Форми і методи державного регулювання агробізнесу

Оптимальний розвиток агробізнесу досягається шля­хом поєднання ринкового механізму та державного регулювання. Проблемою є оптимальне поєднання їх. Вільно функціонуючого ринку практично немає в жодній країні.

У зв'язку з цим слід розглянути функції ринкового механізму та державного регулювання в умовах ринку.

Основними функціями ринкового механізму є:

— регулювання співвідношення попиту та пропозиції відпові­дно до змін виробництва у напрямку максимальної відповідності громадським потребам;

— формування параметрів виробництва з урахуванням інтере­сів та реакції споживача;

— розвиток підприємницької діяльності, визначення її ефек­тивності та винагороди виробників;

— організація ділових контактів між виробниками та спожи­вачами, що перетворюються надалі в стійкі економічні зв'язки;

— підготовка справді економічної інформації для прийняття оптимальних рішень.

Найважливішим регулятором ринку є конкуренція. Однак во­на діє стихійно і має суперечливий характер. З одного боку, вона сприяє зростанню виробництва, підвищенню якості продукції і найбільш повному задоволенню потреб споживачів, але, з іншого боку, вона може призвести до порушення стабільності суспільно­го виробництва, що виявляється у надвиробництві товарів або у нестачі їх. Бажаючи вижити у конкурентній боротьбі, виробники об'єднуються у великі монополії, що шкодить розвитку здорової конкуренції та веде до застою виробництва. Усе це породжує не­гативні соціальні наслідки: безробіття, різке диференціювання прибутків населення.

Функції ринкового механізму виявляються в результаті дій об'єктивних економічних законів. Пізнаючи особливості дій цих законів, держава вживає заходів, спрямованих на пом'якшення небажаних для суспільства економічних та соціальних наслідків ринку. Тому дії державного регулювання мають бути не довіль­ними, а зумовленими законами ринку та завданнями, які стоять перед суспільним виробництвом.

Основні принципи державного регулювання визначаються та­кими положеннями:

— здійснення державного регулювання як доповнення до ри­нкового механізму з метою узгодження дій усіх його елементів; державне регулювання узгоджується з інтересами товаровироб­ників і не має щодо них адресного характеру та регулює пропор­ції суспільного виробництва на макрорівні;

— межі державного регулювання визначаються межами дії об'єктивних економічних законів та конкретними завданням, що стоять перед суспільством;

— державне регулювання здійснюється, як правило, за допо­могою економічних заходів шляхом розробки комплексних ці­льових програм та відповідно до діючого законодавства.

У період переходу до ринкової економіки регулююча діяль­ність держави має бути спрямована на створення необхідних умов її оптимального функціонування. Такі дії держави мають полягати у лібералізації механізму ринку, розширенні підприєм­ництва, приватизації державного майна, створенні інфраструкту­ри ринку, відмові від нерентабельних виробників та роздрібних цін, перебудові зовнішньоекономічної діяльності, організації со­ціального захисту населення.

Основної сферою регулювання агробізнесу є сільське госпо­дарство. Державне регулювання його розвитку здійснюється на основі загальних форм, методів та принципів, викладених вище. Разом з тим тут необхідно враховувати деякі особливості.

Перша група особливостей випливає з того, що сільське гос­подарство забезпечує населення країни продовольчими товарами. При цьому велика частина цієї продукції проходить промислову переробку. Отже, від рівня розвитку сільського господарства та відповідних галузей промисловості залежить життєвий рівень населення. Кожна цивілізована держава повинна піклуватися про добробут своїх громадян та створювати сприятливі умови для розвитку сільського господарства й АПК в цілому.

Друга група особливостей визначається нестабільністю сільсь­когосподарського виробництва у зв'язку з його великою залежніс­тю від природнокліматичних умов. Це веде до таких наслідків:

— ускладнення можливості збалансувати у часі та просторі обсяги виробництва продовольчих товарів з потребами ринку;

— нестабільність фінансового становища сільського госпо­дарства;

— сезонність сільськогосподарського виробництва, що при­зводить до нерівномірної зайнятості сільського населення, а нау­ково-технічний прогрес — до скорочення працівників у сільсь­кому господарстві.

Крім того, слід враховувати ще одну особливість. Сільське го­сподарство не входить до системи великих монопольних утво­рень і тому зазнає найбільшого руйнівного впливу конкурентних сил з боку обслуговуючих та переробних фірм, що в загально­економічному та соціальному відношеннях негативно познача­ються на економіці.

