Класифікація аудиту у міжнародній практиці

Мета, предмет, об’єкт та суб’єкт аудиту

Американські аудиторські стандарти визначають, що “ метою звичайної перевірки фінансової звітності незалежним аудитором є висловлення думки про рівень об’єктивності, з якою звітність характеризує фінансовий стан, результати діяльності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих принципів”.

У сучасній теорії аудиту об’єктом підтвердження є фінансова звітність. Факти, які відображені у фінансових звітах, є предметом аудиторської перевірки.

Суб'єктами аудиту виступають фізичні особи, їх організації (аудиторські фірми), діяльність яких направлена на здійснення незалежного контролю.

У міжнародній практиці аудит розрізняють за такими ознаками: об'єктами, суб'єктами, за здійсненням і періодичністю проведення аудиту та секторами економіки, до якого належить клієнт (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Класифікація аудиту в міжнародній практиці

Класифікація аудиту за ознакою	Види аудиту	Визначення
Об'єкт аудиту	Фінансової звітності	Аудит підтвердження достовірності і повноти річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності і виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, що не займаються підприємницькою діяльністю і утримуються за рахунок державного бюджету. Аудит фінансової звітності носить обов'язковий характер.
На узгодженість	Визначення оцінювання відповідності діяльності підприємства або посадової особи установленим вимогам законодавства. Він може проводитись за ініціативою клієнта, але має обов'язковий характер.
Операційний	Визначається як управлінський аудит і навіть як управлінське консультування, є необов'язковим, спрямований на оцінку стану взаємодії функцій виробництва, носить систематичний характер. Проводиться для підтвердження законності, ефективності діяльності управлінців, правильності складання податкової звітності, можливості поліпшення діяльності підприємства.

Продовження таблиці 1.1

Суб'єкт аудиту	Внутрішній	Здійснюється кваліфікованими працівниками підприємства. Необхідний для запобігання втратам ресурсів і обґрунтування необхідності внутрішніх змін на підприємстві
Зовнішній	Здійснюється на договірній основі сертифікованими аудиторами. Це обов'язковий аудит, регламентується юридичне і дозволяє спостерігати та контролювати як діяльність підприємств та організацій, так і її керівництва
Обов'язковість здійснення	Обов'язковий	Це перевірка підприємств на вимогу законодавства або за дорученням державних органів. Регламентується законодавчими нормами
Необов'язковий	Здійснюється за ініціативою клієнта (на добровільній основі)

Існує три види аудиту стосовно до контрольних функцій:

· аудит фінансової звітності;

· аудит відповідності;

· операційний аудит.

Аудит фінансової звітності проводять для того, щоб визначити, чи представлена повна фінансова звітність відповідно до визначених критеріїв. Як правило, такими критеріями є загальноприйняті принципи МСБО, П(С)БО.

Мета аудиту відповідності полягає у тому, щоб визначити, чи виконує економічний агент, який підлягає перевірці, конкретні процедури чи правила, встановлені вищими органами. Підтвердження дотримання певних нормативних документів. Прикладом є правильне формування статутного капіталу акціонерним банком.

Операційний аудит являє собою перевірку будь-якої частини операційних процедур і методів організації з метою оцінювання продуктивності й ефективності діяльності організації. Наприклад керівником поставлене завдання аудитору щодо оцінювання ефективності підрозділу.

Аудит як форма економічного контролю має багато спільного з іншими його формами — ревізією фінансово-господарської діяльності, судово-бухгалтерською експер-тизою, слідством, службовим розслідуванням, тематичною перевіркою.

Ці форми контролю часто досліджують один предмет — фінансово-господарську діяльність підприємств — і застосовують спільні методичні прийоми та процедури контролю, використовують однакові джерела інформації (законодавчі акти і нормативні документи, організаційно-розпорядну документацію, первинні облікові документи, дані реєстрів бухгалтерського обліку і звітності), обґрунтовують свої висновки на документально достовірних доказах.

