Методичні рекомендації. Шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбу,

Тест 4

Тест 3

Тест 2

Тест 1

Тестові завдання

Шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбу,

а) визнається недійсним за рішенням суду;

б) є недійсним;

в) может бути визнаний недійсним за рішенням суду.

У разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим:

а) шлюб припиняється;

б) шлюб припиняється внаслідок його розірвання;

в) шлюб припиняється за рішенням органу РАГСа;

г) шлюб припиняється за рішенням суду.

Право на утримання один з подружжя набуває за наявності таких підстав:

а) непрацездатність одного з подружжя;

б) здатність другого подружжя надати матеріальну допомогу;

в) перебування на утриманні одного з подружжя.

Початок дії шлюбного договору, укладеного подружжям:

а) з дня реєстрації шлюбу органом РАЦСу;

б) у день його нотаріального посвідчення;

в) з дня, вказаного в договорі.

1. Народження дитини приводить до виникнення спорідненого зв'язку між нею і її матір'ю та батьком. Аналіз сімейного законодавства свідчить, що існує різний порядок визначення походження дитини, якій залежить від того,чи перебувають батьки дитини у шлюбі між собою, чи вони не перебувають у шлюбі між собою.
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися:
- за спільною заявою матері та батька дитини (ст. 126 СК України);
України);
- у судовому порядку (ст. 128 СК України).
Отже, законодавець закріплює два порядки визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою:
- добровільний;
- судовий.

У контрольній роботі необхідно надати характеристику цим двом порядкам визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

Спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про реєстрацію їх матір'ю та батьком дитини (ст. 126 СК України) свідчить про добровільність їх рішення. Й тому реєстрація походження дитини проводиться в органах реєстрації актів цивільного стану без будь-яких попередніх процедур, зокрема судового розгляду. Студенти повинні знати, який порядок подання заяви, які документи слід подавати до органу РАЦСу для реєстрації народження дитини, які правові зв'язки виникають між дитиною і батьками. Слід зазначити, що визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подача до органів РАЦС спільної заяви матери дитини та чоловіка, якій вважає себе батьком цієї дитини.

Визначення батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК України) проводиться за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації, в яких батьківство встановлюються в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дитини й, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється.

Слід звернути увагу студентів, що у ст. 128 СК України по-новому вирішується питання щодо визначення батьківства за рішенням суду у порівнянні зі ст. 53 КпШС УРСР. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Таким чином, у СК України скасовано обмеження щодо засобів доказування батьківства дитини, які були закріплено у КпШС УРСР. Важливе значення для правильного та однозначного застування норм СК України про визнання батьківства має постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", якій визначає, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК. При розгляді справ названих категорій суди мають ураховувати, що відповідно до п. 2 розд. VII "Прикінцеві положення" СК норми законодавства, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність із 1 січня 2004 р., за винятком норм розд. V "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС), які зберігали чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Слід звернути увагу студентів, що найбільш дискусійним питанням є проблема судових експертиз, як доказів у справах про визначення походження дитини, яку необхідно розглянути у контрольній роботі. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Слід звернути увагу студентів, що у судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства (материнства) та факт визнання батьківства. Ці справи розглядаються за правилами окремого провадження, а тому встановлення факту батьківства в судовому порядку необхідно відрізняти від визнання батьківства за рішенням суду. За рішенням суду може також бути встановлений й факт материнства (ст. 132 СК України). У контрольній роботі слід розглянути умови та порядок розгляду заяви про встановлення факту материнства.

Важливе значення має питання оспорювання батьківства (ст. 136—140 СК України). Вивчаючи це питання, студенти повинні звернути увагу на строки позовної давності.

2. Сімейні відносини, обтяжені іноземним елементом, надзвичайно поширені. Проблема застосування іноземних законів, визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих за законами іноземних держав, або іноземних судових рішень виникає в багатьох ситуаціях.
Зокрема, до таких відносин належить і усиновлення дитини. Розглядаючи друге питання, студенти повинні звернути увагу на те, про правове регулювання усиновлення за участю іноземного суб’єкта ускладнюється відсутністю єдності в правовому регулюванні сімейних відносин матеріально-правовими нормами різних держав, у результаті чого виникають колізійні питання. Саме на регулювання відносин подібного роду і розраховані норми, розміщені в Розділі VI СК України під назвою «Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями». Слід звернути увагу, що назва цього розділу«Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства» була змінена відповідно до Закону України № 3381- VI від 19.05.2011 «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей».
Крім того, колізійним нормам сімейного права присвячено Розділ VIІІ Закон України «Про міжнародне приватне право», у якому стаття 69 окремо присвячено усиновленню.

