Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку

Збір інформації і процес складання фінансових звітів значно полегшується завдяки систематизації даних на рахунках бухгалтерського обліку, які відкриваються для кожної статті в розрізі елементів фінансової звітності (активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат).

Забезпечення систематичного контролю точності у процесі реєстрації досягається завдяки наявності двох рівностей або двох балансів, які схематично можна зобразити так:

Рівність	Причина рівності
Активи = Зобов’язання + Капітал	Математичний взаємозв’язок елементів облікової моделі, яка відображає майнові інтереси інвесторів і кредиторів та забезпечується завдяки використанню методу подвійного запису операцій
Дебети = Кредити	Математичний взаємозв’язок між збільшенням і зменшенням рахунка

Аналіз рахунків зарубіжних країнсвідчить, що при всій їхній різноманітності міжнародна практика виробила два основних підходи до структури плану рахунків:

1) двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до завдань фінансового і управлінського обліку. Для дзеркального відображення інформації, систематизованої на рахунках фінансового і управлінського обліку, використовуються два спеціальних рахунки – “Контрольний рахунок фінансового обліку” і “Контрольний рахунок управлінського обліку”. Цей підхід реалізований в планах рахунків країн континентальної облікової моделі, у тому числі в більшості країн-членів ЄС (Франції, Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Бельгії, Португалії та ін.);

2) інтегрований принцип, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Такий підхід є характерним для великих промислових підприємств країн британо-американської облікової моделі (США, Великобританії, Австрії, Канади тощо).

Крім цього країни світу можна поділити на дві групи стосовно обов’язковості та єдності плану рахунків:

1) британо-американська група;

2) європейсько-континентальна група.

Країни, що входять в британо-американську групу (Англія, США, Канада, Японія та ін.), не сформували єдині національні плани рахунків, а використовують лише професійні плани рахунків. Кожне окреме підприємство розробляє свій індивідуальний рахунковий план.

У країнах європейсько-континентальної групи (Франція, Німеччина та ін.) план рахунків затверджується в централізованому порядку і є єдиним та обов’язковим для використання всіма підприємствами.

Слід зазначити, що у світі створені також (1960-1980рр.) три регіональних плани рахунків:

- план рахунків Європейського Союзу;

- план рахунків Африканського Союзу (до липня 2002 року - Організація африканської єдності (ОАЄ));

- план рахунків латиноамериканських держав.

Найпоширенішим у зарубіжних країнах є поділ всієї сукупності рахунків бухгалтерського обліку, яка використовується для відображення господарських операцій, на дві групи:

1) балансові (реальні) рахунки;

2) номінальні (тимчасові) рахунки.

На основі балансових рахунків складається баланс підприємства. Вони мають залишки на кінець звітного періоду і поділяються на три види:

- рахунки активів;

- рахунки зобов’язань;

- рахунки власного капіталу.

Номінальні рахунки використовуються для обліку доходів та витрат підприємства і подальшого складання звіту про прибутки і збитки. Ці рахунки поділяються на такі види:

- рахунки доходів;

- рахунки витрат.

В Головній книзі рахунки розміщуються в основному в послідовності наведення статей у фінансових звітах: активи, зобов’язання, капітал, доходи, витрати.

Невеликі підприємства можуть використовувати незначну кількість рахунків, в той час як великим корпораціям доводиться вести до декількох тисяч рахунків. Розглянемо приклад плану рахунків однієї з невеликих фірм США (табл. 1.3.8). В план рахунків, що складає фірма на початковій стадії побудови облікової системи, включаються лише ті рахунки, якими вона буде користуватися у своїй діяльності.

Таблиця 1.3.8

Фірма з надання рекламних послуг А.Сміта План рахунків
Назви рахунків	Номери рахунків	Назви рахунків	Номери рахунків
1.Рахунки активів		3.Рахунки капіталу
Готівка		Капітал А.Сміта
Рахунки до отримання		Вилучення капіталу А.Сміта
Векселі отримані		Нерозподілений прибуток
Будівлі		4.Рахунки доходів
Земля		Надходження від реклами
Матеріали для офісу		Надходження за художні роботи
Устаткування офісу		Зароблений гонорар
Канцтовари		5.Рахунки витрат
Авансом оплачена орендна плата		Витрати на зарплату
2.Рахунки пасивів (зобов’язань)		Витрати на комунальні послуги
Рахунки до оплати		Телефонні витрати
Векселі видані		Витрати на орендну плату
Аванси отримані		Витрати на страхування
Зарплата до виплати		Амортизація устаткування офісу
Невідпрацьований гонорар

Кожен рахунок має номер і назву. Перша цифра номеру рахунку, в більшості випадків, означає віднесення рахунку до одного із основних розділів фінансової звітності. Рахунок, номер якого починається з цифри 1, використовується для обліку активів, з цифри 2 - для обліку зобов’язань, з цифри 3 - для обліку капіталу, з цифри 4 - для обліку доходів, з цифри 5 - для обліку витрат та ін. Наступні цифри в кодах рахунків можуть означати, наприклад, вид активів (основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість), зобов’язань тощо.

Як свідчить зарубіжна практика, в багатьох країнах для кодування рахунків використана децимальна система, при якій кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок, аналітичний рахунок) цього рахунку (табл. 1.3.9).

Таблиця 1.3.10

Клас	Основні рахунки	Субрахунки	Аналітичні рахунки
Першого порядку	Другого порядку	Першого порядку	Другого порядку
	10-19	100-199	1000-1999	10000-19999	100000-199999
	20-29	200-299	2000-2999	20000-29999	200000-299999
і т.д.

На практиці існує декілька можливих варіантів форми рахунку. Найчастіше зустрічаються форми рахунків без сальдових колонок, із виділенням дебетів і кредитів та з додатковим виділенням сальдових колонок (рис. 1.3.3).

Дата добавления: 2014-10-23