Місячний план-графік ТО і ремонтів машин

Місячним планом-графіком ТО, Р машин встановлюється дата зупинки кожної машини на технічне обслуговування чи ремонт і тривалість простою в днях.

Для складання місячного плану-графіку необхідно мати слідуючі похідні дані:

- склад парку машин (заданий в завданні);

- напрацювання кожної машини на початок місяця (задано в завданні);

- планове напрацювання на розрахунковий місяць;

- види і періодичність обслуговування і ремонту; (табл. 1.3).

- тривалість простою в ТО чи ремонті (табл. 1.3).

- кількість робочих днів у заданому місяці, днів

Середньодобовий пробіг автомобіля КрАЗ-7140 П_сд = 210 км.

Тоді місячний пробіг автомобіля, км

Нп= П_сд × Кр, (2.1)

де Кр – кількість робочих днів за місяць (визначається згідно діючого законодавства).

Фактичне напрацювання на капітальний ремонт,

Нф^кр=Нф – п ×Тп^кр (2.2)

де Нф – величина фактичного напрацювання на початок планового місяця з часу проведення останнього, аналогічного розрахунковому, виду технічного обслуговування чи ремонту, маш/год.

Тп – періодичність виконання відповідного виду обслуговування чи ремонту, по якому ведеться розрахунок, маш/год.

п – ціле число, яке показує скільки разів величина Тп^кр вміщується в величині Нф

Порядковий робочий день зупинки на технічне обслуговування чи ремонт, Дтор,

Дтор = (2.3)

де Кдр – кількість робочих днів в плановому місяці, визначається по календарю з врахуванням встановленого режиму роботи.

Нпл – напрацювання планове на місяць, маш/год.

Якщо при розрахунках Дтор виявиться більше, ніж кількість робочих днів в плановому місяці – відповідний вид ТО чи ремонту в цьому місяці не проводиться.

Для визначення календарного дня місяця, в який повинно початися ТО чи ремонт пропускають вихідні, святкові та дні простою машин в ТО чи ремонті.

При розрахунках порядкового робочого дня зупинки машини для проведення ТО чи ремонту другий раз на місяць, його періодичність при підстановці формули (2.3) збільшується в два рази, третій раз – в три рази, тощо.

Якщо при визначенні часу постановки машини на ТО чи ремонт виявиться, що окремі дні плануємого місяця завантажені не рівномірно, допускається корегування часу проведення ТО чи ремонту в межах одного-двох днів.

Місячний план-графік виконується за допомогою ПК, друкується принтером на аркуші формату А4.

В пояснювальній записці, при складанні місячного плану-графіку ТО і Р, дату зупинки однієї-двох машин на відповідний вплив, необхідно визначити розрахунковим методом, приклад розрахунку приведений нижче.

Наприклад: Бульдозер Т-15.01 відпрацював на початок місяця 2700 год.

Періодичність проведення: КР – 6000 год.

ПР – 1000 год.

ТО-2 – 250 год.

ТО-1 – 50 год.

Фактичне напрацювання:

на капітальний ремонт - Нф^кр=2700-0× 6000 =2700 годин.

на поточний ремонт- Нф^пр=2700-2×1000 =700 годин,

на ТО-2 - Нф^ТО-2=700-2×250 =200 годин,

на ТО-1 - Нф^ТО-1=200-4×50 = 0 годин.

Кількість робочих днів у травні 2010 року, К_др=21 день

Порядковий робочий день, в який проводиться ТО чи ремонт,

Д_КР==309 день,

капітальний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ПР == 29 день,

поточний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ТО-2 == 5 день,

ТО-2 в цьому місяці проводиться на 5 робочий день.

Д_ТО-1 == 5 день,

Д_ТО-1 == 10 день,

Д_ТО-1 == 15 день,

Д_ТО-1 == 19 день,

ТО-1 в цьому місяці проводиться на 10, 15, 19 робочі дні, а на 5 робочий день співпадає з днем проведення ТО-2

3 ПРИЙНЯТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПО ТЕХНІЧНОМУ

ОБСЛУГОВУВАННЮ І РЕМОНТУ МАШИН

Організація ремонтного господарства для дорожніх і будівельних машин ускладнена значною відмінністю їх конструктивної складності, до того ж під час експлуатації машини що знаходяться на різних об'єктах, розташованих один від одного на значних відстанях. У цих умовах для виконання технічних обслуговувань та ремонтів дорожніх і будівельних машин в управліннях будівництва (експлуатації) дороги створюють центральні ремонтні майстерні.

