Альтернативні теорії макроекономічного регулювання. Класична теорія макроекономічного регулювання

Класична теорія макроекономічного регулювання

1. Повна зайнятість є нормою для ринкової економіки. У стані повної

зайнятості обсяг випуску не може збільшитись, якби не змінювався сукупний попит, оскільки ресурси уже задіяні повністю.

2. Крива сукупної пропозиції є вертикальною лінією, яка бере свій

початок у точці потенційного ВВП. Згідно класичної теорії, рівновага досягається лише у стані повної зайнятості. Гнучкі заробітна плата, ціни та процентна ставка завжди повертають економіку у цей стан. Тобто ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку.

3. Кейнсіанська теорія як теоретична основа державного регулювання економіки

1. Ринкова економіка не здатна автоматично досягати та підтримувати стан повної зайнятості. Економіка може досягнути короткострокової рівноваги у точці, яка є нижчою (рецесійний розрив) або вищою повної зайнятості (інфляційний розрив).

Можна здійснювати “точну настройку” економіки шляхом маніпулювання податками та державними витратами.

2. Крива сукупної пропозиції є горизонтальною. Це пояснюється тим, що оскільки не всі ресурси зайняті, збільшення сукупного попиту призведе до зростання реального ВВП. Рівень цін не збільшиться.

3. Згідно кейнсіанській теорії попит створює свою власну пропозицію. Сукупні витрати - змінне явище. Кейнсіанці акцентують увагу на елементах сукупних витрат і досліджують їх фактори

СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ = ВВП

4. Заробітна плата і ціни є негнучкими у бік зниження; заощадження

залежать від доходу; інвестиції залежать від очікуваного прибутку та процентних ставок. Заощадження та споживання більше залежать від доходу, ніж від процентних ставок.

5. Внаслідок того, що існує недосконала конкуренція, ринки не завжди

повертаються до стану рівноваги при повній зайнятості. Держава може і повинна відігравати позитивну роль у стабілізації економіки.

6. Активна фіскальна і монетарна політика проводиться для того, щоб забезпечити стабільність цін, повну зайнятість та економічне зростання.

Фіскальна політика: для збільшення ВВП необхідно знизити податки та збільшити державні витрати; для зниження темпу інфляції необхідно збільшити податки та зменшити державні витрати

Монетарна політика: впливає на економіку через процентні ставки і інвестиції; більш придатна для приборкання інфляції ніж для подолання спаду.

Фіскальна політика більш ефективна, ніж монетарна.

Засновник теорії – Мілтон Фрідмен.

Монетаризм базується на таких основних положеннях:

- ринковий механізм в змозі самостійно забезпечити

збалансований та ефективний розвиток економіки, тому державне регулювання не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції. На думку монетаристів, ринкова економіка в своїй основі є збалансованим господарством, здатним до автоматичного саморегулювання. І єдине, що може зруйнувати цю здатність, – диспропорція між темпом росту продукції і темпом зростання грошової маси в обігу;.

- загальний стан економіки залежить від пропозиції грошей, тому

початкова рівність рівноважної макроекономічної моделі виражається рівнянням обміну (кількісної теорії грошей):

ГМ х ШОГ = PЦ х ВВП, де:

ГМ – грошова маса;

ШОГ – швидкість обігу грошей;

РЦ – рівень цін;

ВВП – фізичний обсяг вироблених товарів і послуг.

Зазначимо, що кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧE).

Згідно з монетаристською теорією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економіку. Дотримуючись положення про стабільність швидкості обігу грошей і передбачуваний характер залежності між грошовою масою і номінальним ВВП, монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток економіки можна забезпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. Тому вивели монетарне правило, згідно з яким: - держава повинна збільшувати щорічно пропозицію грошей на 3-5% і більше нічого не робити для регулювання економіки.

Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації економіки. У них неефективність фіскальної політики обумовлена ефектом витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населення і комерційних банків, вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок держава скорочує грошову масу приватного сектора економіки. Це підвищує процентну ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної процентної ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюджетного дефіциту на сукупний попит буде несуттєвим.

Теорія економіки пропозиції

Перенесення акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва й зайнятості. Головна ідея прихильників даної теорії – стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили.

Пропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату й дивіденди.

Оскільки зниження податків веде до скорочення державних доходів, пропонуються різні способи вирішення проблем бюджетного дефіциту. Для цього передбачається: а) зменшити соціальні програми; б) скоротити апарат державного управління; в) відмовитися від малоефективних державних витрат (дотацій промисловим підприємствам, витрат на розвиток інфраструктури тощо).

Теорія раціональних очікувань розроблена американським вченим Р.Лукасом, за що він отримав у 1995 р. Нобелівську премію у галузі економіки.

Економічними передумовами теорії раціональних очікувань є такі

положення: люди приймають раціональні рішення; очікування мають перспективний характер; люди діють обороняючись, захищаючи себе від наслідків державної політики. Господарюючі суб’єкти досить розумні, і можна очікувати, що вони будуть приймати у розрахунок наслідки державної політики при прийнятті рішень відносно своєї поведінки.

Дана теорія базується на двох фундаментальних висновках: а) споживачі, підприємці та працівники розуміють, як функціонує економіка; вони здатні оцінити майбутні результати політичних та інших змін і вибрати лінію поведінки, відповідну їхнім власним інтересам; б) ринки є висококонкурентними, а ціни і ставки заробітної плати швидко пристосовуються до змін у попиті і пропозиції.

Саморегульована здатність економічних суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці лише через ринковий механізм, тобто без державного втручання.

ВИСНОВКИ

1. Згідно з класичною теорією, завдяки механізму процентної ставки та гнучких товарних і ресурсних цін ринок здатний автоматично підтримувати повну зайнятість у економіці. За цих умов виключається необхідність втручання держави в економіку.

2. Згідно з кейнсіанською теорією, ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватися державним регулюванням. При визначенні об’єктів державного впливу на економіку кейнсіанці виходять з того, що головною причиною падіння виробництва є недостатність сукупного попиту.

3. Згідно з монетаристською теорією, ринкова економіка в своїй основі є збалансованим господарством, здатним до автоматичного саморегулювання. І єдине, що може зруйнувати цю здатність, – диспропорція між темпом росту продукції і темпом зростання грошової маси в обігу. Держава повинна збільшувати щорічно пропозицію грошей на 3-5% і більше нічого не робити для регулювання економіки.

4. Відповідно до теорії економіки пропозиції ціни, зайнятість та безробіття залежать не просто від сукупного попиту, а від його співвідношення із сукупною пропозицією. В умовах стагфляції сукупна пропозиція має бути пріоритетним об’єктом державного регулювання економіки.

5. Неможливо ігнорувати також теорію раціональних очікувань, оскільки поведінка економічних суб’єктів залежить не лише від реальних змін у економічній кон’юнктурі, а й від того, як вони сприймають ці зміни та можуть їх передбачити.

6. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання не зменшують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи уявлення про складний механізм функціонування економіки. Світова практика свідчить, що в процесі державного регулювання економіки найбільший ефект досягається лише за умов раціонального поєднання фіскальної та грошово-кредитної політики.

Дата добавления: 2014-10-15