Побудова системи аналітичних коефіцієнтів, методика їх обчислення і способи оцінки

Коефіцієнтний метод базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинники внутрішнього впливу на фінансовий стан підприємства.

Аналіз і оцінювання структури балансу підприємства проводиться за допомогою таких показників:

– коефіцієнта поточної ліквідності;

– коефіцієнта забезпеченості власними коштами;

– коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності та своєчасного погашення термінових зобов’язань підприємства. Коефіцієнт визначається як відношення вартості оборотних засобів до найбільш термінових зобов’язань підприємства у вигляді короткотермінових кредитів банків, короткотермінових позик і різних кредиторських заборгованостей та інших короткотермінових пасивів за формулою:

,

де – коефіцієнт поточної ліквідності;

– підсумок розділу ІІ активу балансу;

– підсумок розділу ІІІ активу балансу;

– підсумок розділу ІІ пасиву балансу.

Враховуючи ту обставину, що не активи мають однаковий ступінь ліквідності, крім наведеного показника застосовують коефіцієнт швидкої ліквідності (критичної оцінки) – відношення ліквідних активів до короткотермінових зобов’язань.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. Він визначається як відношення різниці між обсягом джерел власних коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших поза оборотних активів до фактичної вартості оборотних засобів підприємства у вигляді виробничих засобів, незавершеного виробництва готової продукції, грошових коштів, дебіторських заборгованостей та інших оборотних активів за формулою:

,

де – коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

– підсумок розділу І пасиву балансу;

– підсумок розділу І активу балансу.

Викликає певну зацікавленість коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який характеризує наявність реальної можливості підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність протягом певного періоду.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності визначається як сума фактичного значення поточної ліквідності на кінець звітного періоду і змін значення його між кінцем та початком звітного періоду у перерахунку на встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності за формулою:

,

де – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності ();

– встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності підприємства в місяцях;

– звітний період у місяцях;

– значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного періоду;

– нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності (= 2).

При аналізі пасивів доцільно розглянути зміни у співвідношенні власного капіталу та залучених коштів, які відбулися протягом даного періоду. Такий аналіз дає можливість оцінити роботу підприємства з кредитними ресурсами, з власними джерелами фінансування.

Для глибшого оцінювання необхідно використати ряд додаткових показників, згрупувавши їх таким чином:

– показники ліквідності;

– показники фінансової стійкості;

– показники ефективності виробництва.

Так, показники ліквідності дають можливість визначити здатність підприємства сплатити свої короткотермінові зобов’язання. На відміну від розглянутого коефіцієнта поточної ліквідності, що заходиться, згідно із стандартами, між 1,0 та 2,0, є різновиди цього показника, що характеризують активи за ступенем їхньої ліквідності. Зокрема, коефіцієнт швидкої ліквідності або „критичної оцінки”() розкриває відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів до поточних зобов’язань. Розрахунки цього показника зумовлені різною ліквідністю окремих категорій оборотних засобів; якщо грошові кошти можуть бути безпосереднім джерелом виплати поточних зобов’язань, то запаси можуть бути використані лише після реалізації, що передбачає наявність у покупця грошових коштів:

=.

Найбільш ліквідними статтями оборотних засобів є грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банку та у касі, а також у вигляді цінних паперів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності () є найбільш виразним критерієм платоспроможності та обчислюється за формулою:

=.

Вважається, що значення цього коефіцієнта не має бути нижчим 0,2.

Погіршення фінансового стану підприємства супроводжується „проїданням” власного капіталу, зниженням фінансової міцності підприємства, здатності маневрувати власними засобами, забезпечувати безперебійний процес підприємницької діяльності. Фінансова стійкість підприємства характеризується двома групами показників:

– показниками, які характеризують співвідношення власних та залучених коштів (коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт залучених коштів, коефіцієнт покриття інвестицій);

– показниками, які характеризують співвідношення власних та залучених коштів (коефіцієнт забезпеченості матеріально-виробничих запасів власними оборотними засобами, коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів, коефіцієнт маневреності функціонального капіталу);

– показниками, які характеризують стан основних засобів (індекс постійного активу, коефіцієнт реальної вартості майна, коефіцієнт нагромадження амортизації, коефіцієнт співвідношення поточних активів та нерухомості).

Кожен із наведених коефіцієнтів має свої кількісні значення, а у деяких випадках – похідні коефіцієнти. Зокрема, один із наведених показників є коефіцієнт автономії (), що показує незалежність підприємства від позичкового капіталу:

=.

Для цього коефіцієнта бажано, щоб він не перевищував за своєю величиною 50%. У такому випадку це дає впевненість кредиторам у можливості компенсації позичкового капіталу власністю підприємства.

При визначенні стійкості роботи підприємства розрізняють такі рівні фінансової міцності:

– абсолютна стійкість;

– нормальна стійкість;

– нестабільний фінансовий стан, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення власних засобів, а також за рахунок залучення довгострокових пасивів;

– кризовий фінансовий стан, при якому грошові засоби, короткотермінові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають його кредиторської заборгованості та прострочених позик.

За кризового і нестабільного фінансового стану стійкість може бути відновлена шляхом обґрунтованого зниження запасів і витрат.

Дата добавления: 2014-10-17