Тимчасові працівники

Неповнолітні

Сумісники

Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право укладати, крім трудового договору за основним місцем роботи, також трудові договори про роботу за сумісництвом на тому самому (внутрішнє сумісництво) чи на інших підприємствах (зовнішнє сумісництво) за умови, що на основному місці роботи йому не встановлено обмежень на таку роботу.

Важливими ознаками роботи за сумісництвом є те, що вона виконується:

• на умовах трудового договору;
• у вільний від основної роботи час.

Процедура прийняття на роботу за сумісництвом відрізняється від процедури прийняття на основну роботу лише тим, що працівник не подає під час працевлаштування трудової книжки. Натомість він має подати:

• при внутрішньому сумісництві – заяву на ім’я керівника підприємства, у якій працівник зазначає, що бажає працювати за сумісництвом;
• при зовнішньому сумісництві – заяву, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та інші документи, подання яких передбачене для зайняття відповідної посади (виконання певної роботи).

Звернути увагу
Законодавством не передбачено подання довідки-дозволу на роботу за сумісництвом з основного місця роботи.

Не допускається прийняття на роботу осіб, яким не виповнилося 16 років. Як виняток допускається прийняття на роботу осіб, які досягли 15-річного віку, за письмовою згодою батьків. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного із батьків або особи, що їх замінює (ст. 188 КЗпП).

Тимчасовими вважаються працівники, прийняті на роботу терміном до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада), – до чотирьох місяців (Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-ІХ).

Особи, яких приймають на роботу тимчасово, мають бути попереджені про це під час укладення трудового договору. При цьому в наказі про прийняття на роботу необхідно вказати на тимчасовий характер трудових відносин і зазначити конкретний термін роботи працівника.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР тимчасовим працівникам щорічна відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу. На практиці зазвичай їм виплачується компенсація за дні невикористаної відпустки.

Дата добавления: 2014-10-23