Практика довела, що виробнича програма таких майстерень орієнтовно може досягати 400 капітальних ремонтів машин на рік, а виконання частини технічних обслуговувань для машин, розташованих одна від одної на значних відстанях, найбільш доцільно робити безпосередньо на місці їх роботи спеціальними ремонтними бригадами у складі пересувних майстерень, використовуючи готові запасні деталі й агрегати.

Пересувні майстерні обладнують у вагончиках, переміщуваних тягачами, або на шасі вантажного автомобіля зі спеціальним причепом. Такі пересувні майстерні мають універсальне устаткування і здатні виконувати механічні, слюсарні, електротехнічні, складальні, ковальські і зварювальні роботи. Розміри майстерень і характер устаткування визначають на підставі обсягів ремонтних робіт.

ЦРМ повинні забезпечувати:

- виконання технічних обслуговувань (ТО);

- виконання поточних (ПР) і капітальних ремонтів (К) повнокомплектних машин;

- капітальні ремонти агрегатів;

- централізоване відновлення зношених і ушкоджених деталей машин.

Склад постів, відділень і ділянок ЦРМ визначається характером виконуваних робіт і обсягом виробництва. У загальному вигляді ЦРМ має склад, відображений на рис. 1, 2, 3.

Залежно від потужності підприємства, характеру й ступеня спеціалізації виробничого процесу окремої складової організаційної структури підприємства можуть змінюватися. Основне виробництво може бути побудоване по безцеховій і цеховій структурі. При безцеховій структурі всі окремі виробничі ділянки очолюються майстрами й підкоряються безпосередньо керівництву підприємства. Застосування безцехової структури керування виробництвом забезпечує: підвищення ролі майстра як основного керівника виробництва, удосконалювання керування виробництвом і можливість скорочення апарата керування виробництвом.

Для машин, що повертаються наприкінці робочого дня на базу, і машин на автомобільному ходу раціонально проводити ТО і ремонти в ЦРМ, особливо це важливо для гідроприводу і паливної апаратури дизельних двигунів. Технічні обслуговування і ремонти машин на пневмоколісному ходу, віддалених від ЦРМ на відстань до 10 км, рекомендується робити в стаціонарних умовах. Місце проведення ТО і ремонтів машин з гусеничним рушієм, залежить не тільки від відстані до ЦРМ, але і від типу доріг. По дорогах із твердим покриттям ці машини можуть транспортуватися тільки на трейлері (незалежно від відстані). При відсутності на шляху переміщення твердого покриття раціонально проводити технічне обслуговування в стаціонарних умовах (екскаваторів з гусеничним рушієм — при відстані до бази не більш 2 км, машин на базі гусеничних тракторів — 5 км).

В курсовому проекті студент повинен вибрати схему свого підприємства і визначити потрібні чи непотрібні пересувні засоби для ТО, ПР або діагностування.

4 РОЗРАХУНОК ЗОН, ДІЛЬНИЦЬ, ВІДДІЛЕНЬ, ПЕРЕСУВНОЇ

МАЙСТЕРНІ

Технологічний процес або склад робіт

Під цим заголовком описується послідовність і взаємозв’язок робіт, що проводяться в відділенні та рух машин і агрегатів. Тоді перераховуються основні роботи відділення.

Приклад: При заїзді в відділення по обслуговуванню машин з газобалонним обладнанням машина потрапляє на пост діагностики. На цьому посту перевіряють герметичність газової апаратури. Перевірці на герметичність підлягають усі з’єднання трубопроводів високого тиску, горловини газових балонів витратні й наповнювальні вентилі. У проміжних положеннях вони не герметичні.

Порожні справні газові балони знімають з автомобіля в приміщенні для ТО і ремонту газової апаратури, якщо треба виконати зварювальні або малярні роботи.

Типова дільниця ТО газової апаратури складається з двох постів.

На першому посту виконують підготовчі роботи визначають герметичність газової апаратури, а на другому – контрольно-регулювальні операції методами інструментальної діагностики.

Щоб проводити випробування і контролювати регулювання приладів, та елементів газової апаратури, на дільниці застосовуються різні пневматичні установки.

За їх допомогою можна перевіряти:

- негерметичність усього газового обладнання;

- негерметичність діафрагми редуктора низького тиску;

- мале пропускання газу через діафрагму другого ступеня;

4.2 Розрахунок виробничої програми зони, дільниці пересувної майстерні

Річна виробнича програма для стаціонарної майстерні по ТО і ремонту,

Ппр^м= (4.1)

де Ппр^і = Ппр-П_ТО-3

80% - доля робіт від загальної програми по поточному ремонту, яка виконується в стаціонарній майстерні.

