Ранні теорії мотивації

Мотпваиія як функція управління

Контрольні питання

1. Класифікація організаційних структур управління.

2. Чинники, що впливають на вибір організаційної структури управління.

3. Основні вимоги, яким мають відповідати структури управління.

4. Етапи розроблення організаційної структури.

5. Дати визначення бюрократії за М. Вебером.

6. Характеристики раціональної бюрократії.

7. Переваги та недоліки лінійної структури управління.

8. Переваги та недоліки функціональної структури управління.

9. Переваги та недоліки лінійно-функціональної структури управління.

10. Переваги та недоліки дивізіональних структур управління.

11. Переваги та недоліки матричної структури управління.

12. Адаптивні структури, їх застосування.

13. Поняття культури організації, типи культур організації.

14. Сучасні погляди на моделі організаційних структур.

15. «Алмаз» Г. Лівітта як модель організаційної структури управління.

16. Модель 7-С компанії «Мак-Кінсі».

17. Інтегральна модель організаційної структури Д. Бодді та Р. Пей-тона.

18. Сучасна система адміністративно-державного управління.

19. Тенденції розвитку адміністративно-державного управління.

>>>176>>>

Відомо безліч теорій мотивації індивідів у організації. Багато з них спочатку сприймаються як привабливі, але занадто часто рекомендації вчених нездійснені.

Методи і способи мотивації пройшли довгу історію еволюційного розвитку. Упродовж багатьох років була домінуючою модель грубого фізичного примусу до праці, а вже потім - моделі економічної необхідності та стимулювання праці відповідно до її продуктивності.

Ранні економісти, як правило, йшли слідами А. Сміта, який займався пошуком заходів, які б дозволили збільшити багатство нації, або Давіда Рікардо, який робив наголос на розподілі багатства згідно з чинниками виробництва, або Альфреда Маршалла та інших, які вдосконалили певною мірою маржинальний аналіз.

У відомій книжці А. Сміта «Багатство народів» (1776) було обґрунтовано концепцію «економічної людини», в основі якої лежить твердження, що головним мотивом діяльності «економічної людини» є своєкорисливий інтерес, який задовольняється тільки в результаті обміну між людьми. В умовах поділу праці, писав А. Сміт, кожна людина, яка керується егоїстичними спонуканнями і дбає лише про свій інтерес, насправді допомагає усім іншим і збільшує тим самим «багатство народів». Займаючись виробничою діяльністю так, щоб цінність вироблюваної продукції була найбільшою, людина керується, на думку А. Сміта, лише одним бажанням мати прибуток. У цій діяльності вона, як і в багатьох інших випадках, зазнає впливу «невидимої руки», який може призвести до результату, що повністю збігається з початковим задумом.

Мотиваційна теорія Ф. Тейлора. Відомим прихильником вчення А. Сміта про економічний мотив діяльності людини був «батько нау-

>>>177>>>

кового менеджменту» Фредерік Тейлор (1856-1915). У своїх роботах, опублікованих у 1890-1915 pp., Ф. Тейлор доводив, що висока заробітна плата і низькі затрати складають основу ефективного менеджменту. За таких умов можна сформулювати загальні принципи менеджменту, дотримуватись їх навіть у найбільш складних обставинах і здійснювати кроки, щоб перейти від неефективної системи управління до кращого її типу.

Для підвищення заробітної плати і зниження затрат Ф. Тейлор пропонував:

а) кожному робітнику по можливості доручати виконання найбільш складної роботи, яку він спроможний виконувати; ця робота має максимально відповідати його умінням і фізичним даним;

б) кожного робітника слід стимулювати так, щоб його виробіток досяг рівня найкращого виробничого працівника того самого розряду;

в) кожному робітникові, який досяг найвищих показників для працівників тієї самої кваліфікації, слід доплачувати залежно від характеру роботи надбавку від 30 до 100 % порівняно із середнім заробітком робітників цього ж розряду.

Основний наголос Тейлор робив на останньому пункті і у зв'язку з цим рекомендував відрядну сплату праці як засіб мотивації, що спонукає першокласного працівника докладати додаткових фізичних і розумових зусиль.

Крім того, Ф. Тейлор сформулював правила ефективної діяльності:

1) великий денний урок (норма);

2) нормальні умови праці (не економити на опаленні, освітленні приміщення і т. ін.);

3) висока плата за виконаний урок;

4) зниження оплати на випадок невиконання уроку;

5) урок має бути збільшений настільки, щоб його міг виконати тільки першокласний працівник.

Приклад. Спочатку робітники обточували 4—5 шт. стальних виробів з оплатою 97 копійок за штуку. Потім норму збільшили до 10 шт., а розцінка стала 68 копійок за штуку. У разі невиконання норми розцінка знижувалась до 49 копійок за штуку.

На фабриках, де головним інженером працював Ф. Тейлор, усі уроки спеціально збільшували настільки, щоб лише до 20 % робітників (а то і менше) могли їх виконувати.

>>>178>>>

Тейлор писав, що на основі численних експериментів у поєднанні зі старанними спостереженнями за життям робітників йому вдалося встановити, що якщо робітникам задають суворо визначений урок, який потребує більшої затрати праці з їх боку, і платять їм на 60 % більше звичайного заробітку, то це підвищення оплати не тільки зумовлює зростання їх добробуту, але й покращує їх самих в усіх відношеннях. Мається на увазі, що робітники ведуть кращий спосіб життя - роблять заощадження і працюють більш напружено. Але в тих випадках, коли вони одержують більше 60 % надбавки до звичайної заробітної плати, багато з них починають працювати нерегулярно і втрачають міру відповідальності.

Найбільший недолік системи стимулювання Ф. Тейлора полягає в тому, що у своїх узагальненнях він стверджував, нібито поведінка робітника як об'єкта управління обумовлюється тільки економічними мотивами. У результаті це призвело до того, що не враховували психологічні аспекти у формуванні ставлення людини до своєї роботи, а також не повною мірою враховували значення фізіологічних чинників продуктивності праці. Установлена диференціація оплати праці залежно від виконання норм виробітку по суті є штрафною системою оплати праці, за якою штрафують не лише слабких, але й середніх робітників. Ф. Тейлор фактично ігнорував блага самого робітника, зосереджуючи увагу тільки на користі підприємців, обґрунтовуючи вигідні для них максимальні розміри матеріальної винагороди за хорошу роботу. Він критикував підприємців, вказуючи, що багато з них призначають відрядну оплату, значно вищу за ту, що необхідна для досягнення найвищої продуктивності.

Дата добавления: 2014-10-17