Тема 5.2 Оцінки рівня екологізації

Еколого-економічний кадастр території

Роздержавлення екологічно не­безпечних об'єктів негативно впливає на умови існування лю­дей і стан навколишнього середовища. У зв'язку з цим практичне значення має роз­робка спеціальних нормативно - екологічних документів щодо самої приватизації. Підготовка таких документів можлива лише при наявності універсального еколого-економічного кадастру території (ЕЕКТ). Він не тільки сприятиме створенню інформаційної бази щодо прий­няття рішень у галузі приватизації, а й безпосередньо впливатиме на розробку еколого - фінансової політики щодо приватизації майна державних підприємств.

Еколого-економічний кадастр території — це систе­матизований аналітично-нормативний документ, без контролюючої функції якого купівля або продаж зна­рядь і засобів виробництва на тій чи іншій території не­можливі. Кадастр містить певні кількісні та якісні по­казники фізичних обсягів природних ресурсів та їх ви­користання, екологічну оцінку території в сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього середовища. Головне завдання ЕЕКТ полягає в сприян­ні управлінню господарською діяльністю, спрямованою на еколого-збалансоване й ефективне природокористу­вання.

Відповідно до цього функції ЕЕКТ зосереджені на­вколо інтегрального класифікаційного еколого-економічного обліку природних ресурсів та економічної оцін­ки забруднення навколишнього середовища, розміщення відходів виробництва з урахуванням їх складування, транспортування, переробки і захоронення.

Вибір критеріальної основи кількісної оцінки екологічного рів­ня процесів виробничо-споживчого циклу надзвичайно склад­ний. У цьому напрямку, на наш погляд, можливо сформувати методичні підходи, які б послідовно реалізовувалися для досяг­нення різних цілей екологізації суспільного виробництва і спо­живання. Проблеми форму­вання кількісних оцінок, які можна було б порівнювати (зіста­вляти) між собою, мають цілком об'єктивний характер.

По-перше, значна кількість соціальних або екологічних нас­лідків не може в принципі бути оцінена кількісно. До таких наслідків належать результати впливу на психіку людей і їхні особистісні властивості.

По-друге, одержати оцінки, які можна порівнювати між со­бою, часто практично неможливо через рівновіддаленість на­слідків у часі.

По-третє, існують також об'єктивні методичні проблеми порів­няння результатів та екологічних наслідків, що належать до різ­них стадій і виробничих сфер життєвого циклу товарів і послуг.

Можна запропонувати кілька методичних підходів до фор­мування критеріальної бази оцінки рівня екологічності продукції і видів діяльності.

Економічні показники. Підхід базується на оцінці рівня еко­логічності продукції за розміром екологічних витрат (економіч­ного збитку або видатків на його запобігання), обумовлених рі­зними процесами впливу на довкілля.

Енергетичні показники. Підхід передбачає оцінку рівня екологічності на основі інтегральних показників енергоємно­сті продукції.

Показники екологічного навантаження (земельні показни­ки). У суто теоретичному плані можна говорити ще про один вид універсальних показників - кількість площі землі, необхід­ної для забезпечення життя і діяльності однієї людини. Чим вища ефективність рівня виробництва і споживання продукції, тим ниж­чий питомий земельний показник при порівнюваному обсязі споживання.

Показники порівняння. Даний підхід може бути реалізова­ний на основі як кількісних, так і якісних оцінок.

Кількісні показники доцільно використовувати там, де мож­на говорити про характерний превалюючий показник екодеструктивної діяльності.

Оцінку зазначеного показника в якісному вигляді доцільно застосовувати в тому випадку, якщо, по-перше, важко в кількі­сному вигляді визначити оцінку кожного з деструктивних фак­торів, по-друге, не вирішене завдання їх порівняння.

Порівняння з попереднім зразком. Даний підхід аналогіч­ний до попереднього з тією тільки різницею, що як аналог бе­реться зразок, який замінюють оцінюваним виробом. Таким чи­ном, той виріб, який його заміняє, має виступити в ролі оціню­ваного. Такі оцінки можуть бути зроблені також відповідно до різних видів діяльності або послуг у сферах господарства.

Наявність чи відсутність вузлів економічної деструкції у ви­робничому циклі виробництва-споживання виробів. При цьому можуть бути використані два принципові методичні підходи:

∙ прямого обліку тих чи інших видів екодеструктивної діяль­ності;

∙ непрямого обліку екодеструктивних факторів, зокрема за найбільш характерними «носіями» екодеструктивної діяль­ності.

Дата добавления: 2014-10-23