П^м_то=П_со+ (4.2)

де 80% і 20% - доля робіт по ТО від загальної програми, які виконуються в стаціонарній майстерні.

Виробнича програма зони ТО і ремонт,

Пзони= (4.3)

Виробнича програма зони ТО,

Пзони= (4.4)

Виробнича програма зони ПР,

Пзони= (4.5)

Виробнича програма дільниці,

П_діл= (4.6)

де А1, А2 – це доля даного виду робіт від загальної програми стаціонарної майстерні.

Розподіл трудомісткості ТО і ремонту машин, по видам робіт проводиться згідно .

Але парк машин, звичайно, буває різноманітний і в таблицях мається розподіл не на всі машини, тому можна приймати середні дані, близькі до табличних.

Виробнича програма для пересувної майстерні, яка проводить технічне обслуговування машин,

П^пм_то= (4.7)

Виробнича програма для пересувної майстерні, яка проводить поточний ремонт машин,

П^пм_пр= (4.8)

де 20% - доля робіт від загальної програми, яка виконується пересувною майстернею.

Виробнича програма пересувної діагностичної лабораторії,

П^пм_д= (4.9)

де 3%, 15% - доля робіт по діагностуванню від загальної програми на пересувні майстерні.

Виробнича програма стаціонарного поста діагностування,

П^м_д= (4.10)

де 3%, 15% - доля робіт по діагностиці від загальної програми по ТО і ремонту стаціонарної майстерні.

Ці дані прийняті у відповідності з рекомендаціями та досвідом роботи будівельних підприємств, але студент, достатньо обгрунтувавши, може прийняти інші норми.

4.3 Розрахунок кількості виробничих працівників

Явочний склад виробничих працівників, чол

Пяв= (4.11)

де Пвід – виробнича програма зони, дільниці, люд/год.

Фрм – фонд часу робочого місця, год.

Кп – крефіцієнт виконання норм випрацювання (Кп=1.06¸1.3).

Фонд часу робочого місця,

Фрм=(Дк-Дв-Дс)×Тз-Дпс (4.12)

де Дк – кількість календарних днів за рік.

Дв – кількість вихідних днів за рік.

Дс – кількість святкових днів (визначається згідно діючого законодавства).

Тз – тривалість зміни, Тз = 8 год.

Дпс – кількість передсвяткових днів із скороченою на одну годину тривалістю зміни.

Списковий склад виробничих працівників,

Псп= (4.13)

де Фр – фонд часу робітника, год.

Фр=(Дк-Дв-Дс-Двідп+-Дпов)×Тзм-Дпс (4.14)

де Двідп – кількість днів відпустки для даного працівника (приймається згідно діючого законодавства).

Дпов – кількість днів невиходу на роботу з поважних причин (по хворобі, виконання держобов’язків і т. п.).

4.4 Розрахунок кількості постів, пересувних засобів для діагностики та технічного обслуговування і ремонту

Розрахунок кількості пересувних засобів для ТО і ремонту,

Хпм= (4.15)

де Фпм – річний фонд робочого часу пересувноїмайстерні, год.

П^пм_то,пр,д – трудомісткість робіт по ТО, ПР, діагностиці машин, для пересувної майстерні, люд/год.

М – кількість робітників пересувної майстерні, що виконують технічне обслуговування, ремонт, діагностування (в курсовому проекті М=4-6 чол., для діагностичної лабораторії – 2 чол.).

Кпм – коефіцієнт використання пересувних засобів, К=0,6…0,75. Величина коефіцієнту залежить від віддаленості об’єкта робіт, дорожніх умов, інших факторів.

Розрахунок кількості постів для зон ТО, ремонту, діагностики,

Мто,пр= (4.16)

де Мто,пр – кількість постів для ТО і ПР.

Пзони – трудомісткість робіт по ТО і ПР, що виконуються в зоні стаціонарної майстерні, люд/год.

Фрм – фонд часу робочого місця, год.

Рср – середня кількість робітників на один пост, в курсовому проекті Рср=2…4 чол.

Кп – коефіцієнт використання робочого часу поста (Кп=0,85…0, 9).

П – кількість змін за добу.

