Методичні вказівки до вивчення питань теми. При вивченні даної теми, перш за все, слід констатувати, що конституційне право є складовою частиною національної правової системи і знаходиться у тісному

При вивченні даної теми, перш за все, слід констатувати, що конституційне право є складовою частиною національної правової системи і знаходиться у тісному взаємозв'язку з іншими галузями права. Перш за все, конституційне право України є провідною галуззю національного права, норми якої регулюють політичні та інші, тісно пов'язані з ними найважливіші суспільні відносини.

В Україні провідні вчені-конституціоналісти (М. І. Козюбра, О. Л. Копиленко, В. Ф. Мелащенко, В. Ф. Погорілко, В. М. Шаповал, Л. П. Юзьков та Ін.) розуміють під поняттям конституційного права України провідну галузь національного права, що являє собоюсукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну І функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, конституційне право України - це провідна галузь національного права, норми якої визначають і регулюють політичні та інші найважливіші суспільні відносини в економічних соціальній, культурні (духовній) та інших сфеpax життя та діяльності суспільства і держави.

Предмет будь-якої галузі права визначається якостями суспільних відносин, що регулюються нормами цієї галузі права. Для конституційного права України також властиве особливе коло суспільних відносин, що є предметом конституційно-правового регулювання. Узагальнюючи погляди вчених-конституціоналістів щодо предмета конституційного права, можна стверджувати, що предметом конституційного права України є політичні та інші найважливіші суспільні відносини в Україні. У першу чергу, це-суспільні відносини, пов'язані з основами конституційного ладу України; конституційно-правовим статусом людини і громадянина; формами безпосередньої демократії; організацією та діяльністю органів законодавчої, виконавчої та судової влади і Президента України, контрольно-наглядових й інших органів державної влади; адміністративно-територіальним устроєм України; місцевим самоврядуванням; правовим захистом України; національною безпекою та обороною України. Отже, предмет конституційного права - це складне правове явище, представлене системою політичних, економічних, соціальних, культурних (духовних), екологічних та інших, тісно пов'язаних із ними найважливіших суспільних відносин. Конституційне право України, поряд із предметом, має свій метод правового регулювання. Метод конституційного права значною мірою зумовлюється предметом конституційно-правових відносин, воснові яких лежать владні суспільні відносини політичного характеру. Термін "метод конституційного права" є умовним, оскільки він: 1) опосередковує систему методів нормативно-правового регулювання суспільних відносин нормами конституційного права, тобто під цим терміном слід розуміти сукупність методів конституційного права: 2) стосується правового регулювання суспільних відносин і не існує абстраговано від цих відносин, тобто мова йде про метод конституційно-правового регулювання. Отже, метод конституційного права, або метод конституційно-правового регулювання - це система способів, прийомів цілеспрямованого юридичного впливу норм конституційного права на суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання. Для конституційного права традиційно характерним методом правового регулювання є метод субординації або імперативний метод, що передбачає регулювання суспільних відносин зверху донизу на власно-імперативних началах. Зокрема, імперативний метод застосовується в конституційному праві при визначенні основних принципів організації та діяльності органів виконавчої влади. Загальними методами здійснення юридичного впливу права на суспільні відносини, що активно застосовуються і в конституційному праві, є метод позитивного зобов'язання, метод дозволу та метод заборони. Метод конституційного зобов'язання виявляється в спонукальному щодо суб'єктів конституційного права характері конституційних приписів. Наприклад, ст. 66 Конституції України визначає: "Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки". Метод конституційного дозволу знаходить своє нормативне вираження в положеннях чинного конституційного законодавства України про міру можливої правової поведінки суб'єктів конституційного права. Так, ч. 1 ст. 41 Конституції України закріплює: "Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї Інтелектуальної, творчої діяльності". Значно рідше в конституційному праві застосовується метод заборони. Як правило, цей метод передбачає юридичне обмеження правосуб'єктності учасників конституційно-правових відносин, що має на меті упередження конституційного делікту. Наприклад, ст. 74 Конституції України забороняє проведення всеукраїнського референдуму з питань податків, бюджету та амністії. Окрім загальних методів правового регулювання в конституційному праві застосовуються спеціальні методи конституційно-правового регулювання, що властиві виключно або переважно саме цій галузі національного права. До таких методів конституційного права можна віднести, насамперед, метод конституційного установлення та метод конституційного нормування. Конституційне право України як галузь національного права, знаходить своє логічне продовження у відповідній галузевій науці та освіті. Наука конституційного права дозволяє виявити і дослідити об'єктивно існуючі явища конституційно-правового життя, створити теоретичне підґрунтя для подальшого генезису конституційного права України як галузі права, передбачити та упередити можливі прорахунки і недоліки подальшого розвитку і вдосконалення національного конституційного права і дослідити позитивний зарубіжний досвід конституційного будівництва і правотворення зарубіжних країн з метою його використання в Україні. Конституційне право, як і будь-яка інша юридична наука, має свій предмет і методологію. Предмет і метод науки конституційного права характеризується єдністю і взаємодією - у специфіці предмета виражається і специфіка методу науки конституційного права. Предметом науки конституційного права є актуальні теоретичні та практичні проблеми галузі конституційного права України і зарубіжних країн. Поряд із системою конституційного права, його джерелами та функціями, конституційно-правовими відносинами і конституційною відповідальністю, предметом науки є й історія цієї галузі права, законодавства, науки і навчальної дисципліни; доктрина конституційного права; методологічний і науково-категоріальний апарат тощо. Методологія має за основу систему різнопорядкових за своїм змістом і формою методів. Першоосновою методології є метод науки конституційного права як сукупність принципів, правил, прийомів і способів пізнання конституційно-правових явищ. Метод науки конституційного права є шляхом юридичного пізнання від об'єкта конституційного права до його предмета, від емпіричних знань про конституційні відносини та інститути конституційного права та інші конституційно-правові явища до теоретичних знань про ці об'єкти. Навчальна дисципліна конституційного права України - це система знань у галузі конституційного права, одержаних наукою конституційного права та практикою конституційного будівництва і реалізації конституційного права. У межах навчальної дисципліни Конституційного права України традиційно існують розділи і теми, що розкривають основні закономірності та особливості розвитку і функціонування інститутів конституційного права і базуються на відповідних напрямках наукових досліджень. Як правило, на вивчення виносяться теми, присвячені теорії конституційного права, основам конституційного ладу України, конституційно-правовому статусу людини, формам та Інститутам безпосередньої демократії, конституційно-правовим основам організації і здійснення державної влади в Україні, територіальному устрою та місцевому самоврядуванню, конституційній юстиції та правовому захисту Конституції України тощо. Тобто теми, які відповідають основним інститутам конституційного права як галузі права та основним напрямкам наукових досліджень у галузі конституційного права.

