Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення

Правові засади цього виду відповідальності передбачені КК України. Вона настає за вчинення екологічного злочину.

Екологічний злочин – суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок.

Основною метою кримінальної відповідальності за екологічні злочини є забезпечення виконання правил охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, захист екологічних крав та інтересів громадян.

Екологічним злочинам притаманні і такі основні ознаки:

- вони є суспільно-небезпечними діяннями (дія чи бездіяльність);

- високий ступінь суспільної безпеки цього виду злочинів зумовлений тим, що об’єктом їх посягання є екологічна безпека, якість навколишнього природного середовища, екологічні права громадян, у результаті завдається шкода або створюється загроза життю та здоров’ю людини, а також природним екологічним системам, атмосферному повітрю, землі, її надрам, водам, лісам, тваринному і рослинному світу, генетичному фонду, природним ландшафтам;

- екологічні злочини е протиправними, вони заборонені кримінальним законом.

У КК України екологічні злочини виділені в окремий розділ «Злочини проти довкілля», який містить 19 статей: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховуванню або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); забруднення атмосферного повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф Україні (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконне вирублення лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); незаконне полюнання (ст. 248); незаконний рибний, звіриний або інший водно-добувний промисел (CT.24S); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення ветеринарних правил (ст. 2 51); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське використання земель (ст. 254).

Крім того, до екологічних злочинів за наявності заподіяння екологічної шкоди можуть бути віднесені також деякі статті, сформульовані в інших розділах КК України: незаконне поводження в радіоактивними матеріалами (ст. 265); погроза вчинення викрадання або використання радіоактивних матеріалів (ст. 266); порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267); порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270); порушення правил безпеки підчас виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272); порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273); порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274); пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292); жорстоке поводження з тваринами (ст. 299); порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326); застосування зброї масового знищення (ст. 439); екоцид (ст. 441).

Екологічні злочини потрібно відрізняти від екологічних адміністративних проступків.

Ступінь небезпеки цих злочинів є більшою, ніж адміністративних проступків.

Об’єктом екологічних злочинів є суспільні відносини, що стосуються охорони навколишнього природного середовища, охорони і використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Об’єктивна сторона цих злочинів виражається у злочинному діянні (дії чи бездіяльності), що порушує екологічний правопорядок, негативних наслідках такого діяння та причинним зв’язком; між ними. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11).

Суб’єктом екологічних злочинів є фізична осудна особа, яка вчинила відповідний злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік для всіх екологічних злочинів настає з 16 років. Суб’єктами екологічних злочинів є громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Суб’єктивна сторона екологічних злочинів характеризується: психічним ставленням особи до вчиненого діяння, тобто її виною. Остання може бути у формі умислу чи необережності. Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямий умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямий – якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання.

Дата добавления: 2014-10-15