4.5 Розрахунок і підбір обладнання

Для більшості відділень комплект обладнання підбирається по даним технологічного процесу та із умов забезпечення виконання комплексу технологічних операцій. Також без розрахунків виходячи із кількості робітників на дільниці і організації робочих місць, визначається кількість одиниць виробничого інвентаря (верстаків, стелажів і т. д.).

Підібране обладнання зводиться в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1 - Відомість обладнання відділення

Найменування устаткування	Модель	Кіль- кість	Габа- ритні розміри	Установлена потужність, кВт	Площа, м^2
Од	Заг
1	2	3	4	5	6	8
Верстак на одне робоче місце	1468 01-060		1200×800	-	-	0,96
Оглядова канава	-		12000×1100	-	-	4,4
Ящик для піску	2307-17		500×400	-	-
Напівавтомат для зварювання	ПДПТ-300		1000×900	2,8	5,6	1,8
Всього

В кінці вказують сумарну площу, що займає обладнання на дільниці і сумарну потужність електродвигунів.

При підборі обладнання і виробничого інвентаря необхідно використовувати довідкову літературу або каталог “Спеціалізоване технічне обладнання”.

4.6 Розрахунок площ відділень, зон, дільниць

Площі зони технічного обслуговування чи зони ремонту,

Fзони=(fоб+fм)Коб (4.17)

де fоб – сумарна площа, зайнята обладнанням, м².

fм – сумарна площа, зайнята машинами, м².

Коб – коефіцієнт, який враховує робочі зони, проходи, проїзди

Площі інших відділень розраховуються по площі, яку займає обладнання з врахуванням робочих зон і проходів,

Fвід = fоб×Кобс (4.18)

де fоб – сумарна площа, зайнята обладнанням, м².

Коб. – коефіцієнт враховуючий робочі зони, проходи, проїзди.

Остаточно площі зон ТО і ремонту машин, відділень, дільниць, визначаються графічним методом з врахуванням сітки колон.

4.7 Будівельні вимоги і планіровка проектуємого об’єкта майстерні

При проектуванні і реконструкції майстерні будівельного господарства необхідно керуватись слідуючими документами:

- СНІП ІІ-90-81 “Виробничі будівлі промислових підприємств”.

- СНІП ІІ-93-74 “Підприємства по обслуговуванню автомобілів”.

- СНІП ІІ-92-76 “Допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств”.

- СН 245-51 Санітарні норми проектування промислових підприємств.

По будівельним вимогам:

Габарити будівлі зони, дільниці, відділення, визначають із розрахованої площі з корегуанням довжини і ширини, щоб зони були кратні кроку колон.

Ширина приміщення для ТО і ремонту може бути 12, 18, 24м. Найбільш поширена ширина прольоту майстерні будівельних господарств 12 м.

Довжина будівлі розраховується,

а = (4.19)

де Fзони – площа, м².

b – ширина зони, м.

Ширину дільниці приймають 6, 9, 12, 18 м.

Довжина дільниці позраховується,

a= (4.20)

де Fд – площа дільниці, м².

b – ширина дільниці, м.

Довжина дільниці не обов’язково повинна бути кратною - 6 так, як перегородки встановлюються не по колонам.

В пояснювальній записці вказують:

- товщину стін в півтори-дві цеглини – 510 мм, 380 мм.

- товщину перегородок з цегли – 380, 250 мм.

- товщину каркасу пересувних засобів для ТО і ремонту – 40-50 мм.

- розмір цегляних колон 0,5´0,5м рідше (0,4´0,4м; 0,6´0,6 м; 0,4´0,5 м.)

- матеріали підлоги (література (10)).

- висоту приміщення від 4 до 6 м.

- ширину і висоту воріт: розпашні - 3´3 м; 4´3 м; 3,6´3,6 м; 4´4,2 м; 4´3,6 м;

розсувні – 3,6´3,6 м; 4,3´5,4 м.

- ширину і висоту дверей: одинарні 1´2,4 м; подвійні – 1,5´2,4 м.

Примітка: розміри воріт повинні не менше чим на 0,3 м по висоті і 1-1,2 м по ширині перевищувати габарити найбільшої машини.

Для пересувних майстерень необхідно вказати тип прийнятої базової машини або причепа, дати коротку характеристику, розміри платформи (кузова), способи кріплення обладнання.

Планіровкою дільниць, відділень, зон називають розміщення технологічного, підйомно-транспортного і іншого обладнання, робочих місць, проїздів, проходів і т. п.

Планіровка проектуємого об’єкта повинна бути ув’язана з іншими об’єктами. Масштаб креслення може бути: 1:10, 1:15, 1:20, 1:25, 1:40, 1:50,1:75 1:100.

