Методи оцінки вибуття запасів і залишку на кінець періоду

Первісна оцінка запасів

Відмінності в методах оцінки запасів

У більшості зарубіжних країн запаси оцінюються за їх фактичною собівартістю на момент отримання або використання в процесі виробництва, яка включає: витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, безпосередньо пов’язані із запасами.

В свою чергу до витрат на придбання відносяться: ціна закупівлі; ввізне мито та інші податки, пов’язані з придбанням, які не відшкодовуються підприємству; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи; витрати на транспортування тощо. При визначенні витрат на придбання запасів із їх вартості вираховують торговельні та інші знижки. Витрати на транспортування запасів можуть включатись або не включатись до собівартості запасів (якщо згідно з умовами договору покупець їх не несе).

Витрати на переробку включають прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати. До прямих витрат на оплату праці відносять заробітну плату виробничого персоналу, яку можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції. Виробничі накладні витрати пов’язані з виробництвом продукції, але вони можуть бути віднесені на собівартість конкретних видів продукції після розподілу з використанням відповідної бази розподілу.

До інших витрат, які можуть бути віднесені до собівартості запасів відносяться: витрати на проектування і розробку продукції; витрати на зберігання, необхідність яких обумовлена виробничим процесом; амортизація ліцензій або платежів, пов’язаних з конкретною продукцією; невиробничі накладні витрати, пов’язані з доставкою запасів та приведенням у теперішній стан.

До вартості товарно-матеріальних запасів не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут.

Підприємства зарубіжних країн використовують наступні методи визначення вартості запасів:

1) метод суцільної ідентифікації (specific identification method);

2) метод середньої вартості (average cost method);

3) метод списання перших надходжень – FIFO (first-in, first-out);

4) метод списання останніх надходжень – LIFO (last-in, first-out).

Метод суцільної ідентифікації використовується по відношенню до тих запасів, які не є взаємозамінними, або які призначені для конкретних проектів. При використанні цього методу виникає потреба обліку надходження запасів, калькулювання собівартості та їх зберігання за кожною одиницею (партією). Відпуск запасів, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних одиниць запасів.

Метод середньої вартості ґрунтується на припущенні, що кожна одиниця запасів даного періоду має однакову середню вартість, яка розраховується за певний період. Тобто середньозважена собівартість одиниці запасів використовується для розрахунку собівартості залишку запасів і собівартості реалізованих запасів.

Середньозважена собівартість одиниці запасів визначається як співвідношення собівартості наявних запасів до їх загальної кількості. За умови використання системи періодичного обліку запасів середньозважена собівартість одиниці розраховується за формулою:

С_о= С_п + С_н / К_п + К_н,

Де С_о - середньозважена собівартість одиниці запасів;

С_п – собівартість запасів на початок періоду;

С_н – собівартість запасів, що надійшли протягом періоду;

К_п – кількість запасів на початок періоду;

К_н – кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

За умови використання підприємством системи постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість одиниці. Розраховується вона на основі наведеної формули для кожного видатку запасів, а періодом для розрахунку є проміжок часу між попереднім та поточним видатком запасів.

Метод списання перших надходжень - FIFO ґрунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, відпускаються також першими. Відповідно запаси, що є у залишку на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень цих запасів.

Метод списання останніх надходжень – LIFO ґрунтується на протилежному твердженні до методу FIFO, тобто, що запаси, які надійшли останніми відпускаються в першу чергу. У зв’язку з тим, що метод LIFO передбачає, що відпущені запаси були отримані останніми, то залишок запасів при цьому виражає суму початкових запасів і перших надходжень.

Крім розглянутих вище методів визначення вартості запасів, які ґрунтуються на фактичних витратах, МСБО 2 “ Запаси ” запропоновано також ще два методи визначення собівартості запасів:

1) метод стандартних (нормативних) витрат;

2) метод роздрібних цін.

Використання методу стандартних (нормативних) витрат для оцінки запасів допускається лише за умови, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Схема обліку витрат на виробництво та готової продукції відображена на рис. 5.1.

Готова продукція

Рахунки активів Стандартна

і зобов’язань Виробництво собівартість

Стандартні Стандартна

витрати собівартість

Фактичні Відхилення

витрати від стандартних витрат

Відхилення

Рис. 5.1. Облік виробництва та готової продукції за стандартними витратами

Метод роздрібних цін (інша його назва - метод роздрібної інвентаризації) призначений для використання підприємствами роздрібної торгівлі в умовах великої кількості одиниць товарів й змінної номенклатури товарів, які забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення вартості запасів. Собівартість реалізованих товарів розраховується як різниця між собівартістю товарів для продажу (запаси на початок плюс закупівлі) і собівартістю залишку товарів на кінець періоду. Для цього знаходиться відсоток собівартості товарів у роздрібній їх вартості, який множиться на залишок запасів за роздрібними цінами для розрахунку собівартості залишку товарів.

Використання різних методів оцінки запасів призводить до різних результатів при визначенні собівартості реалізованих запасів та їх залишку на кінець періоду. А це в свою чергу впливає на величину прибутку як поточного так і наступного років та, відповідно, податку з прибутку.

Дата добавления: 2014-10-23