Оцінювання корпоративних цінних паперів

Акціонерне товариство емітує цінні папери для формування свого капіталу. Даючи оцінку емітованих цінних паперів, варто розрізняти дві дуже важливі категорії:

ціну (курс) цінного папера, що обертається на ринку капіталів, виражену в грошових одиницях;

ціну капіталу, виражену у відсотках, що визначає, скільки коштує для акціонерного товариства залучений з ринку капітал.

У даній главі ми аналізуємо формування цін, тобто курсів, корпоративних фінансових інструментів на фінансовому ринку. Визначаються такі категорії:

номінальна (загальна) ціна (Face Value);

балансова вартість (Book Value);

ринкова поточна ціна (курс) (Market Price);

базисна, фундаментальна, внутрішня (Intristic Value).

Номінальна (номінальна) ціна позначена на цінному папері. Корпораційна облігація в США і Канаді звичайно номінована в 1000 дол. Акції можуть бути номіновані за відносно низькою ціною: 25-центові, однодоларові, а також за більш високою ціною — 10 дол., 25 дол. і т. д. У США корпорації можуть випускати акції без зазначення номіналу. Для інвестора номінальна вартість акції не має значення, оскільки визначення дивіденду на акції від номіналу не залежить.

У балансі визначається сумарна вартість акціонерного капіталу, що також називається власним капіталом акціонерів, або чистими активами. До неї входять:

сума випущених звичайних акцій за номіналом;

додатковий капітал (суми, отримані під час розміщення акцій за рахунок їх продажу вище номіналу);

нерозподілений прибуток.

Викуплені з обігу акції віднімаються від суми акціонерного капіталу. Балансова вартість на 1 акцію визначається діленням акціонерного капіталу на число акцій, що перебувають в обігу. Акції корпорацій із високими економічними результатами котируються на ринку капіталів за ціною вище балансової вартості.

Ринкова, або поточна, ціна (курс) акції визначається на фінансовому ринку через попит і пропонування. Вона постійно коливається, навіть у межах одного ділового дня.

Для фінансового аналітика особливий інтерес має визначення фундаментальної, внутрішньої, ціни акції та її зіставлення з ринковою. Деякі автори фундаментальну ціну називають істинною, справжньою ціною. Вона визначається як приведена (сьогоднішня) вартість цінного папера. Універсальна формула фундаментальної ціни довгострокового фінансового активу (або портфеля) — формула дисконтування всіх майбутніх грошових потоків, що принесе цінний папір або портфель цінних паперів:

.

На підставі цієї формули розроблені специфічні варіанти з урахуванням особливостей кожного фінансового інструмента (див. 3.3 і 3.4).

Фундаментальна, внутрішня, ціна не збігається з ринковою. Це означає, що курс певного цінного папера, наприклад акції, або завищений, або занижений. Завдання фінансових аналітиків полягає у виявленні недооцінки або переоцінки ціни акції. В американській літературі зазначається, що можливість точно оцінювати фінансові активи є дуже важливою проблемою, оскільки фінансові рішення, прийняті керуючими корпорації, повинні враховувати рух внутрішньої ціни.

Оператори на ринку капіталів зазвичай користуються такими написаними правилами:

продавай акцію, якщо її ринкова вартість вища фундаментальної (внутрішньої). У даному випадку її вартість завищена;

купуй акцію, якщо її ринкова вартість нижча внутрішньої. У даному разі вартість акції занижена.

Інвестора цікавить приведена вартість майбутніх доходів. Первинна ціна, за якою він купив цінний папір, його мало цікавить. Головним питанням для нього є зіставлення очікуваного майбутнього прибутку з прибутками інших фінансових інструментів і вибір найприбутковіших.

Дата добавления: 2014-11-06