Сутність інвестицій та інвестиційного потенціалу підприємства

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

Інвестиції (лат. - одягаю, наділяю) – довготермінові вкладення капіталу в підприємства та галузі економіки з метою його нарощування в майбутньому та отримання прибутку.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності класифікують за такими ознаками:

1. За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції - вкладання коштів у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інвестиції в нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні).

Фінансові інвестиції - вкла­дання коштів у фінансові активи, серед яких превалюють цінні папери (акції, облігації тощо).

2. За способом участі в інвестуванні виокремлюють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції здійснюють добре обізнані з об'єктом і механізмом інвестування інвестори, які самостійно підбирають об'єкти інвестування та вкладають у них кошти.

Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні та фінансові посередники.

3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові.

Короткострокові інвестиції вкладають на період до одного року. Найчастіше це короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. їх поділяють на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції здійснюють фізичні та юридичні особи з приватним капіталом; державні інвестиції - державні та місцеві органи влади, державні підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів; іноземні - фізичні та юридичні особи іноземних держав; спільні - суб’єкти національної економіки та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виокремлюють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції здійснюють в об'єкти всередині держави; зовнішні - поза її межами. До зовнішніх інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав: акцій іноземних компаній, державних облігацій.

6. За ступенем обов'язковості здійснення виокремлюють обов'язкові інвестиції, відсутність яких може зупинити всю виробничу діяльність підприємств різних галузей народного господарства, і необов'язкові інвестиції, що можуть і не здійснюватися, оскільки не є вирішальними для виходу промисловості з кризи і підвищення ефективності економіки.

На обсяг інвестицій впливають такі фактори:

1. Розподіл доходу на споживання та заощадження. Основна частина низьких доходів населення витрачається на споживання. Зі збіль­шенням доходів збільшується їх частина, спрямована на заощадження, яка і є джерелом внутрішніх інвестиційних ресурсів.

2. Очікувана норма чистого прибутку. У ринковій економіці прибуток є основним мотивом інвестування. Зі збільшенням очікуваної норми чистого прибутку збільшується обсяг інвестицій.

3. Ставка позичкового відсотка. Для інвестування використовують як власний, так і позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового відсотка, то за інших сприятливих умов інвестування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового відсотка обсяг інвестицій зменшується і навпаки.

4. Очікуваний темп інфляції. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим швидше знецінюється прибуток від інвестування. Цей фактор є вирішальним за довгострокового інвестування.

Виходячи з такого місця і значення інвестиційного потенціалу регіону в процесі реалізації регіональних інвестиційних можливостей, ми стверджуємо, що саме тією базовою категорією, яка формує обсяги, масштаби та напрямки інвестування в регіонах країни і містить у собі усю сукупність його передумов, ресурсів і можливостей є інвестиційний потенціал регіону. Розуміння місця і важливої ролі інвестиційного потенціалу підприємства в реалізації його потреб і можливостей щодо залучення капітальних вкладень дасть змогу:

- виявити перелік тих видів ресурсів і наявних їх обсягів, які можуть бути використані потенційними інвесторами і дозволять привабити їх в те чи інше підприємство;

- з’ясувати потреби та можливості підприємства в обсягах та інтенсивності залучення капітальних вкладень;

- сформувати сукупність наявних і перспективних джерел фінансування реалізації інвестиційних можливостей підприємства (як внутрішньо-, так і зовнішнього походження);

- залучати та ефективно використовувати залучені фінансові ресурси відповідно до інвестиційних потреб підприємства;

- розробити інвестиційно-маркетингову стратегію представлення підприємства для потенційних інвесторів;

- на основі всього переліченого – забезпечити процес ефективного використання та нарощування інвестиційного потенціалу підприємства з підтриманням його інвестиційної безпеки.

Виділяють чотири основні групи підходів до визначення поняття „інвестиційний потенціал підприємства”:

1. Інвестиційний потенціал як сукупність об’єктивних природних, економічних та соціальних передумов (характеристик, властивостей, показників) для здійснення на підприємстві інвестиційної діяльності (А.Бакітжанов, С.Філін, В.Гомольська, І.В.Пєрмінов І.Ройзман, О.Шахназаров, І.Грішина, В.Єпіфанов, Л.Масловська, А.М. Ісаков).

