Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розвиток плакатної реклами в Росії на поч. ХХ ст. (Л. Бакст, І. Білібін та ін.)




Плакат початку ХХ ст. пов’язаний традицією з лубочними виданнями і з книжково-журнальною професійною графікою. Естетика плаката прокладала собі дорогу, освоюючи, з одного боку, барвистий світ мальовничої вивіски, а з іншого боку, змістовність, інформаційну відточеність літографічних афіш. Власне історія, активний розвиток плаката в Росії і перетворення його в особливий вид графічного мистецтва починається так само, як у Західній Європі в останній чверті XIX століття. На цей час падає широке поширення рекламного плаката, впровадження його в побут і в зовнішність міста. Весь масив плакатної реклами можна розшарувати по трьом провідним напрямками: торгово-промисловий; соціально-політичний і присвячений духовним запитам суспільства – видовищам, виставкам, книгам.

У першому потоці високу плакатно-рекламну активність на рубежі століть виявляли підприємці російсько-французького товариства «Провідник» (гумові вироби), виробники тканин, кондитерські заклади «Ейнем», «Абрикосов і сини», парфумерні фабрики «Брокар' і К°»,«А. М. Жуков», виготовлювачі напоїв і тютюнових виробів. До кінця століття в цій сфері плакатної творчості не було видатних зразків. Характерна стилістика -– документальне, якщо не сказати натуралістичне, зображення самих предметів.

Істотний творчий стимул роботі російських плакатистів дала Міжнародна виставка художніх афіш, що відбулася в 1897 році під патронатом Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі. Тут було представлено понад 700 творів художників з тринадцяти країн. Від Росії було всього 28 робіт, в тому числі В. Тімма, В. Порфирьєва, П. Нікітіна та ін. В основному це були столичні майстри, які згодом, з початку 1900-х років, увійшли в Санкт-Петербурзьке товариство художників. Виставка помітно вплинула на сприйняття суспільством жанру рекламного плаката. Раніше переважно віднесений до побутовій сфери він явив свої художньо-естетичні можливості вже не вузькому колу фахівців, а широкій освіченій аудиторії.

Багато художників почали відгукуватися на цей «поклик часу». Правда, головним чином, їх кисть сприяла й не так суто комерційним, скільки духовним і соціально-політичним запитам суспільства. Тематикою подібних плакатів стали в кінці 90-х років книготоргівля, театр, різноманітні промислово-торговельні, сільськогосподарські та художні виставки. На думку ряду дослідників, російська видовищна реклама в кінці XIX століття еволюціонувала від афіші до плакату: це рух від невеликих ілюстрацій, які супроводжують ґрунтовний вербальний текст до повноцінно вираженого зображення, якому підкоряється вербальний супровід. Така, наприклад, класична робота В. Сєрова, присвячена гастролям балерини Анни Павлової в Парижі в 1909 році. Павлова-Жизель зображена на нейтральному тлі під час виконання танцю. Сєров предметом своїх устремлінь усвідомлено робиш не танець як такий і навіть не стильової характер конкретної постановки, але саме індивідуальність артиста, своєрідність художницької долі.

Нова ера в російському плакатному мистецтві наступила після активного звернення до цього жанру художників, які входили до об’єднання «Світ мистецтва». Вони принесли в плакатну творчість вишукану графіку, химерність ліній, тонкі переходи кольору – прийоми, які на перших порах продовжували те, що створювалося ними в книжково-журнальному ілюструванні. Це стосується і таких видатних майстрів, як М. Врубель і Е. Лансере. Твори Врубеля і Лансере в рівній мірі можна віднести і до плакату, і до текстової афіші.

Відомо, що члени об’єднання були зачинателями в Росії стилю «модерн». У контрасті з передвижниками і незабаром сформованими неопримітивістами вони сповідували самоцінність художньої творчості, адресуючи її переважно однодумцям, а не «людям натовпу». Подібна позиція вплинула і на плакатну стилістику. Їх роботи присвячені здебільшого театральним прем’єрам і художнім виставкам – явищам, орієнтованим на обране суспільство. Звідси вільне включення в вишукані видовищні плакати символіки і алегорії.

