Методичні рекомендації до семінарського заняття. Тема 6. Маркетингова цінова політика

План заняття

Тема 6. Маркетингова цінова політика

Семінарське заняття №5

Бібліографічний список: [1-8].

Питання для обговорення

1. Які переваги і недоліки у кожного з двох варіантів, що обдумують Ареф'єви: а) закриття ресторану на літо; б) робота ресторану протягом літа?

2. Як ви оцінюєте дію чинників конкурентної переваги Портера на розвиток гірськолижного туризму у Славському?

3. Що можуть зробити Ареф'єви та інші місцеві підприємці для підвищення привабливості місцевого курорту?

Мета заняття: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань про маркетингову цінову політику.

1. Ціна і попит.

2. Стратегія цін.

3. Види установлення цін.

4. Методи маркетингового ціноутворення.

5. Державна політика регулювання цін.

Державна політика регулювання цін. Політика ціноутворення є частиною економічної і соціальної політики держави. Органи державного управління будують свої відносини з товаровиробниками, використовуючи такі важелі:

- податкову і фінансово-кредитну політику, уключаючи встановлення ставок і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм та нормативів;

- науково-технічні, економічні, соціальні державні та регіональні програми;

- державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.

Основні принципи встановлення і застосування цін на товари і тарифів на послуги, а також організація контролю за їхнім дотриманням на території України визначаються Законом України "Про ціни і ціноутворення" та іншими законодавчими і нормативними документами. Дія цього Закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності і підпорядкованості. Згідно з цим законом в Україні застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контактні (зовнішньоторговельні) ціни.

Дії держави щодо регулювання у сфері ціноутворення і застосування цін здійснюються різними методами, серед яких можна виділити:

- визначення переліку продукції і послуг, що підлягають державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;

- установлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торгових надбавок (знижок);

- нормування рентабельності;

- заморожування цін.

Деякі галузі промисловості вимагають постійної державної підтримки (наприклад, вугільна промисловість) у вигляді дотаційних доплат виробникам або споживачам. Велике значення має державне регулювання цін у зовнішній торгівлі. Підприємства - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, визначають конкретні ціни на договірних умовах з урахуванням попиту й пропозиції. В окремих випадках контрактні ціни повинні визначатися відповідно до індикативних цін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дата добавления: 2014-10-17