Спочатку викреслюється будівельне креслення дільниці, відділення чи зони, де повинні бути показані головні будівельні елементи будівлі: зовнішні та внутрішні стіни, перегородки, ворота, двері і т. д.

Креслення треба починати з нанесення розбивочних вісей, які визначають розміщення колон і стін будівлі.

Розташування обладнання повинно здійснюватись виходячи з умов технологічного процесу і правил техніки безпеки.

Відстані між машинами, обладнанням і елементами будівлі в приміщеннях для технічного обслуговування і ремонту повинні прийматись по нормам технологічного проектування (7), (11).

Обладнання зображується в відповідності з прийнятими умовними позначеннями, форма яких відповідала б його контурам в плані, а розміри – габаритам в відповідному масштабі.

Відразу розмістити обладнання на форматі та викреслити в плані важко. Тому рекомендується застосовувати картонні карточки, які являють собою умовні позначення обладнання, які можна легко розставляти в різних варіантах. Біля обладнання показати місце розташування робітника в вигляді круга діаметром 0,5 м (викреслити в загальному масштабі), половину круга заштриховують. Світла половина круга це умовне обличчя робітника, який повернутий до обладнання. На планіровці умовними позначеннями повинні показуватись підвід електроенергії, стисненого повітря, води, пару, місцеві вентиляційні відсоси, відвод в каналізацію.

Нумерація всіх видів обладнання – зліва на право, зверху в низ. Обладнання, яке встановлене на фундамент, а також оглядові канави повинні мати прив’язочні розміри до елементів будівлі.

На листі креслення необхідно також накреслити позначення підйомно-транспортного обладнання, споживачів електроенергії, стиснене повітря, тощо.

На планах проектуємих дільниць чи на окремих форматах А4 дається специфікація обладнання.

Технологічна карта

Технологічні карти складаються на ТО машин, системи, агрегату, на діагностування машин, агрегату, вузла або на регулювання агрегата, вузла, системи.

Технологічна карта повинна бути ув’язана з проектуємою дільницею, зоною. Вона складається послідовно і докладно так, щоб працівник керуючись картою міг виконувати всю роботу без додаткових пояснень і інструктажів.

В технологічних картах номери операцій позначаються 005, 010, 015, 020, 025, і т.д., а номери переходів – 0051, 011, 012 і т.д. Запис назв операцій ведеться в невизначеній формі, назв переходів – в наказовій.

Ескізів повинно бути 1-3. Вони повинні пояснювати виконання найбільш складних операцій. Ескізи даються у вигляді креслень, схем, малюнків, які виконуються з допомогою креслярських приладів. Ескізи необхідно позначити тими номерами операцій і переходів, які вони пояснюють.

Норму часу на виконання операції розраховують або приймають по аналогії із технологічних карт на інші машини.

Технічні умови повинні виражати вимоги до якості виконаних операцій. Технічні умови складаються по “Інструкції завода-виготовлювача”. Також використовується спеціальна література по ТО і діагностуванню будівельних машин, автомобілів і тракторів.

5 ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

5.1 Розрахунок освітлення

Природне освітлення забезпечується влаштуванням вікон (бокове освітлення). Розрахунок освітлення зводиться до знаходження сумарної площі вікон. Орієнтовна сумарна площа вікон розраховується,

SF_вік = (5.1)

де Fn – площа підлоги, м²

a - коефіцієнт питомої площі вікон на 1 м² підлоги.

a- 0,2-0,10 – відділення паливної апаратури.

0,2 – електротехнічне відділення.

0,15 – механічне збірне відділення.

0,10 – інші відділення.

t - коефіцієнт, який враховує втрати світла від забруднення остеклення.

t - 0,8-0,9 – для приміщення з виділенням пилу і газу.

0,6-0,7 – для приміщень з інтенсивним виділенням пилу і газу.

Розрахунок кількості вікон,

n_вік= (5.2)

де F_вік – площа одного вікна, м²

F_вік=b´h_вік (5.3)

де b – ширина вікна м.

h_вік – висота вікна, м.

Згідно ГОСТ 12506-84 передбачені наступні стандартні розмірні ряди вікон промислових підприємств, що приведені в

Відповідно даного стандарта вікна промислових підприємств по способу відкриття поділяються на серії:

В – ті, що відкриваються в середину;

Н – ті, що відкриваються назовні;

Г – глухі.

При чому:

- вікна серій В і Н є одинарною конструкцією з одним рядом остеклення або спареною конструкцією з двома рядами остеклення.

