Межі здійснення прав на земельну діяльну

Право власності на землю (земельну ділянку) здійснюється у певних межах - фізичних чи юридичних. Так, відповідно до ст. 79 ЗКУ право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які є на ній. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Юридичні обмеження права власності на землю можуть бути встановлені законом, договором, заповітом або рішенням суду. Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 319 ЦКУ при здійсненні права власності на землю власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, він не може використовувати право власності на землю на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Юридичні обмеження права власності на землю деталізуються в земельному законодавстві. Відповідно до ст. 111 ЗКУ право власності на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку;

б) заборони на передачу в оренду (суборенду); в) права на переважну купівлю у разі її продажу;

г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;

д) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

є) заборони на провадження окремих видів діяльності;

е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;

ж) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

з) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; з) умови надавати іншим особам право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

и) інших зобов'язань, обмежень або умов. Зазначені обмеження підлягають державній реєстрації та діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Як обмеження права власності на земельні ділянки можна також розглядати встановлення земельних сервітутів (глава 32 ЦКУ, глава 16 ЗКУ), охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого використання земель (ст. 112-115 ЗКУ), а також додержання правил добросусідства (глава 17 ЗКУ)'.

В ст. 91 ЗКУ визначаються обов'язки власників земельних ділянок щодо раціонального використання та охорони землі як основного національного багатства України.

З урахуванням суб'єктного складу, особливостей набуття і здійснення права власності на землю у ч. З ст. 8 ЗКУ визначено три форми права власності на землю:

1) право приватної власності на землю;

2) право комунальної власності на землю;

3) право державної власності на землю. Водночас поза правовим регулюванням залишилось право колективної власності на землю, суб'єктами якого були юридичні особи в період з 1992 до 2002 року1. Законодавчо не визначеним залишається також механізм здійснення права власності на землю Українським народом, оскільки всупереч Конституції України та ЦКУ, в чинному ЗКУ така форма права власності на землю відсутня, що ставить під сумнів конституційність його положень.

Дата добавления: 2014-10-23