Для забезпечення необхідного рівня прибутків у сільському господарстві та гарантування стійкості виробництва і постачання населення продуктами харчування держава надає сільськогоспо­дарським виробникам повну самостійність. Функція держави по­лягає в створенні умов для реалізації продукції з гарантією, що падіння цін на сільськогосподарському ринку не буде нижче рів­ня, який дає змогу вести виробництво з успіхом.

Функції органів державного регулювання АПК та агробізнесу можна звести до таких напрямків: прийняття відповідних законів, прийняття державних програм розвитку АПК та розробка про­гнозів його розвитку, щоденне регулювання функціонування АПК.

Державне регулювання агробізнесу здійснюється практично в усіх країнах.

Розглянемо, як здійсняється регулювання агробізнесу в США.

Ускладнення міжгалузевих зв'язків, загострення протиріч між масою фермерських господарств та великими компаніями, по­вторення криз надвиробництва призвели до необхідності актив­ного втручання держави в агробізнес, а особливо в справи фер­мерського господарства. Основна роль у цьому належить Мініс­терству сільського господарства США. Міністерство здійснює свої функції відповідно до довгострокових цільових програм, які після затвердження їх конгресом набирають силу закону. Під ці програми виділяються кошти з федерального бюджету, створю­ються нові підрозділи, перебудовується структура міністерства. До складу міністерства входять вчені та спеціалісти федеральних науково-дослідних закладів, спеціалісти із втілення досягнень науки та передового досвіду, працівники різноманітних структур, розташованих по всій країні. Переважна більшість їх знаходиться в штатах і округах у безпосередній близькості до фермерського виробництва та підприємств АПК.

За останні роки витрати федерального бюджету на програми, що реалізуються через МСГ США і на утримання самого апарату значно зросли. Кошти використовуються на формування програ­ми регулювання виробництва, на надання допомоги низькоопла- чуваним верствам населення, школярам, годуючим матерям, на програми розвитку сільських районів, на проведення інспекцій якості продукції, дослідження ринку, на наукові дослідження та втілення їх у виробництво.

Основні функції міністерства — довгострокове та коротко­строкове прогнозування виробництва, попиту та пропозиції, про­ведення аналізу фінансового стану фермерських господарств та розвитку окремих галузей АПК, а також аналіз продовольчого забезпечення населення, стану та перспектив розвитку зовніш­ньої торгівлі; регулювання обсягів виробництва сільськогоспо­дарської продукції, організація та проведення наукових дослі­джень, втілення результатів їх у фермерських господарствах; під­готовка та перепідготовка кадрів; розвиток сільських районів та охорона природних ресурсів; контроль якості сільськогосподар­ської продукції та продуктів харчування, продовольча допомога низькооплачуваним та деяким іншим верствам населення; спри­яння кооперативному фермерському рухові, організація зовніш­ньоекономічних зв'язків.

Одна з головних функцій міністерства — антикризове регу­лювання сільського господарства, тобто встановлення рівноваги між попитом та пропозицією на ринку продовольчих товарів. Для економіки США це одна з найгостріших проблем.

Таке регулювання відбувається шляхом стимулювання добро­вільного обмеження (за відповідну винагороду) виробництва сільськогосподарської продукції, скуповування державою у фер­мерів надлишків (нереалізованих) продуктів за гарантованими цінами.

Міністерство здійснює значний вплив на якість сільськогос­подарської продукції. Відповідно до закону, наприклад, усе м'ясо великої рогатої худобі та птиці, якщо воно буде реалізоване в ін­ших штатах, або піде на експорт, має бути перевірене федераль­ною інспекцією МСГ. Якщо м'ясо реалізується безпосередньо в середині штату, то воно перевіряється інспекцією штату. Є також інспекції з контролю якості молока, яєць та інших продуктів, що швидко псуються.

Усі види мінеральних добрив, що реалізуються у сільському господарстві, та інших хімікатів, кормові добавки, ветеринарні препарати тощо проходять ретельне випробування в спеціальній службі МСГ і тільки з відповідного дозволу можуть надійти у комерційний продаж.

Міністерство видає багато інформаційних бюлетенів з усіх ас­пектів сільського господарства та пов'язаних з ним галузей, які мають велику популярність у ділових колах АПК, у наукових працівників, фермерів. (Коныгин А. А. Фермерское хозяйство США. Под ред. В. Ф. Башмачникова. — М. Агропромиздат. 1989, с. 61—63, 198—199).

Важливою економічною функцією держави в країнах, що роз­виваються є планування та регулювання розвитку районів агро­промислового виробництва. Ця функція держави приводить до розвитку інтеграційних процесів між промисловістю і сільським господарством. Політика держави в цих країнах спрямовується на створення національних АПК, які являють собою один з важ­ливих елементів індустріального перетворення аграрної перифе­рії афро-азіатських держав.

Дата добавления: 2014-10-17