- вікна серії Г є одинарною конструкцією з одним рядом остеклення.

- вікна серій Н і Г слід застосовувати лише в одноповерхових будівлях, а серії В - в одно- і багатоповерхових будівлях.

- заповнення отворів у будівлях промислових підприємств повинне вироблятися одним або декількома віконними блоками по висоті і ширині отвору.

Зразки схеми заповнення віконних отворів приведені:

- з простінковим остекленням для будівель промислових підприємств - в додатку № 2

- із стрічковим остекленням для будівель промислових підприємств - в додатку № 2

Примітка: умовні позначення вікон:

- Вікно для будівель промислових підприємств, що відкривається всередину

приміщення, спареної конструкції, заввишки 18 і шириною 30 дм,

ПВД18-30.2 ГОСТ 12506-84

- Те ж, що відкривається назовні, одинарній конструкції, заввишки 12 і шириною 24 дм, ПНО12-24.1 ГОСТ 12506-84

- Те ж, глухе, заввишки 12 і шириною 18 дм, ПГ12-18 ГОСТ 12506-84

Штучне освітлення

При освітленні промислових приміщень використовується, як загальне, так і комбіноване освітлення.

Загальне – призначено для освітлення всього приміщення, тому світильники загального призначення рівномірно розміщуються під стелею приміщення. При необхідності додаткового освітлення окремих робочих місць застосовують облаштування місцевого освітлення, яке здійснюється безпосередньо над робочим місцем.

Розрахунок необхідно вести в такій послідовності:

1. Вибрати значення освітленості Е і систему освітлення в залежності від характеру робіт в відділенні чи зоні. (в курсовому проекті Е прийняти самостійно).

2. Визначити питому потужність освітлювального устаткування. Питома потужність залежить від нормуємої освітленості площі приміщень, висоти підвішування, коефіцієнтів відбиття від стелі, стін, коефіцієнту запасу. Приблизне значення питомої потужності (коефіцієнт запасу 1,6; коефіцієнт відбиття стелі 50% і стін 30%) приведені в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Значення питомої потужності освітлювального устаткування для

світильника

Висота підвісу світильника, м	м^2	Питома потужність Вт/м^2
Е-100	Е-200	Е-300
2-3	15-25 25-30 150-300 50-150	7,3 4,4	14,6 8,8	13,2
3-4	15-20 20-30 30-50 120-300 50-120	9,6 8,5 7,3 5,8 4,9	19,2 14,6 11,6 9,6	25,5 17,4 14,8
4-6	25-30 35-50 50-80 150-400 80-150	10,4 8,2 7,9 5,3 6,6	18,4 15,8 10,6 13,2	27,5 23,5 19,8

При використанні ламп розжарювання значення питомої потужності збільшується на 10 – 20 %.

3. Визначити сумарну потужність ламп, Вт

SNл=N×Fп (5.4)

де N – питома потужність освітлювального устаткування (табл. 5.1) Вт/м².

Fп – площа підлоги, м².

4. Вибрати потужність однієї лампи.

Люмінісцентні лампи: 30; 40; 65; 80 Вт.

Лампи розжарювання: 75; 100; 150; 200; 300 Вт.

5. Розрахунки кількості ламп, шт.

n_ламп= (5.5)

де Nл – потужність однієї лампи, Вт.

6. Підрахувати витрати електроенергії на освітлення, кВт×год

Wосв=Тосв×SNл, кВт×год (5.6)

де Тосв – річний час роботи освітлення, який залежить від географічної широти.

Таблиця 5.2 – Залежність часу роботи від географічної широти.

Т освітл. годин

Географічна широта в градусах

в одну зміну в дві зміни

40 650 2500

50 800 2500

60 850 2500

5.2 Розрахунок вентиляції

Вентиляція виробничих і допоміжних приміщень призначена для зменшення запиленості, задимленості і очищення повітря від шкідливих викидів виробництва. Вона сприяє оздоровленню умов праці, підвищенню продуктивності праці і попередженню професійних захворювань.

Вентиляція може бути:

- природньою,

- механічною (витяжною, приточною, приточно-витяжною, місцевою),

- змішаною.

Природня вентиляція здійснюється за рахунок кватирок, фрамуг, вікон. По нормам промислового будівництва всі приміщення повинні мати наскрізне провітрювання. Площа фрамуг чи кватирок приймається в розмірі не менше 2-4 % від площі підлоги (більші значення приймаються для приміщень з виділенням пилу, газу, парів).

