Вимоги до написання роботи 1 страница

ВСТУП

Методичні рекомендації призначені для допомоги студентам під час самостійного виконання розрахунково-графічної роботи з курсу "Безпека життєдіяльності".

Процес навчання, під час вивчення цієї дисципліни, передбачає опанування комплексу знань і вмінь необхідних для повсякденного життя та професійної діяльності, зорієнтований на розвиток творчої особистості студента — майбутнього фахівця нового покоління.

Курс "Безпека життєдіяльності" має світоглядно-професійний характер. Метою курсу є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців по опануванню вмінь створювати безпечні умови діяльності і життя у виробничій і в невиробничій сферах, осягнення принципів гармонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Опрацювання навчального матеріалу рекомендується здійснювати за допомогою традиційних та новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, що є вимогою сучасного технічного розвитку цивілізації і зорієнтовано на формування інтелектуального потенціалу України та розвиток духовної культури особистості.

В методичних вказівках відображені тенденції реформування, що відбуваються в освітній системі України, а саме:

— самостійна творча робота студента, яка передбачає:

² глибоке засвоєння навчального матеріалу шляхом опрацювання рекомендованої літератури;

² самостійне складання тестів, написання статей, рефератів тощо;

² активну участь у студентських конференціях;

— стимулювання використання телекомунікаційних засобів (комп’ютерних програм, мережі Internet тощо) при опрацюванні навчального матеріалу;

— стимулювання володінням культурою мови, логічним мисленням, вмінням формулювати висновки;

— формування широкого світогляду, позитивних моральних засад.

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.1. Методика опрацювання навчального матеріалу

Належне оволодіння навчальним матеріалом з курсу безпеки життєдіяльності потребує опрацювання як основної так і додаткової літератури, періодичної преси.

Навчання з безпеки життєдіяльності у вищих учбових закладах направлене, перш за все, на формування у майбутнього фахівця культури щодо його безпеки, відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо. Акценти переносяться з питань виявлення тих чи інших негативних явищ чи впливів середовища, на забезпечення комплексної безпеки людини на основі системного підходу, що включає екологічні, технічні, соціальні, психологічні та духовні засади. Це забезпечує, не тільки адекватну реакцію на негативні фактори, але й дозволяє майбутнім фахівцям ефективно розробляти методи усунення негативних факторів, запобігання небезпек, та зменшення наслідків їх прояву.

Специфікою безпеки життєдіяльності, як науки, є використання методів і досягнень фундаментальних та прикладних наук, зокрема: філософії, біології, фізики, хімії, психології, соціології, екології тощо; тісно пов’язана з практичною діяльністю людини. Тому при вивченні тем курсу необхідно обов’язково користуватися не тільки підручниками з безпеки життєдіяльності та додатковою літературою, але й підручниками і довідниками з біології, фізики, хімії, психології, соціології, права, тощо.

1.2. Загальні рекомендації до виконання розрахунково-графічної роботи

Самостійне опрацювання курсу передбачає складання конспекту за розділами та темами, що опрацьовувалися, вирішення типових задач, написання реферату, виконання розрахунково-графічної роботи, написання аналітичної роботи тощо.

Письмова розрахунково-графічна робота дозволяє глибше опанувати питання прогнозування небезпек та ризику у будь якому виді діяльності, передусім у фізичній культурі та спорті.

Розрахунково-графічна робота виконується на основі статистичних даних, які подані у «методичних рекомендаціях», або на фактичних даних запозичених з наукової літератури чи офіційної статистичної інформації, що і є основою для виконання всієї роботи. Статистичний матеріал у формі таблиці повинен бути розміщений у основні частині роботи (в тексті).

Посилання на джерела інформації є обов’язковим і оформляється як звичайна (внизу сторінки) або кінцева зноска.

При використанні спеціальних термінів та скорочень рекомендується скласти короткий словник основних термінів та визначень, що зустрічаються в роботі і є ключовими для її розуміння. Словник термінів приводиться на початку або в кінці роботи.

Форма виконання: робота може виконуватися у писаному чи друкованому вигляді підготовленому з використанням програм Word або іншого текстового редактора, а також програми Excel. Презентацію роботи можна виконати у програмі PowerPoint або html - форматі.

Оформлення: Зверху посередині вказується Назва навчального закладу, факультет, кафедра. Нижче посередині сторінки — назва роботи ПРОПИСНИМИ літерами. Нижче справа вказується прізвище та ініціали, нижче факультет, курс, група.

