Зелена революція», розвиток агропромислової інтеграції та формування агропромислового комплексу

Що було причиною появи терміна «агробізнес»? У 50 роки XX ст. в індустріально розвинутих країнах відбулася так звана «зелена революція». Вона проявилась у різкому підвищенні урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, що відбулося в результаті стрибкоподібного зростання продуктивності праці, зумовленого широким проникненням нау­ково-технічної революції у сільське господарство.

У ряді країн (наприклад, ФРН, Франції, Італії) приймались так звані «зелені плани». Це були спеціальні законодавчі акти окре­мих держав, які визначали умови, норми і характер державного втручання у сільське господарство, а також довгострокові плани його розвитку. Так у ФРН «Основний сільськогосподарській за­кон» (1955) визначив напрямки розвитку західнонімецького сіль­ського господарства і роль держави у його соціально-економічній перебудові. Основні положення закону такі:

1. Покращення аграрної структури, тобто проведення компле­ксу державних заходів з модернізації сільського господарства і якісної перебудови його продуктивних сил (ліквідація роздроб­леності господарств, укрупнення їх і т. ін.);

2.Переселення дрібних і середніх селян у промислові центри;

3. Скорочення безробіття і неповної зайнятості у сільському господарстві шляхом створення у районах, де переважають дріб­ні та середні господарства, промислових підприємств;

4. Надання державної допомоги рентабельним капіталістич­ним господарствам, зайнятим у виробництві зернових і картоплі;

5. Підвищення доходу осіб, зайнятих у сільському господарс­тві до рівня заробітної плати промислового робітника відповідної кваліфікації.

Аналогічні закони існують у Франції і Італії.

Конкретизуються «зелені плани» в довгострокових і річних планах, у яких визначаються розміри державних асигнувань на сільське господарство, розподіл їх за видами витрат, специфічні для кожної країни конкретної форми державного втручання та впливу на сільськогосподарське виробництво. «Зелені плани» передбачають основні напрямки державних капіталовкладень.

Для здійснення «зелених планів» із держбюджетів відповідних країн виділялись значні кошти на іригацію, меліорацію, боротьбу з ерозією ґрунту і створення інфраструктури. Податкові пільги, дотації на купівлю пального, сільськогосподарських машин та добрив сприяли економічному стимулюванню життєздатних гос­подарств. (Экономическая энциклопедия. Политическая эконо­мия. / Гл. ред. А. М. Румянцев, — М. Советская энциклопедия, 1972, Т. І. — С. 505).

Дата добавления: 2014-10-17