Роль профспілок на ринку праці

Основне завдання профспілок на ринку праці – підвищення заробітної плати для своїх членів.

Шляхи підвищення заробітної плати профспілками:

1) підвищення попиту на працю (рис. 12.14):

а) збільшення попиту на результати праці;

б) підвищення продуктивності праці;

в) вплив на підвищення цін ресурсозамінників праці членів профспілок;

г) підтримка акцій по зниженню цін на ресурси-компліменти.

W S

W

W D

D

0 L L L

Рис. 12.14. Вплив профспілок на підвищення попиту на працю

Можливості впливу профспілок на попит незначний, в основному їх дії спрямовані на протидію зниженню попиту на працю, а не на сприяння його збільшення.

2) скорочення пропозиції на ринку праці (рис. 12.15):

а) підтримка законодавчих актів по обмеженню імміграції;

б) боротьба за скорочення робочого тижня та тривалості робочого дня;

в) боротьба за скорочення використання дитячої праці;

г) боротьба за обов’язковий вихід на пенсію тощо.

д) кваліфікаційне ліцензування професій;

е) створення цехових профспілок, які використовують метод тред-юніонізму (вимоги тривалого терміну навчання навичкам спеціальності, непомірні вступні внески, обмеження прийняття нових членів у спілку тощо).

W S S

W

W

D

0 L L L

Рис. 12.15. Підвищення заробітної плати за рахунок скорочення пропозиції праці

3) використання відкритого або галузевого тред-юніонізму, тобто методики широкого об’єднання всіх наявних та потенційних робітників певного фаху і вплив тиском на підприємців при укладанні угоди про ставку заробітної плати (рис. 12.16).

W S

W F C

W

D

0 L L L

Рис. 12.16. Встановлення заробітної плати за участі галузевих профспілок

На рис. 12.16 початкова ставка заробітної плати складала величину Wпри рівні зайнятості L. Профспілка шляхом погрози страйку може нав’язати фірмам, що наймають даних фахівців, ставку заробітної плати W. Нова ставка заробітної плати призведе до зміни кривої пропозиції S на криву WFCS, тому що робітники не будуть найматися (за рішенням профспілки) при ставці заробітної плати нижче W. Погодившись з вимогами профспілок, фірми приймають цю заробітну плату, що буде відповідати абсолютно еластичній пропозиції праці на ділянці WFC. Це означає, що на цій ділянці граничні витрати на працю МRCбудуть дорівнювати ставці заробітної плати W. Підвищуючи ставку заробітної плати фірми повинні скоротити кількість найманих працівників з Lдо L.

Дії відкритих та закритих тред-юніонів по підвищенню заробітної плати призводять до зниження рівня зайнятості.

Якщо профспілка має монопольну владу на ринку праці, вона намагатись обмежити пропозицію праці, щоб підвищити рівень зарплати (рис. 12.17).

W

W_u A S_L

W_c B E

С D_L

MR

L_u L_c L

Рис. 12.17. Вплив монопольної влади профспілок на рівень заробітної плати і чисельність зайнятих

В умовах досконалої конкуренції рівновага встановилась б в точці Е, було б зайнято L_c робітників із заробітною платою W_c. Монопольна влада профспілок дозволяє їй скоротити число зайнятих з L_c до L_u і збільшити, таким чином, заробітну плату з W_c до W_u. Альтернативний прибуток (економічна рента), яку отримує робітник, дорівнює площі фігури ABCW_u.

Якщо на монопсонічному ринку праці сформувались сильні профспілки, то створюється двостороння монополія.

Двостороння монополія – це поєднання монопсонії з моделлю профспілок (рис. 12.18).

W

MRC_L

W_u E₃ S_L

W_c E₁

W_m E₂ D_L

MR

L_m L_u L_c L

Рис. 12.18. Двостороння монополія на ринку праці

В умовах досконалої конкуренції рівновага встановилась б в точці Е₁ – точці перетину кривих попиту і пропозиції праці. При цьому було б зайнято L_c робітників, а рівень заробітної плати склав би W_c. Однак фірма-монопсоніст буде намагатись знизити зарплату до рівня W_m шляхом скорочення зайнятих з L_c до L_m. Профспілка, в свою чергу, буде намагатись підняти зарплати до рівня W_u, також скорочуючи пропозицію праці. Таким чином, при відносно незначній різниці у кількості найманих робітників (L_m і L_u) підходи до визначення рівня заробітної плати різко відрізняються один від одного (W_m і W_u). Встановлення рівня заробітної плати буде залежати від сили протидіючих монополій.

Економічна рента – це різниця між доходом, одержаним від використання фактора (ресурсу) виробництва, та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати можливість користування цим ресурсом.

Економічна рента, пов’язана з наймом робочої сили, - надлишок заробітної плати, виплачений понад мінімальної суми, необхідної для оплати праці найманих робітників (рис. 12.19).

Рівноважний рівень задано точкою А, що перебуває на перетині кривих пропозиції та попиту на неї. Оскільки крива пропозиції похило прямує вгору, деякі з робітників погодилися б працювати за платню, меншу від w. Отже, площина фігури wАВ – це економічна рента, яку одержують всі робітники.

W

S

A

w

В D

0 L L

Рис. 12.19. Економічна рента на ринку праці

В умовах досконалої нееластичної пропозиції ціна на працю повністю залежить від попиту (рис. 12.20).

W S

W₂ E₂

D₂

W₁ E₁

D₁

L^* L

Рис. 12.20. Економічна рента за умов, коли пропозиція суворо обмежена

Економічна рента – плата за ресурс, пропозиція якого суворо обмежена. На рис. 12.20 вона дорівнює площі фігури W₁W₂E₂E₁.

Дата добавления: 2014-10-17