Текст: шрифт Times New Roman, розмір 14, інтервал - одинарний

Поля: верхнє та нижнє - 2 см, ліве - 3 см, праве - 1,5 см.

Літературні джерела подаються як зноски внизу сторінки або в кінці роботи у порядку їх використання чи алфавітному порядку, при цьому вказується: видавництво, рік видання, загальний обсяг сторінок чи інтервал використаних сторінок. Після цитати чи посилання на джерело інформації в тексті ставиться номер джерела в квадратних дужках [ ]. Посилання на сайти в Internet подаються у такому ж порядку.

Орієнтовний план роботи:

Вступ — розкривається питання важливості прогнозування ризиків для певної сфери діяльності, наводиться доступна статистична інформація..

Основна частина — виконуються розрахунки та будуються графіки динаміки зміни рівня ризику та здійснюється прогнозування за допомогою екстраполяції (тренду).

Висновки.

Додатки (при необхідності)

Список використаної літератури.

1.4. Оцінка роботи

При оцінці роботи береться до уваги використання основної та додаткової літератури, логіку викладення. зв’язок теорії з практикою, обгрунтовані висновки, орфографічні та стилістичні помилки, акуратність.

Таблиця 1. Скидки, що застосовуються при оцінці творчого завдання

Вид скидки	% скидки
1. Репродуктивний рівень виконання. Значні помилки.
2. Значні помилки при аналізі матеріалу. Відсутність висновків.
3. Аналіз матеріалу на належному рівні, помилки при формулюванні висновків.
4. Відсутність посилань на літературні джерела
5. Значні орфографічні та стилістичні помилки, використання суржику
6. Орфографічні та стилістичні помилки
7. Неакуратність

2. МЕТОДИЧНІ Рекомендації щодо виконання розрахунково-графічної роботи

Виконання розрахунково-графічної роботи в основному базується на знаннях отриманих під час вивчення перших двох тем курсу «Безпека життєдіяльності».

2.1. Базові теми курсу для виконання розрахунково-графічної роботи.

ТЕМА 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек.

Зміст теми. Модель життєдіяльності людини. Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна. Критерії переходу небезпечної події у НС, одиниці виміру показників класифікаційної ознаки НС та їхні порогові значення у природному середовищі, виробничій, транспортній та інших сферах життєдіяльності. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.

Ідентифікація та оцінювання рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей, застосованих у спорті. Визначення потенційно-небезпечних об’єктів і територій. Об’єкти підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності.

ТЕМА 2. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виник-нення та розвитку НС.

Зміст теми. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику. Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.

Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

Визначення наявних проблем з безпеки і захисту ОГ у НС, рівня їхнього ризику.

ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК

Безпека — це такий стан об’єкту (складної системи в т. ч. людини), за якого дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до негативних наслідків.

Безпека людини – це такий стан людини, коли дія зовнішніх і внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування і розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому, не перешкоджає досягненню певних бажаних для людини цілей.

Безпека життєдіяльності — інтегральна наука, що вивчає процеси взаємодії людини з внутрішнім та навколишнім середовищем у всіх сферах життєдіяльності людини.

Ергономіка — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину а процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Життєдіяльність — процес існування людини в просторі та часі.

Квантифікація — кількісне вираження якісних ознак. Квантифікація небезпеки - введення кількісних характеристик небезпеки.

Небезпека — вірогідність виникнення обставин, за яких матерія, поле, енергія, інформація чи їх поєднання можуть таким чином вплинути на об’єкт (складну систему), що це призведе до негативних наслідків (погіршення чи неможливості функціонування і розвитку об’єкту).

Ризик — кількісна оцінка небезпеки.

Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, на протязі всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

Шкала порівняння ризиків смертності

Упорядкована шкала ризиків смертності
Низький	Середній	Високий
Знехтуваний	Низький	Відносно низький	Середній	Відносно­середній	Високий	Дуже високий	Екстремальний
<1*10^-8	1*10^-8	1*10^-7	1*10^-6	1*10^-5	1*10^-4	1*10^-3	1*10^-2	>1*10^-2

ЛД — летальна доза, ЛД ₁₀₀ (ЛД ₅₀) — це доза фактора або хімічної речовини, що призводить до смерті 100% (50%) істот.

Потенціал фактора — його кількісна сторона, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.

Якість фактора відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частотний склад шуму, вид електричного струму.

2.2. Теоретичні засади визначення та прогнозування ризику

Взначення ризику повязано з прогнозуванням. Статистичний аналіз характеризує частоту настання негативних подій, що може слугувати для обчислення (прогнозування) ризику.