1. Антологія української юридичної думки. Конституційне (державне) право / За ред. акад. НАМ України Ю. С. Шемшученка. - К.: Юридична книга, 2004. -Т. 4. - 599 с.

2. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации: Учеб. для юрид. вузов и ф-тов. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.-752 с.

3. Барабаш Ю. Г. Нариси з конституційного права: зб. наук. пр. / Ю. Г. Барабаш. – Х.: Право, 2012. – 160 с.

4. Годованец В. Ф. Конституційне право України: навч. посіб. / В. Ф. Годованец, А. С. Головін. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. – 384 с.

5. Григоренко Є. І. Конституція та засади конституційного ладу України у питаннях та відповідях / Є. І. Григоренко; Харк. ун-т повітр. сил. – Х., 2010. – 172 с.

6. Дорохин С.В. Дискуссия о предмете конституционного права // Конституционное и муниципальное право. – 2002. - №3 – С.6

7. Жулинский Н. Украинская национальная идея в идеологической системе государственного строительства // Голос Украины. – 1995. – 23 ноября

8. Кокотов А.Н. Конституционное право как отрасль российского права // Проблемы науки конституционного права. - Екатеринбург, 1998. – С.9

9. Кокошкин Ф. Ф. Лекции по общему государственному праву / Под ред. испред. В. Альмсинова.-М.: Зерцало, 2004. -312 с.

10. Конституційне право України: підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; за ред.: В. П. Колісника, Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2010. – 416 с.

11. Конституційне право України: посіб. для підгот. до іспиту / Ю. Г. Барабаш [та ін.]; за заг. ред. Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2012. – 304 с.

12. Конституційний процес в Україні (2005–2008). – Х.: Права людини, 2009. – 320 с.

13. Ломовский В.Д. О методе конституционного регулирования // Журнал российского права. – 1998. - №4-5. – С.91

14. Орзих М. Конституционное право: Отрасль права, законодательства и юридическая наука // Юридический вестник. – 1995. - №5 – С.144

15. Федоренко В.Л. Загальна і особлива частини як основні складові системи національного конституційного права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №10

16. Шаповал В. Перспективи розвитку науки конституційного права України // Право України. - 1996. - № 9. – С. 49-52.

ТЕМА 3. НОРМИ ТА ІНСТИТУТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА.

Поняття та особливості конституційних норм. Структура норми конституційного права. Класифікація конституційних норм та їх види.

Побудова системи конституційного права. Характеристика основних конституційно-правових інститутів.

1. Поняття та особливості конституційних норм.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Дайте загальну характеристику основним інститутам конституційного права України.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

1. Як саме будується система конституційного права?