Розрахунок штучної вентиляції ведуть в слідуючій послідовності:

1. Прийняти значення годинної кратності повітреобміну (табл. 5.3).

Таблиця 5.3 – Годинна кратність повітреобміну

Назва відділення	Кратність обміну повітря, К
Мідно – радіаторне Зварювальне Ковально-ресорне Паливної апаратури Електротехнічне Шиномонтажне Вулканізаційне Механічне Зона ТО і ремонту Пост діагностування Акумуляторна	3,5-4 5-6 5-6 3-4 2-3 2-3 3-4 2-3 2-3 5-6

2. Провести розрахунок обміну повітря,

Q=Vn× K м³/год (5.7)

де Vn – об’єм приміщення, м³.

К – кратність обміну повітря.

3. По розрахунковому повітреобміну вибрати тип, номер і ККД вентилятора, згідно

Якщо в проектуємому виробничому приміщенні передбачається вести роботи з ввімкненням двигунів, необхідно запроектувати відвід відпрацьованих газів за допомогою гнучкого шлангу, який під’єднується до глушника. Другий кінець шланга з’єднують з трубою 200 мм, яка виходить назовні із приміщення і піднімається вгору вище самої високої точки даху на 1 м.

5.3 Охорона праці і довкілля

В курсовому проекті значну увагу необхідно приділяти розробці заходів з охорони праці.Організація і здійснення заходів по охороні праці повинні проводитись в відповідності до інструкції з охорони праці в ремонтних майстернях. Керівництво і відповідальність за організацію роботи з охорони праці покладена на завідуючого майстернею, в дільниці – на механіка, бригадира. Особи, відповідальні за охорону праці, повинні слідкувати за розробкою і виконанням заходів по покращенню умов праці, впровадженням комплексної механізації робіт, забезпечення справного стану обладнання і безпеки праці, покращення санітарно – гігієнічних умов праці.

При плануванні ремонтної майстерні рекомендується запланувати заходи по зниженню рівня шуму, вібрації, по освітленню приміщень, електробезпеку в приміщенні майстерні.

При розташуванні обладнання користуватись СНІП ІІІ-4-80.

В пояснювальній записці рекомендується розділ з охорони праці розбити на підрозділи:

1. Загальні положення.

2. Гігієна праці та виробничого середовища.

3. Техніка безпеки, електробезпека.

4. Пожежні заходи.

5. Охорона навколишнього середовища.

5.3.1 Загальні положення

В цьому підрозділі слід показати роль охорони праці в запобіганні нещасних випадків, аварій та профзахворювань. Приводять приклади обов’язків посадових осіб з охорони праці, а також як організовується на підприємстві навчання та інструктажі з охорони праці. Треба привести приклади нормативних документів.

5.3.2 Гігієна праці та виробничого середовища

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, роботи машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

В цьому підрозділі треба показати, як в курсовому проекті передбачається виконувати нормативи щодо рівня шуму, вібрації, метеорологічних умов виробничого середовища (склад повітря, запиленість, наявність шкідливих речовин тощо), забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами.

До заходів виробничої санітарії відносяться обладнання приміщень вентиляцією, освітленням, опаленням та іншим санітарно-технічним обладнанням, обладнання умивальних та інших приміщень, благоустрій та утримання території, виробнича санітарія, наукова організація праці.

Матеріал для написання цього підрозділу ви можете знайти в підручнику л.13. стор. 105-127, 42-105, 145-161.

5.3.3 Техніка безпеки

При виконанні цього підрозділу рекомендується розглянути слідуючі питання:

- Загальні відомості про характер виконуваної роботи і можливі небезпечні фактори, що виникають при цьому і їх дія на працюючих;

- Безпечна організація робіт та утримання робочого місця;

- Небезпечні зони машин, механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (запобіжні гальмові пристрої та огорожі, система блокування та сигналізації, знаки безпеки).

Вимоги запобігання електротравматизму;

- Порядок підготовки до роботи (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлення та інші засоби захисту;

- Вимоги техніки безпеки до робочого місця, до працівників, виконувані заходи до початку роботи, під час виконання роботи та після закінчення робіт.

Безпечні прийоми та методи роботи:

- Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правил їх використання;

- Cхема безпечного руху на території дільниці;

- Транспортні та вантажно-підйомні засоби та механізми. Норми підйому вантажів. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні:

- Характерні причини аварій;

- План ліквідації аварій, дії при виникненні небезпечних ситуацій;

- Надання долікарської допомоги потерпілим.