Водночас між аудитом та судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності, зумовлені їх юридичною природою, цілями і завданнями, які вони розв'язують тощо (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Відмінні риси аудиту і судово-бухгалтерської експертизи

за/п	Ознака	Аудит	Експертиза
	Мета	Оцінювання достовірності та законності бухгалтерського обліку і звітності, надання консультаційних послуг	Документальне обґрунтування позовних вимог, поданих у право-охоронні органи до конкретних матеріально відпо-відальних та ін-ших службових осіб
	Завдання	Оцінювання системи обліку і внутрішнього контролю, Оцінювання аудиторського ризику; визначення достовір-ності та законності обліку і звітності, розробка рекомендацій з оптимізації системи обліку і внутрішнього контролю для зміцнення фінансового становища підприємства	Отримання доказів для фор-мулювання вис-новків про наяв-ність криміна-льних дій
	Суб'єкт	Аудитори (аудиторські фірми), які мають сертифікат аудитора і зареєстровані в АПУ	Експерти-бухгалтери державних експертних установ, підпорядкованих Міністерству юстиції України

Продовження таблиці 1.2

	Виправлення виявлених під час перевірки недоліків	Аудитори не несуть відповідальності за виконання аудито-рського висновку; в процесі перевірки дають рекомендації стосовно усунення виявлених порушень і поліпшення фінансо-вого стану підприємств	Експерт-бухгалтер не зобов'язаний давати рекомендації стосовно усунення виявлених недоліків і порушень
	Поведінка у випадку виявлення зловживань	Питання професійної етики: аудитор є незалежним праців-ником і не зобов'я-заний повідомляти про виявлені зловживання правоохоронні органи	Інформування правоохоронних органів про вияв-лені зловживання є прямим обов'яз-ком експерта-бух-галтера
	Документальне оформлення резу-льтатів перевірки	Аудиторський висновок	Експертний висновок
	Користувачі інформації	Власники (акціонери, інвестори, приватні особи); адміністрація; державні органи (пода-ткова адміністрація, Фонд держмайна Укра-їни); банки та інші фінансово-кредитні установи	Правоохоронні органи

Аудит як незалежна форма фінансово-господарського контролю здійснюється з метою виконання замовлення у повній відповідності до договору замовника й аудиторської фірми. Завдання аудиту формують відповідно до поставленої мети і визначають системою нормативно-правового регу-лювання аудиторської діяльності, договірними зобов'язаннями аудитора. Залежно від виду аудиту перевірка може здійснюватися як до початку, так і після виконання господарських операцій, а також у процесі фінансово-господарської діяльності.

У проведенні аудиту зацікавлені власники та керівництво підприємства, які є замовниками. Судово-бухгалтерську експертизу призначає слідчий або суд (арбітраж) зазвичай після проведення ревізії, що виявила конфліктні ситуації, які стали предметом судового розгляду. Тому судово-бухгалтерська експертиза має багато спільного з ревізією фінансово-господарської діяльності. Ревізія може проводитися за рішенням правоохоронних органів у момент судово-бухгалтерської експертизи, якщо зібрано недостатньо доказів про підтвердження суми збитків, нестач у матеріально відповідальних осіб. Законодавчими актами аналогічна функція аудиту не передбачена.

Судово-бухгалтерську експертизу здійснюють з метою документального обґрунтування позовних вимог, поданих у правоохоронні органи до конкретних матеріально відповідальних осіб та інших службовців. Проведення експертизи доручають висококваліфікованому спеціалістові — експерту-бухгалтеру, який є штатним або позаштатним працівником державної експертної установи, підпорядкованої Міністерству юстиції України і має спеціальну ліцензію на проведення експертизи, що видається цією установою на п'ять років. Відповідно експерт-бухгалтер не повинен виходити за межі питань, даних йому на розв'язання слідчим або судом. Він може досліджувати тільки ті документи, які подали йому слідчий або суд, тобто не має права самостійно залучати додаткові джерела, навіть якщо вони вкрай необхідні. Експерт-бухгалтер може лише звернутися з проханням про надання йому необхідних додаткових матеріалів, у протилежному випадку має право взагалі відмовитися від покладених на нього обов'язків з письмовим повідомленням про неможливість виконання експертизи.