Сьогожні існує більше ніж 220 методів прогнозування, але найчастіше на практиці використовуються не більше 10, серед них: фактографічні (екстраполяція, інтерполяція, тренд-аналіз), експертні (в т.ч. опитування, анкетування), публикаційні (в т.ч. патентні), цитатно-індексні, сценарні, матричні, моделювання, аналогії, побудова графів і т.д.

Найбільш загальні методи визначення ризику:

v інженерний — спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову "дерев" небезпек;

v модельний — базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину так і на соціальні, професійні групи;

v експертний — за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами;

v соціологічний (соціометрична оцінка) — базується на опитуванні населення та працівників.

ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК

Метод – це складний прийом, упорядкована сукупність простих прийомів, спрямованих на розробку прогнозу в цілому; шлях, спосіб досягнення мети, що виходить із знання найбільш загальних закономірностей.

Методи (методика) прогнозування - певне поєднання прийомів (способів) виконання прогностичних операцій, отримання і обробка інформації про майбутнє на основі однорідних методів розробки прогнозу.

Методологія прогнозування - область знання про методи, способи, системи прогнозування. Методології прогнозування розділилися по наступним категоріям: передбачення, цілепокладання, планування, програмування, проектування, перспективи розвитку процесів з метою виявлення проблем, що підлягають вирішенню.

Методика розробки прогнозу - вибране конкретне поєднання прийомів і методів прогнозування.

Система прогнозування («прогнозирующая система») - це упорядкована сукупність методик, технічних засобів, призначена для прогнозування складних явищ або процесів.

Прийом прогнозування - конкретна форма теоретичного або практичного підходу до розробки прогнозу; одна або декілька математичних або логічних операцій, спрямованих на отримання конкретного результату в процесі розробки прогнозу.

Екстраполяція – наближення (приближення), знаходження за рядом даних значень функції інших її значень, що містяться поза цим рядом.

Інтерполяція — в обчислювальній математиці спосіб знаходження проміжних значень величини за наявним дискретним набором відомих значень.

Екстраполювати, (рос. экстраполировать, англ. extrapolate, нім. extrapolieren) – поширювати висновки, одержані щодо однієї частини якоїсь системи, на іншу частину тієї самої системи.

Апроксима́ція (лат. approximare — наближати) — наближене вираження одних математичних об'єктів іншими, простішими, наприклад, кривих ліній — ламаними, ірраціональних чисел — раціональними, неперервних функцій — многочленами.

Прогноз (грец. prognosis – «знання наперед») — являє собою спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища. Прогноз, оскільки він є формою наукового передбачення, є середньою ланкою побудови проекції майбутнього, яка є необхідною загальновизнаною умовою наукового дослідження та проектування майбутнього. Прогноз є результатом процесу прогнозування.

Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Футурологія (від лат. futurum — майбутнє та грец. λόγος — вчення) — наука прогнозування майбутнього, в тому числі шляхом екстраполяції існуючих технологічних, економічних або соціальних тенденцій чи спробами передбачення майбутніх тенденцій.

Тренд (від англ. Trend — тенденція) — загальна тенденція при різнонаправленому русі, визначена загальною спрямованістю змін показників часового ряду. Графіки можуть описуватись різними рівняннями - лінійними, логарифмічними, степеневими і т.д.. Фактичний тип графіка встановлюють за графічним зображенням даних часового ряду, шляхом усереднення показників часового ряду, на основі статистичної перевірки гіпотези про сталість параметрів графіка. Тренд — в широкому розумінні, тренд — це тривала зміна рівня середнього випадкового процесу.

Детально розглянемо методи прогнозування. Існують два підходи до прогнозування: якісний та кількісний.

Кількісний підхід базується на математичних моделях й історичних даних.

Якісний підхід покладається на наукову та професійну думку, інтуїцію й досвід професіоналів

Кількісні методи діляться на два види: причинно-наслідкові й моделі часових рядів.

Часові ряди діляться на:

Ø моделі з декомпозицією;

Ø моделі згладжування:

§ Середнє арифметичне

§ Ковзне середнє арифметичне;

§ Середнє зважене;

§ Ковзне середнє зважене;

§ Експоненційне згладжування.

Арифмети́чне сере́днє n чисел a₁, a₂,..., а_n — частка від ділення суми цих чисел на їх кількість: а = (a₁ + a₂ +... + а_n): n. Наприклад, арифметичне середнє чисел 3, 4, 5 дорівнює (3 + 4 + 5): 3 = 4.