Графічна витонченість плакатів, що вийшли з кола «Світу мистецтва», дозволяла їх одночасно робити обкладинками художніх каталогів, приклади чого не поодинокі. Так сталося і зі знаменитою афішею М. Врубеля «Виставка робіт 36-ти художників» від 1901 року. Плакати створювали художники К. Сомов, М. Добужинський, Н. Ремізов, Л. Бакст, І. Білібін. Останній переніс в плакат багато чого з прийомів своєї книжкової графіки, яка незабаром стала асоціюватися з художнім напрямком першого десятиліття століття, що отримав назву неоросійського стилю. Гарне уявлення про нього дає комерційний плакат І. Білібіна для акціонерного товариства пивомедовареного заводу «Нова Баварія», створеного в 1903 році. Тут торжествує традиційна символіка казкового світу: у верхніх кутах плаката на центральну картинку заглядають з одного боку – місяць з зірками, а з іншого – антропоморфний вигляд усміхненого сонця. В центральній частини композиції красується товарний знак, а над ним сцена з боярського побуту на тлі давньоруських фортечних стін. Бояри клопочуться навколо величезної бочки – її розмір порівнянний з кріпосною вежею, на якій напис: «Нова Баварія». Нижня половина плаката віддана виразному графічного накресленню реквізитів фірми.

У 1912 році в Петербурзі відкрилася виставка «Мистецтво в книзі і в плакаті». Саме найменування експозиції підкреслює родинність книжкової ілюстрації та рекламного плакату в сприйнятті її упорядників. Однак подальший розвиток плакатного майстерності в Росії спростував подібне подання. Запозичена з книжково-журнальної графіки дрібнота малюнка, тонка деталізація, загальна розповідність стилю увійшли в суперечність з основними «ударними» завданнями плакатного жанру. Розуміння даних факторів виникло у плакатистів 10-х років, особливо в зв’язку з початком кінореклами.

Як відомо, освоєння нового видовища, кінематографії, активно почалося в Росії з початку XX століття. У 1908 році був випущений в прокат перший фільм російського виробництва «Стенька Разін, або Понізовая вольниця». Реклама не змусила себе чекати: у багатий набір жанрових різновидів увійшов ще один – кіноплакат. Його специфіка незабаром заявила про себе образотворчою експресією, якої на той час бракувало промислово-торговельному та театрально-виставковому напрямкам. Серцевиною кіноплакату цілком природно став кінокадр, найбільш виграшний з точки зору динаміки візуального сприйняття. Знахідка найбільш помітного кадру – запорука успіху в даному жанрі, особливо в ту пору, коли і сам кінопоказ був заворожуючою екзотикою. Нагадаємо, що образотворчий ряд німого кіно сам був наповнений візуальної експресії: навмисною жестикуляцією, перебільшеною мімікою. Ця сфера творчості прогресувала в Росії до Першої світової війни бурхливо й успішно. Саме в майстерності кіноплакату усвідомлюються широкі можливості використання фотографії в рекламних цілях. Технологічна спорідненість фотографії та кінематографії робила органічним включення збільшених фотографій з окремих кадрів в плакатний сюжет. Наступав «золотий вік» фотореклами в Росії, який припадає на роки нової економічної політики (НЕПу) – 1921–1929.

Бурхливий розвиток третього напряму плакатної реклами – соціально-політичної – припав на роки Першої світової війни і революційних переворотів. Однак в останньому десятилітті XIX століття виявляється прообраз цього напряму – плакат благодійних товариств та зібрань, різних заходів, присвячених філантропічним цілям. Такий, наприклад, плакат Л. Бакста від 1899 року, що запрошує на «Великій благодійний базар ляльок», його ж художні відкриті листи Червоного Хреста від 1904 року. Російсько-японська війна 1904 – 1905 років дала привід для видання плакатів патріотичного змісту, однак кількість їх була відносно невелика. У період 1914 – 1917 років ця тематика відтіснила на другий план іншу рекламну продукцію, підкоряючись універсальному девізу «Все для фронту, все для перемоги».




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-06; Просмотров: 624; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.