Аудитор виконує перевірку згідно зі складеною програмою, вводячи до неї питання, які, на його думку, важливі й вимагають належного вивчення і оцінювання. Зауважимо, що аудитор за завданням замовника може виконувати певні контрольно-ревізійні дії. Він на свій розсуд досліджує документи і матеріали, що підтверджують або заперечують думку про фінансову звітність підприємства, порядок ведення фінансово-господарської діяльності, фінансовий стан економічного суб'єкта. Він самостійно, дотримуючись власного досвіду і знань, приймає рішення, до яких сфер обліку застосувати суцільну чи вибіркову перевірку, в яких випадках необхідно підтвердити достовірність облікових даних результатами проведеної в його присутності інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які ділянки повинні бути детально перевірені, а які вимагають лише поверхневого огляду.

Аудитор під час перевірки дає замовникам рекомендації стосовно підвищення ефективності діяльності, зміцнення фінансового стану підприємства. Спостереження за процесом усунення виявлених під час ревізії недоліків у роботі підприємства належить до обов'язків ревізора. Експерт-бухгалтер не зобов'язаний давати будь-які рекомендації. Тільки суд за результатами судового процесу може вказати керівництву підприємства на недоліки в обліку, організації контролю за рухом і використанням матеріальних цінностей, за своєчасністю і правильністю розрахунків з різними організаціями й окремими особами, тобто ті недоліки, що призвели до зловживань і порушення кримінальної справи.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи регулюється законодавчими актами, в тому числі Кримінальним кодексом України, а також Інструкцією про проведення судово-бухгалтерської експертизи в народному господарстві України, затвердженою Міністерством юстиції України за погодженням з прокуратурою. Експерт-бухгалтер у своїх діях керується тільки законом, а ревізор, окрім цього, ще й нормативними документами відомства, яке призначило ревізію. Проведення аудиту регламентується законодавством України, вимогами МСА і Кодексу етики професійних бухгалтерів.

Аудиторську перевірку оплачує підприємство-замовник згідно з договором, праця ревізора оплачується за рахунок бюджету або відомчих коштів. Витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи є частиною судових витрат, їх оплачують правоохоронні органи.

Результат проведеної аудиторської перевірки — аудиторський висновок — у випадку конфліктних ситуацій підприємства з податковими органами є інструментом захисту від суб'єктивізму останніх. Висновок аудитора підтверджує правильність розподілу прибутку між акціонерами підприємства у вигляді дивідендів. У випадку приватизації підприємства в складі інших документів, необхідних для подання у Фонд держмайна України, повинен бути й аудиторський висновок, оскільки він засвідчує фактичний фінансовий стан підприємства, реальну вартість його активів і пасивів. Аудиторський висновок — обґрунтований доказ під час вирішення майнових суперечок у судовому порядку.

Узагальнення і реалізація результатів судово-бухгалтерської експертизи оформлюється висновком експерта або актом про неможливість зробити висновки експертизи. Висновок експерта відображає об'єктивні дані, добуті фахівцем у процесі дослідження зі застосуванням наукових методів, які відповідно до статей Кримінально-процесуального кодексу України мають чинність доказу в справі, що розглядається правоохоронними органами.

Отже, відмінності аудиту від судово-бухгалтерської експертизи обумовлені метою, завданнями, суб'єктом та ініціаторами перевірки, об'єктом, обсягом і часом дослідження, сферою правового регулювання, принципами оплати праці, документальним оформленням результатів перевірки та їх використанням.

Дата добавления: 2014-10-15