Середнє зважене, точніше середнє арифметичне зважене для дійсних чисел x_1,….x_n з ваговими коєфіцієнтами w₁,….. w_n визначається як

Коли всі вагові коефіцієнти рівні між собою w₁=w₂=….=w_n середнє арифметичне зважене буде дорівнювати середньому арифметичному.

Існують також зважені версії середнього геометричного, середнього гармонійного, середнього степеневого, а також їх узагальнення — середнього за Колмогоровим.

Методи соціального прогнозування (за Шепітько Г.Є.)

v Формалізовані:

Ø Метод трендів екстраполяції;

Ø Методи кореляційного і регресійного аналізів;

Ø Методи математичного моделювання;

v Експертні:

Ø Індивідуальні:

§ Метод складання сценаріїв;

§ Метод «інтерв'ю»;

§ Метод аналітичних доповідних записок;

Ø Колективні:

§ Метод анкетних опитувань;

§ Метод «комісій»;

§ Метод «мозкових атак»;

§ Метод «Дельфі».

Нові методи прогнозування:

Адаптивні методи прогнозування – побудова самонастроювальних рекурентних моделей, здатних відображати динамічні властивості часового ряду які змінюються в часі і враховувати інформаційну цінність його членів;

Морфологічне досліження – для систематичного і неупередженого відбору можливостей у зв'язку з пошуковим прогнозуванням;

Ретроальтернативістика;

Метод «дерево цілей» для нормативного прогнозування і оцінки «спільних елементів»;

Контекстуальне картографування (contextual mapping);

Причинно-наслідковий метод, близький до проблемно-цільового методу Базарова-Руднєва;

Комбінований прогноз - певна узагальнююча оцінка, отримана на основі формального чи неформального об'єднання приватних прогнозів, найчастіше шляхом підсумовування їх з певними ваговими коефіцієнтами.

Прогнозна оцінка обов'язково включає в себе елементи екстраполяції і моделювання. Процес екстраполяції неможливий без елементів оцінки і моделювання в свою чергу моделювання передбачає попередню оцінку і экстраполювання.

При прогнозуванні часто доводиться прогнозувати не один, а кілька показників. При цьому прогноз розвитку одного показника можна виконувати одним методом, а іншого показника - іншим методом, тобто використовуються поєднання методів.

Найбільш поширеними методами (понад 90% усіх вироблених у світі прогнозів) є експертиза і фактографічні методи. Популярний метод аналогій, методи лінійного програмування, побудова циклів (Кондратьєв М.Д.) широко використовуються в науці.

Коротко розглянемо суть деяких методів прогнозування які можуть бути використанні для прогнозування ризику для тих чи інших обєктів безпеки.

Аналогія (передбачення за аналогією, метод загальних тенденцій) - передбачає, що достатньою мірою враховує поточну ситуацію, щоб шукати для неї аналогією на основі досвіду, найчастіше за допомогою аналогії з досить добре відомими подібними явищами і процесами, і здатний, спираючись на референтну ситуацію, встановити основні риси, які дають підставу говорити про збіг напрямку розвитку подій. Аналогія - більш раціональний процес, ніж екстраполяція.

Метод аналітичних доповідних записок - самостійна робота експерта над аналізом динаміки об'єкта прогнозування і можливі шляхи його розвитку.

Метод «мозкових атак» (мозкового штурму), - ґрунтується на колективній генерації ідей, висловлюваних спонтанно учасниками різних професій і спеціальностей.

Метод «Дельфі» отримав свою назву по імені грецького античного міста Дельфи, де проживали відомі дельфійські оракули. Метод є подальшим розвитком методів анкетного опитування і складається з кількох турів послідовного анонімного анкетування експертів зі зворотним зв'язком. Зворотній зв'язок здійснюється за рахунок того, що перед кожним наступним туром опитування експертам повідомляють узагальнені результати попереднього туру. Кількість турів визначається або необхідним рівнем точності, або встановленої ступенем деталізації проблеми. Дельфійська процедура використовує тільки числа.

Експертні методи прогнозування добре працюють на великі періоди і є основними для довгострокового прогнозу. Вважається, що для короткострокового прогнозу експертні прогнози менш ефективні.

Математичні методи.

Математична модель - модель об'єкту, описана у вигляді математичних співвідношень між математичними поняттями.