Матеріали для цього підрозділу ви зможете знайти в підручнику л.13., стор.

174-208,л.14, стор. 152-194, л.18.

5.3.4 Пожежна безпека

При розробці цього підрозділу необхідно звернути увагу на слідуючі питання:

- Можливі причин виникнення пожеж та запобіжні заходи і дії щодо них (в тому числі у процесі роботи та після її закінчення);

- Правила (інструкції) пожежної безпеки, встановлені для працівників даної дільниці, вказавши місце паління, якщо воно не забороняється;

- Місце знаходження первинних засобів пожежогасіння та правила їх використання;

- Дії в разі виникнення пожежі (порядок виклику пожежної охорони, сповіщення людей, проведення евакуації тощо).

При виконанні цього підрозділу рекомендована література л.13, стор. 229-258,

л.17, л.19

5.3.5 Охорона довкілля.

У цьому розділі студент повинен показати, яку шкоду завдає довкіллю виконання робіт по ТО і ремонту дорожньої техніки та запропонувати ряд заходів по зменшенню цієї шкоди.

Рекомендується підручник л.13, стор. 264-274.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту, П: 2010 р.

2. Державні будівельні норми України. Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин, ДБН В.2.8-3-95. Видання офіційне. Держкоммістобудування України. Київ 1995.

3. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту -К.: Державний департамент автомобільного транспорту, 1998.

4. Гурвич И.С. Эксплуатация и ремонт дорожных машин и оборудования. М., Транспорт, 1989.

5. Краткий автомобильный справочник. Москва, Транспорт, 1984.

6. Н.А. Беспалов. Дорожно-строительные машины и оборудование. Довідник. Київ, Будівельник, 1980.

7. Б.В. Шелюбский. Довідник, Технічна експлуатація дорожніх машин. Москва, Транспорт, 1975.

8. Довідник обладнання. Справочник по оборудованию для технического обслуживания и ремонта тракторов и автомобилей. Грибков В.М. Россельхозиздат. 1978.

9. А.П. Смелов. Курсовое и дипломное проектирование по ремонту машин. М., Колос, 1984.

10. Зеленков Г.І. Проектування підприємств по ремонту дорожньо-будівельних машин. М., 1977.

11. Клебанов Б.В. Проектування виробничих дільниць авторемонтних підприємств. М., Транспорт, 1975.

12. Суханов Б.Н. ТО і ремонт автомобілів. Посібник по курсовому та дипломному проектуванню. М., Транспорт, 1985.

13. Салов А.И.,Охрана труда на предприятиях автомобильного транспорта.,М, Транспорт, 1986.

14. Кузнецов Ю.М.,Охрана труда на автотранспортних предприятиях.,М, Транспорт, 1996.

15. Кодекс Законів про працю України.

16. Закон України “Про охорону праці”. Київ, 1993.

17. Закон України “Про пожежну безпеку”. Київ, 1995.

18. СНІП ІІІ-4-80. Техника безопасности в строительстве.

19. СНІП 2.01.02-85. Протипожежні норми.

20. Державні стандарти на умови праці. ГОСТ 12.0.001-77 по ГОСТ 12.4.8-84

Додаток 1 - Коефіцієнти змінності (К зм) та внутрішньозмінне

використання (К в) робочого часу машин (для учбових цілей)

№ п/п	Назва машини	Значення коефіцієнтів
К в	К зм
	Ескаватори одноковшові 0,25 м ^3 Теж 0,4 - 0,65 м ^3 Теж 1,25 м ^3 Бульдозери Скрепери Крани автомобільні Крани пневмоколісні та гусеничні Навантажувачі пневмоколісні та гусеничні Автонавантажувачі Котки кулачкові Котки пневмошинні причіпні Котки пневмошинні самохідні Котки самохідні з гладкими вальцями Асфальтоукладальники Автогрейдери легкого типу Автогрейдери середніх та важких типів Грейдер-елеватори	0,72-0,84 0,72-0,84 0,72-0,84 0,75-0,90 0,72-0,87 0,42-0,45 0,55-0,62 0,67-0,75 0,64-0,75 0,80-0,85 0,79-0,85 0,77-0,87 0,80-0,90 0,74-0,84 0,74-0,85 0,74-0,89 0,74-0,90	1,6 1,7 1,7 1,5 1,6 1,2 1,8 1,7 1,5 1,6 1,5 1,4 1,3 1,3 1,5 1,5 1,3

Дата добавления: 2014-10-23