточуючих, але навіть висловлювати протилежні почуття.Логіка тут така: бурхливі прояви радості неприємні для іншої людини, якщо він в даний момент чимось засмучений. А виставляти напоказ особисті прикрості теж неввічливо, так як це заподіює занепокоєння навколишнім.

При спілкуванні з японськими партнерами ніколи не використовуйте рукостискання.Японці уникають прямого погляду в очі, який неминучий при рукостисканні. А за традицією (у Японії традиції взагалі дуже сильні) найважливішим елементом чемної поведінки є поклони.Як вітання застосовуються три види поклонів - найнижчий («сайкейрей»), середній уклін під кутом приблизно 30 ° і легкий - приблизно 15 °.Вітаючи один одного, японці повинні вклонитися не раз і не два: для самого звичайного привітання потрібно п'ятнадцять поклонів, а для того, щоб висловити особливу повагу до найбільш шанованою особистості, треба вклонитися дев'яносто разів поспіль.

Говорячи про себе, японець вказує рукою не на груди, як це роблять європейці, а на ніс.

Колечко, утворене великим і вказівним пальцями («о'кей») в Японії може означати гроші.

Розмовляти японці вважають за краще на близькій відстані.

Особливості ділового спілкування з діловими партнерами з Італії.

Практика ділових відносин в Італії відповідає нормам прийнятим у більшості європейських країн. Велике значення італійці надають рівню ведення переговорів.

Для того щоб встановити ділові відносини з фірмою, достатньо обмінятися офіційними листами з пропозиціями. Дуже енергійні та активні на перших етапах налагодження ділових контактів дрібні італійські фірми.Їх представники роблять все можливе, щоб прискорити вирішення організаційних і формальних питань.

Італійці експансивні і дуже товариські.Бізнесмени надають великого значення неформальним відносинам з партнерами, вважаючи, що зустрічі у неформальній обстановці полегшують вироблення взаємоприйнятного рішення, дають можливість більш відверто критикувати партнера, не піддаючи переговорний процес небезпеки зриву.

Кращий спосіб зав'язати жваву бесіду з італійцями і здобути їхню прихильність і симпатію - виявити цікавість до італійської історії та культурі. Тема це воістину невичерпна. Італійці дуже пишаються досягненнями своїх предків, тим, що їхня батьківщина - справжній музей під відкритим небом.

Міцні напої тут п'ють рідко. Зате без місцевого вина не обходиться жоден обід. Вимовляти довгі тости в Італії не прийнято. Перед тим, як осушити келихи, вимовляють «чин-чин».

До дотриманню основних правил ділової етики італійські підприємці відносяться, в цілому, дуже серйозно і чекають того ж від своїх партнерів.

Діловій жінці рекомендується одягатися для переговорів так, щоб в її одязі були присутні не більше трьох кольорів, не рахуючи півтонів.Зачіски можуть бути найрізноманітніші.

Якщо ви хочете відправитися куди-небудь в автомобілі, не потрібно самостійно ловити його на вулиці: якщо ви перебуваєте в готелі, попросіть портьє викликати таксі, а якщо - на вулиці, зайдіть в найближче кафе і зверніться з аналогічним проханням до господаря.Ця послуга не буде вам коштувати нічого або майже нічого.

Платити слід за лічильником або трохи більше. На вокзалі солідна людина не повинен сам нести свій чемодан - для цього є носильники. Не скупіться на чайові носіям.

Цілувати руки італійкам не тільки можна, а й треба.

При зустрічі зі знайомими, запитуйте спершу про здоров'я його дітей, а вже потім - про його власному.

Коли італієць вважає будь-яку думку дурною, він виразно стукає по своїй голові.

Постукуючи вказівним пальцем по носі, італієць хіба що попереджає: «Будьте обережні, попереду небезпека, вони щось замишляють».

Рухом пальця з одного боку в бік італієць може висловлювати легке осуд, погрозу або закликає прислухатися до сказаного.

Відстань при розмові - близьке.

Особливості ділового спілкування з діловими партнерами з Франції.

Тонкий психолог і видатний англійський дипломат Г. Ні-кольсон писав: «Французи з'єднують тонкість спостереження з особливим даром ясною переконливості. Вони благородні і точні, але нетерпимі.Середній француз так впевнений у своєму інтелектуальному перевагу, так переконаний у перевазі своєї культури, що часто йому важко приховати своє роздратування варварами, що населяють інші країни. Це ображає...»

Франція внесла, мабуть, самий значний внесок у формування дипломатичного протоколу та етикету; важко переоцінити роль французів у розвитку філософії, літератури та мистецтва. Після другої світової війни Франція частково втратила своє політичне, економічне та культурне вплив у світі.Французька мова, який не одне століття була мовою дипломатичного листування та дипломатичного спілкування, витісняється англійською.Американська економічна і культурна експансія дуже мов коле національну гордість французів, тому в останні десятиліття вони особливо ревно відстоюють свої культурні особливості.

Для листування і під час ділових зустрічей з французькими бізнесменами настійно рекомендується використовувати французьку мову в якості офіційної. Причому французи дуже не люблять, коли іноземці допускають помилки у французькому.Практично всі освічені французи знають англійську, але користуватися їм намагаються якомога рідше. Якщо ваш діловий партнер раптом заговорив по-англійському або по-російськи - він зробив вам надзвичайно велику поступку.

Представники еліти французького суспільства добре розбираються в філософії, історії культури, тому бажано вміти підтримувати розмову на ці теми. Мовчазних людей у Франції не люблять.Французи розмовляють енергійно і невимушено, часто перебивають співрозмовника, висловлюючи критичні зауваження або контраргументи. Швидкість мови у французів одна з найбільших у світі.

При налагодженні ділових контактів дуже велику роль відіграють особисті зв'язки і знайомства;французькі підприємці намагаються шукати нових партнерів через посередників, пов'язаних дружніми, сімейними або фінансовими відносинами.

Дата добавления: 2014-11-06