Для опису математичних моделей складних об'єктів використовуються такі розділи математики:

•теорія функцій (детерміновані моделі),

•математична статистика (імовірнісні моделі),

•теорія нечітких множин (моделі на основі нечітких думок експертів),

•теорія нелінійних рівнянь (квазидетерміновані моделі на базі теорій керованого хаосу, теорії катастроф, синергетики - науки про самоорганізацію систем і фрактального аналізу).

Види математичних методів прогнозування: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, розпізнавання образів, варіаційне обчислення, спектральний аналіз, ланцюги Маркова, алгебра логіки, теорія ігор та ін

Статистичний метод (екстраполяція і інтерполяція; математичний аналіз; математична статистика, аналітичне моделювання) - це метод прогнозування часових рядів на перспективу, він передбачає екстраполяцію (розвиток у часі) та інтерполяцію - виявлення проміжного значення двома відомими моментами процесу. Це умовне продовження в майбутнє спостережуваних об'єктів (тенденцій, закономірності розвитку яких в минулому і сучасному досить добре відомі). Побудова динамічних рядів показників розвитку прогнозованого явища на протязі періодів підстави прогнозу в минулому і упередження прогнозу в майбутньому (ретроспекції і проспекції прогнозних розробок).

Основою сттистичного методу є визначення ризику за відомими статистичними даними.

Ризик обчислюють за формулою:

де: R – ризик за певний період часу,

n – кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій, катастроф) за певний період часу,

N – теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об’єкта.

Фактично визначений ризик R не є ризиком а частотою прояву негативних подій, адже в даному випадку обчислюється частота подій які відбулися. Ризик завжди виступає як вірогідність настання негативних подій у майбутньому. Проте для спрощення розуміння, ці умовності опускаються.

Статистичний прогноз - це статистичний опис майбутніх значень досліджуваного показника (змінної). Даний прогноз підрозділяється на короткострокові (на один інтервал спостереження вперед), середньотермінові (на термін до п'яти інтервалів) і довгострокові (понад п'ять інтервалів). Розрізняють точковий (представляється єдиним значенням) і інтервальний (задається двома числами - нижньою і верхньою межею інтервалу) статистичний прогноз.

Різновиди статистичного методу:

- математична статистика - використання динамічних рядів характеристик об'єкта;

- математичний аналіз - використовує екстраполяції, тобто лінійний розвиток у часі.

При побудові прогнозу динаміки якої-небудь системи за даним методом необхідно отримання повного опису всіх її параметрів, а також їх взаємозв'язки і залежності від зовнішніх для системи факторів.

Аналітичне (математичне) моделювання працює в тому випадку, якщо є модель розвитку (наприклад, у вигляді плану).

Математична статистика має найбільш потужне програмне забезпечення, в яке входять такі відомі прикладні програми, як Excel, Statgraphics, Stadia та ін.

Недоліки статистичного методу:

•призводить до абстрактних схем, малопогоджених з фізикою явища,

•не пояснює причин подій,

•дає короткостроковий прогноз,

•характеризується невисокою достовірністю і стійкістю,

•має надмірну точність (це пов'язано з тим, що статистика має справу з сукупністю, а не з окремими одиницями. А в сукупності ознака варіює),

•нерідко містить логічну помилку. Вона виникає тому, що статистичний метод використовується при розв'язуванні конкретних задач в економіці, біології, метеорології, фізиці, науці про безпеку та ін, а статистичні дані - це просто вихідна інформація.

Статистичний метод передбачає наявність закономірності тобто однаковості ходу подій. Роль статистики у даному випадку допоміжна. Статистика не встановлює закони, а підказує, де їх шукати; не дає рецепт вирішення тієї чи іншої проблеми, а підводить до можливого вихідного пункту її вирішення. Статистичні дані потрібно інтерпретувати.

Сценарний метод прогнозування (метод «сценарію»). Це один з найстаріших методів. Він дає можливість отримання не тільки загальних даних про майбутню ситуації, в якій буде перебувати прогнозований об'єкт, але і встановлює можливість зміни цієї ситуації в бажаному для нього напрямку. У конкретних задачах прогнозування необхідно провести класифікацію ризиків, поставити задачу оцінювання конкретного ризику, провести структуризацію ризику, зокрема, побудувати «дерева причин» (в іншій термінології, «дерева відмов») і «дерева наслідків» («дерева подій»).

Розробку сценарного прогнозу виконують у тих випадках, коли прогноз неможливо або недоцільно виконати статистичними методами або використанням спеціальних економіко-математичних моделей.

Дата добавления: 2014-11-06