Житлове право

Ст. 47 Конституції України закріплює право кожного на житло, яке є однією з основних матеріальних умов існування людини. Основний закон визначає, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). Неабияке значення мають в житті людини також право на місце проживання (ст. 310 ЦК України) та право на недоторканність житла (ч. 1 ст. 30 Конституції України, ч. 1 ст. 311 ЦК України). Загальна декларація прав людини 1948 р. проголошує, що ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла (ст. 12). Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло (ч. 1 ст. 25). Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. встановлено, що держави, які беруть у ньому участь, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя (ч. 1 ст. 11). Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла (ч. 1 ст. 8).

Держава гарантує створення умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ст. 47 Конституції України).

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ч. 3 ст. 47 Конституції України). Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Завдання держави полягає в забезпеченні практичної реалізації права на житло, в тому числі правовими засобами, зокрема, шляхом створення відповідної нормативної правової бази. Конституційні положення, пов’язані з реалізацією права особи на житло, дотепер не знаходять належного розвитку і закріплення в житловому законодавстві України. Більшість джерел житлового законодавства, у тому числі Житловий кодекс УРСР 1983 р., прийняті в період функціонування адміністративно-командної системи, відбивають інший спосіб господарювання і, звичайно, не адекватні сучасним реаліям.

Відповідно, система забезпечення житлових прав і свобод особи в сучасній Україні поки що перебуває на стадії становлення, а реалізованість та захищеність окремих прав і свобод залишається й досі на невисокому рівні. Міжнародні зобов’язання вимагають забезпечити кожній особі ефективну правову охорону та захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для кожної особи, яка його потребує, забезпечується державою, її компетентними судовими, адміністративними або законодавчими органами.

За таких умов в Україні проблема забезпечення права особи на житло набуває особливого значення, і складнощі полягають не лише у недосконалості законодавства, проблемах щодо реалізації конституційного права на житло, а й у недостатньому рівні його захищеності від правопорушень. Цим пояснюється актуальність навчальної дисципліни і необхідність її вивчення у вищій школі.

Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою: 1) забезпечення конституційного права громадянина України на житло; 2) належного використання і збереження всіх

видів житлового фонду; 3) зміцнення законності в царині житлових відносин в умовах ринкової економіки.

Метою навчальної дисципліни є також вивчення студентами основних законодавчих актів, що регулюють житлові відносини, набуття навичок застосовування їх на практиці. Дана навчальна дисципліна закладає основи професійної підготовки майбутніх юристів, гарантує їм необхідні знання житлового законодавства.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

- особисті житлові права;

- майнові житлові права;

- житлове законодавство;

- житловий фонд;

- поняття житлового будинку;

- поняття квартири;

- поняття частини квартири (одноквартирного будинку);

- поняття службового житла;

- поняття гуртожиток;

- поняття та зміст квартирної плати;

- поняття та види комунальних послуг;

- поняття житлової субсидії;

- бронювання житлового приміщення;

- поняття та порядок приватизації житла;

уміти:

- з’ясовувати, яким чином здійснюється управління житловим фондом;

- як забезпечуються громадяни житловими приміщеннями;

- як відбувається користування житловими приміщеннями;

- як забезпечується збереження житлового фонду, його експлуатація та

ремонт;

- в яких випадках настає відповідальність за порушення житлового законодавства;

- як вирішуються житлові спори.

Студенти повинні вести робочий зошит, в якому треба конспектувати або реферувати обов’язкову літературу з теми, записувати детальне розв’язання задач, занотовувати план виступу тощо.

Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів на запитання плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають грунтуватися на положеннях чинного законодавства.

На семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення студентів, виконуватись тестові завдання.

Практичне заняття проводиться у вигляді обговорення розв’язань задач з дотриманням таких же вимог.

Вирішення задач має здійснюватися лише у письмовій формі з обов’язковою аргументацією та посиланням на відповідні правові норми.

Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі:

- реалізації права на житло;

- надання людині і громадянину жилих приміщень у користування;

- користування фізичними особами жилим приміщенням;

- управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду;

- капітального і поточного ремонту житла;

- виключення із житлового фонду жилих будинків і приміщень, що непридатні для проживання;

- розгляду житлових спорів та інше.

Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; більшість із них мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом.

Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються нормами житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України.

Дата добавления: 2014-10-23