2. Інвестиційний потенціал підприємства як сукупність запропонованих на підприємстві інвестиційних ресурсів (зокрема, як їх вартість) (Б.О.Чуб, О.А.Бандурін, О.М.Марголін, Ф.С.Тумусов).

3. Інвестиційний потенціал підприємства як його можливості (Р.Коуз, В.В.Повєрєнов, Г.О.Рєзнік, П.Чєрнов).

4. Інвестиційний потенціал підприємства як здатність господарюючих суб’єктів до капіталовкладень (М.А.Абикаєв, В.В.Бочаров, О.Ю.Красільніков).

Із наведених і згрупованих визначень характеристиками інвестиційного потенціалу підприємства є:

· матеріальний аспект - обумовленість інвестиційного потенціалу підприємства наявними у нього ресурсами (природними, трудовими, фінансовими та ін.);

· організаційний аспект - необхідність врахування різного роду передумов реалізації інвестиційного потенціалу (кліматичних, геополітичних, інфраструктурних тощо);

· потреба аналізу аспекту інвестиційних можливостей підприємства щодо виростання різного роду ресурсів і створення передумов інвестування на підприємстві.

Інвестиційний потенціал – максимально можлива здатність залучати на підприємство та ефективно використовувати інвестиційні ресурси.

Складові інвестиційного потенціалу поділяють на дві групи:

У першій групі виділимо:

- ресурсно-сировинний потенціал (забезпеченість запасами основних видів природних ресурсів, які можуть бути використані потенційними інвесторами та (або) які становитимуть для них порівняльні переваги того чи іншого підприємства);

- кліматичний потенціал (тип клімату, річна норма опадів, циркуляція атмосфери тощо).

- геополітичний потенціал (економіко-географічне положення відносно Києва, головних транспортних комунікацій, близькість до кордонів країн Європи та СНД, що у своїй сукупності формують умови вигідності розташування підприємства з погляду активного розвитку експортно-імпортних операцій, близькості до стратегічно важливих об’єктів, джерел сировини тощо).

До другої групи включимо часткові потенціали соціального та економічного характеру.

Часткові потенціали соціального характеру:

- кадровий потенціал (наявність професійно навченої робочої сили та інженерно-технічного персоналу, який може бути використаний при реалізації інвестиційних проектів, особливо тих, що потребують залучення нової робочої сили відповідного рівня кваліфікації та підготовки);

- інтелектуальний потенціал (освітній рівень населення, ступінь розвитку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо, що становлять інтерес для тих потенційних інвесторів, які в якості об’єктів для вкладення своїх коштів шукають підприємства, з значним потенціалом передових наукових розробок і можливістю впровадження новітніх технологій, зокрема – це венчурні фірми);

- споживчий потенціал (сукупна купівельна спроможність населення, що визначає можливий внутрішньорегіональний попит на продукцію інвестора).

Часткові потенціали економічного характеру:

- виробничий потенціал (сукупний результат господарської діяльності – місце підприємства серед інших підприємств за обсягами основних видів продукції промисловості та сільського господарства, наданих послуг і виконаних робіт, що свідчить про певну спеціалізацію окремого регіону, і щодо інвестицій в певні галузі зокрема);

- фінансовий потенціал (обсяг бази оподаткування і прибутковість підприємств підприємства, що характеризує можливості підприємств здійснення інвестицій за рахунок власних коштів і можливості місцевих бюджетів до фінансування інвестиційних проектів);

- інфраструктурний потенціал (рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, а особливо – інвестиційної, до якої належать інвестиційні банки, фонди, венчурні фонди, технопарки інкубатори тощо);

- інституційний потенціал (забезпеченість необхідними інститутами ринкової економіки, який характеризує наявність у регіоні сучасних, цивілізованих умов ведення бізнесу);

- інноваційний потенціал (ступінь впровадження досягнень науково-технічного прогресу та модернізації виробництва, на основі яких інвестори можуть переконатися у якості та характері нововведень, впроваджених у регіоні, а також можливостей впровадження нереалізованих досягнень прикладної науки регіону у власній діяльності).

Дата добавления: 2014-10-17