Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Законодавчі основи агропромислового виробництва в Україні




Основні організаційні форми агропромислового виробництва (агропромислові комбінати, агропромислові об’єднання, агрофірми, агроконсорціуми).

Законодавчі основи агропромислового виробництва в Україні.

 

Україна обґрунтовано вважається аграрною державою, оскільки родючість українських земель, значна сільськогосподарська складо­ва вітчизняного експорту, кількість громадян, задіяних у сфері агропромислового комплексу тощо свідчать про пріоритетність сільського господарства у нашій державі. Забезпеченість одним із ключових кінцевих результатів діяльності агропромислового ком­плексу - продуктами харчування є важливою складовою національ­ної безпеки України. Слід зазначити, що агропромисловий ком­плекс (далі - АПК) - це сукупність галузей народного господар­ства, пов'язаних з виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, які спрямовані на забезпечен­ня населення продуктами харчування.

Підтвердженням того факту, що АПК - комплексне утворення, є перелік складових - агропромислових галузей. До них належать:

землеробство;

тваринництво;

харчова і переробна промисловість;

ветеринарна медицина;

насінництво та росадництво;

садівництво, виноробство;

рибне господарство тощо.

Пріоритетність соціального розвитку села та агропромислово­го комплексу об'єктивно випливає з виняткової значущості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства у життєдіяльності людини і суспільства. Високий рівень соціально-економічного розвитку села є основною умовою продовольчого та сировинного забезпечення держави, її економічної незалеж­ності.

Агропромисловий комплекс як об'єкт адміністративно-право­вого регулювання характеризується тим, що державою щодо АПК втілюються в життя такі заходи:

· надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяль­ності, повної власності на результати своєї праці;

· регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомоги системи бюджетного фінансування, кредиту­вання, оподаткування, страхування і з широким застосуванням комплексу пільг. Держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, встановлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовую­чи інші заходи, визначені законодавством, із дотриманням правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конку­ренції;

· прямий державний протекціонізм у здійсненні зовнішньо­економічних операцій з вітчизняною сільськогосподарською про­дукцією. Держава зацікавлена у підтримці саме вітчизняного товаровиробника, тому що це пов'язано із зайнятістю громадян, із отриманням заробітної платні (прибутків), із зростанням конку­рентоспроможності української продукції на світових ринках;

· застосування товарних інтервенцій і тимчасового адміністра­тивного регулювання цін. Товарні інтервенції здійснюються шля­хом продажу (поставки) окремих об'єктів державного цінового ре­гулювання на організованому аграрному ринку на умовах спору або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) у розмірі, що не перевищує значення максимальної закупівельної ціни. Тимчасове адміністративне регулювання цін - комплекс ад­міністративних заходів, спрямованих на упередження чи зупинку спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями та/або покупцями об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку, яке не може бути виправлено за стандартними процедурами державних інтервенцій;

· спроби формування належної соціальної інфраструктури села.

Згідно Закону України Про селянське (фермерське) господарство 1. Селянське (фермерське) господарство є формою
підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти
товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та
реалізацією. 2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть
бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та
інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві.
Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути
особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим
договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське)
господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його
засновник або особа, яка є його правонаступником. 3. При створенні одним із членів сім'ї селянського
(фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно
приймають рішення про участь в його діяльності. 4. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед
підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами
представляє голова господарства. 5. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства
видається відповідно Державний акт на право приватної власності на
землю, Державний акт на право постійного користування землею. З
ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому
числі на умовах оренди. Складаються також інші документи
відповідно до законодавства України. 6. Голова селянського (фермерського) господарства може
доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови
одному з членів господарства.

Крім селянських (фермерських) господарств, в агробізнесі України ще функціонують колективні сільськогосподарські під приємства (КСП), діяльність яких визначається Законом України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. У цьому законі регламентуються правові, економічні, соціальн й організаційні умови діяльності КСП. Таке підприємство має повну самостійність і однакові права з іншими суб’єктами гос подарювання в агробізнесі.

Як суб’єкт господарювання таке підприємство є добровільним об’єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської продукції й товарів і діє на засадах підприємництва та самоуправління.

КСП на добровільних засадах можуть об’єднуватись у спілки (об’єднання), бути засновниками акціонерних товариств.

Основними завданнями КСП є виробництво товарної продукції тваринництва і рослинництва, а також переробка їх та інші види діяльності, спрямовані на задоволення потреб членів підприємства, трудового колективу, всього населення України.

Діяльність підприємства ґрунтується на праві колективної власності, об’єктами якої є земля, інші основні і оборотні засоби виробництва, грошові і майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Члени колективу підприємства володіють правом власності на ту частину майна, яку вони одержують, виходячи з підприємства. Ця частина складає пайовий фонд майна членів підприємства. До нього входить вартість основних і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, грошові кошти і відповідна частка від участі в діяль­ності інших підприємств і організацій.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибут­ку залежно від частки в пайовому фонді. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грошима або цінними паперами.

Підприємство як земельний власник і землекористувач має права: самостійно господарювати на землі на засадах підпри­ємництва; зводити різноманітні будови і споруди; передавати окремим працівникам і орендним колективам землю; викори­стовувати наявні на земельній ділянці різноманітні корисні ко­палини, торф, лісові угіддя і водні об’єкти; одержувати від ново­го землевласника, землекористувача, місцевої ради народних депу­татів компенсацію за зниження родючості у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки; передавати або до­датково одержувати земельні ділянки в тимчасове користуван­ні!, у тому числі на умовах оренди.

До обов’язків підприємства належить: ефективно використо­вувати землю, підвищувати її родючість, застосовувати природо­охоронні технології, не допускати погіршення екологічного ста­ну, здійснювати комплекс заходів з охорони земель, вчасно вно­сити земельний податок або орендну плату за землю, не порушувати прав суміжних землекористувачів.

Господарська діяльність підприємства полягає в тому, що воно самостійно визначає напрямки сільськогосподарського виробництва, його структуру та обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією і доходами, підприємство має право кооперуватися з промисловими підприємствами і установами при переробці сільськогосподарської продукції, виготовленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування населення, підготовці й перепідготовці кадрів; підприємство має право вступати в договір відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами і самостійно обирати партнері у тому числі іноземних.

Прийняття Указу Президента України “Про невідкладні з ходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 3 грудня 1999 року започаткувало наступний важливий крок у послідовному здійсненні перетворень на селі. Тому Україні відбувається трансформація колективних сільськогосподарських підприємств, передача земель у приватну власність. На кінець 1999 року паювання землі проведено майже у всіх КС України. Не розпайованою земля залишилась лише в 113 господарствах, із них 47 відмовились від паювання. Загальна площа розпайованих земель становила 26 млн. га, або 62% від усі сільськогосподарських угідь України

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 412; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.