Структура національного ринку

Тема 16. Національний ринок ресурсів та його рівновага

Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Взаємодія та взаємозв'язок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.

Існують три варіанти макрорівноваги.

Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

Якщо сукупний попит зростає то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки, як уже зазначалося, він не може зростати за межі рівня “повної зайнятості”).

Зазначимо, що попит і пропозиція не завжди зрівноважують одне одного. Рівновага між ними виникає як окремий випадок їхньої нерівноваги.

Рекомендована література

1. Базилевич В. Д. Макроекономіка: Навч. посіб. — К.: КДТЕУ, 1995. — С. 22—28.

2. Базилевич В Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича.–К.: Знання, 2007.–С.108–140.

3. Базилевич В Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб.— К.: Атіка, 2002. — С. 54—75.

4. Економічна теорія. Макро– і мікроекономіка / За ред. 3. Ватама–нюкаі С. Панчишина. — К.: Альтернативи, 2001. — С. 238—258.

5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. — Л.: Просвіта, 1997. — С. 264—289.

6. Гальчинський А.С. Економічна теорія: підручник / А.С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. – Вища школа, 2007. – 503 с.

7. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 87—108.

8. Самюелсон П.Л., Нордгауз В. Д. Макроекономіка: Пер. з англ.— К.: Основи, 1995. — С. 181—198.

1. Структура національного ринку.

2. Загальна економічна рівновага ринкової економіки.

3. Взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій. Загальна рівновага в класичній моделі: система взаємопов’язаних графіків.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: механізм забезпечення ринкової рівноваги; класична модель ринкової рівноваги;визначення рівноважного обсягу виробництва; графік рівноваги ринку грошей; графік рівноваги ринку заощаджень; систему взаємопов’язаних графіків.

Вміти: пояснювати механізм досягнення рівноваги ринкової економіки; показати, яким чином взаємодіють ринки ресурсів; довести, що праця є головним ресурсом класичної моделі рівноваги; відобразити графіки рівноваги ринку грошей, товарів, заощаджень.

Національний ринок — це система соціально–економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг капіталу, купівля–продаж трудових послуг та реалізація вироблених економічних благ у межах окремого національного господарства.

Структура національного ринку наведена на рис.16.1. Валютний ринок у цій темі не розглядається, оскільки в ній не розглядаються зовнішньоекономічні відносини.

Суб'єкти національного ринку водночас функціонують на трьох ринках.

Домогосподарства пред'являють попит: на ринку благ на предмети споживання та послуги споживчого призначення, на ринку праці — на робочі місця та на гроші у зв'язку з продажем своїх трудових послуг.

Домогосподарства пропонують: ресурси на ринку благ, трудові послуги на ринку праці та гроші у зв'язку з купівлею предметів споживання. Фірми (підприємства) пред'являють попит: на ринку благ на ресурси, на ринку праці — на трудові послуги, на фінансовому ринку — на цінні папери та гроші.

Фірми пропонують: на ринку благ — засоби виробництва, предмети споживання та послуги споживчого і виробничого характеру, на ринку праці — робочі місця і гроші у зв'язку з купівлею трудових послуг та на фінансовому ринку — гроші у зв'язку з купівлею цінних паперів та власне цінні папери.

У зв'язку з тим, що кожен із структурних елементів і національного ринку має свої особливості, які визначають механізми його функціонування (фактори, що визначають попит і пропозицію тих благ, які пропонуються на різних ринках і т. ін.), і всі ці ринки, взаємодіючи, впливають один з одного, виникає потреба розглянути проблему встановлення загальної економічної рівноваги національного ринку.

2. Загальна економічна рівновага ринкової економіки

Основоположником теорії загальної економічної рів ваги вважають швейцарського економіста Леона Вальраса (1834—1910). Саме тому з розгляду його моделі розпочнемо вивчення теорії загальної економічної рівноваги.

З курсу мікроекономіки ми знаємо таке:

• споживачі в межах своїх грошових доходів максимізують корисність згідно з тими цінами, які встановл ються на ринку, в такий спосіб, щоб отримати однако граничну корисність на одну гривню від кожного купленого товару чи послуги;

• виробники максимізують прибутки згідно з цінами на фактори виробництва і продукти, використовуючи такі обсяги факторів і такі їхні пропорції, які б дали змогу отримати однакову граничну корисність на кожну гривню витрат. Це примушує їх будувати заводи оптимального розміру, випускати оптимальні обсяги продукції, що мінімізувало б середні витрати та урівноважувало б граничну ціну пропозиції кінцевого продукту і ціну попиту на нього.

Додаючи одиничні (індивідуальні) ціни попиту на ринку будь–якого товару, отримаємо ринкову ціну попиту, яка в рівноважній економіці має дорівнювати ринковій ціні пропозиції. Остання обчислюється шляхом додавання індивідуальних цін пропозиції фірм, які постачають цей товар на ринок.

Загальна ж ціна попиту, який пред'являють на ринку будь–якого фактора всієї галузі, має дорівнювати ціні пропозиції послуг певного фактора.

А сумарний попит на всі фактори має дорівнювати доходам, отриманим домогосподарствами від надання факторних послуг за той самий період. Це саме той дохід, з ного ми почали розгляд поведінки споживача, що означає завершення циклу.

Л. Вальрас довів, що по–перше, загальна рівновага на всіх ринках одночасно можлива. По–друге, єдине рішення системи загальної рівноваги може включати не тільки додатні, а й нульові та від'ємні ціни, що дає змогу ринку позбутись "безоплатних товарів".

Передумови моделі загальної рівноваги Л. Вальраса:

- попит і пропозиція факторів виробництва урівноважені;

- ціни на фактори виробництва постійні та стійкі;

- ціни на товари та послуги відповідають витратам ниробництва.

Л. Вальрас виходить із думки про те, що ціни на предмети споживання (хліб, взуття, одяг тощо) залежать від цін на фактори виробництва (зарплата, процент, рента).

Рівноважні ціни встановлюються в результаті взаємодії всіх ринків — товарного, праці, ресурсів, грошового, і цінних паперів.

Економіко–математична модель Л. Вальраса спрямована на обґрунтування можливості існування системи рівноважних цін, які приводять ринкову систему в стан рівноваги і утримують її в цьому стані.

Ця модель у другій половині XX ст. була перетворена засобами програмування, внаслідок чого набула спрощеного вигляду:

, (16.1)

де Р — ціни вироблених благ;

X — кількість вироблених благ;

V — ціни реалізованих виробничих послуг;

Y — обсяг запропонованих і спожитих виробничих послуг

,—грошова оцінка вироблених і запропонованих
благ (кінцевих продуктів та послуг);

, — грошова оцінка загального попиту, джерелом якого є доходи від продажу виробництва та послуг, наданих факторами виробництва.

Рівняння (16.1) показує, що пропозиція кінцевих продуктів у грошовому виражені має дорівнювати попиту на ці продукти, який виражається у грошовій формі як сума доходів від факторів виробництва, отримана їх власниками.

Модель загальної рівноваги Л. Вальраса за своїм змістом є мікроекономічною і натуральною, незважаючи на те, що вона використовує такі агреговані величини, як сукупний попит і сукупна пропозиція та їхнє грошове вираженні, оскільки останні виводяться як змінні індивідуального рівня.

Дата добавления: 2014-10-17