Відповідно до п.2 ст. 1 вищезазначеного Закону іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;
Таким чином, аналізуючи дане питання, потрібно розкривати відносини щодо усиновлення з іноземним елементом як відносини, суб'єктами (суб'єктом) яких є іноземці або апатриди (Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), або виникнення, зміна, припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Слід зазначити, що розгляд питання про правове регулювання відносин щодо усиновлення за участю іноземного суб’єкта пов’язано з проблемою «колізії законів», яку необхідно проаналізувати у контрольної роботі. Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Таким чином, колізійна норма сімейного права - це норма, що визначає, право якої держави має бути застосоване до відповідних сімейних відносин з іноземним елементом. Від правильного вирішення цього колізійного питання цілком залежать конкретні правові наслідки. Слід зазначити, що колізійні норми можуть міститися або в актах національного законодавства країни, або в міжнародно-правових актах (міжнародних конвенціях, угодах і договорах), що входять до системи національного законодавства даної держави..
З огляду на значне число нормативно-правових актів, що містять колізійні норми сімейного права, цілком можливою є ситуація, коли зазначені норми (з різних правових джерел) будуть відрізнятися між собою. У контрольній роботі варто розв'язати це важливе питання у аспекті правового аналізу норм ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 13 СК України, ч. 1, ч.2 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України».

У контрольній роботі слід уважно проаналізувати не тільки норми ст. 282- 287 СК України, але і норми ст. 69 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою визначені основні правила вирішення колізійних питань усиновлення та його скасування, здатності особи бути усиновлювачем, правові наслідки усиновлення або його припинення, а також нагляд та облік дітей за допомогою «особистого закону». Аналізуючи норми ст. 282-287 СК України, необхідно звернути увагу на зміни редакцій частини другої ст. 283 СК України, абзаца першого частини третьої ст. 283 СК України та ст. 286 СК України на підставі Закону України № 3381- VI від 19.05.2011 «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей».

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Декларація про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях, прийнята Резолюцією ГА ООН 41/85 від 13 грудня 1986 року.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод //Офіційний вісник України - 1998. - № 13 / № 32 від 23.08.2006. – Ст. 270.

4. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 року).

5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена між державами – членами СНД 22 січня 1993р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. І - К., 1996. – 367 с.

6. Сімейний кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – ст.135.

7. Гражданский кодекс Украины: Закон Украины от 16.01.2003 г. // Официальный вестник Украины. — 2003. — № 11. — С. 461.

8. Цивільний процесуальний Кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України – 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492

9. Про судоустрій і статус суддів: закон України від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України - 2010 р. - № 55/1 – Ст. 1900.

10. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 року № 2398- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. - Ст. 509. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

11. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2516.

12. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

13. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 року № 3425-ХІІ //

14. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

15. Про міжнародне приватне право: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2005.-№ 32.- ст.422.

16. Про громадянство: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 2001.- № 13. - Ст. 65.

17. Про міжнародні договори: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. - № 50. - Ст. 540.

18. Про охорону дитинства: Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.- № 30.- ст.142.

19. Про виконавче провадження: Закон України //Відомості Верховної Ради України – 1999. - № 24. - Ст. 207.

20. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною) № 3-рп/2009 від 03.02.2009 року // Офіційний Вісник України. – 2009. – № 11. – Ст. 341.

21. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

22. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660.

23. Про затвердження Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

24. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 79. – Ст. 2660.

25. Про затвердження Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 року № 367 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 873.

26. Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008 року № 479 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 82. – Ст. 2784.

27. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3// [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

28. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 //[Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

29. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт ВСУ. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

ЛІТЕРАТУРА

1. Красицька Л. Про поняття батьківских прав // Право України. - 2012. - № 5. – с. 227 – 233.

2. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

3. Кузнєцова Н. Прблеми гармонізації та уніфікації сучасного приватного права. / Н. Кузнєцова // Право України. - 2012. - № 1-2. – с. 139 – 145.

4. Майданик Р. Договір про сурогатне материнство за українським правом: питання теорії та практики. / Р. Майданик // Право України. - 2012. - № 9. – с. 215 – 225.

5. Сімейне право Україні: підручник /За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2012.- 348с.

6. Давидова Н. Сімейні особисті права у США. / Н. Давидова // Право України. - 2012. - № 7. – с. 192 – 200.

7. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011 р./ Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В., та ін. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. - 428 с.

8. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

9. Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. -К.: Істина, 2010. - 320 с.

10. Цивільне та сімейне право України: Підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. - К.: Правова єдність, 2010. - 968 с.

11. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.

12. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2009 - с. 365-383.

13. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 40-42.

14. Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник / Зорислава Ромовська. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

15. Дякович М. М. Сімейне право: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

16. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко; [за заг. ред. В.П. Мироненко]. - К.: Правова єдність, 2008. - 477 с.

17. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2008. – 1248 с.

18. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси: учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 216 с.

19. Нечаева А. М. Семейное право: актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

20. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2007. – № 4. – С. 133-135.

21. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): [монографія] / відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – К.: КНТ, 2008. – 626 с.

22. Афанасьєва Л. В. Проблеми законодавчого визначення оптимального розміру аліментів на неповнолітніх дітей / Л. В. Афанасьєва // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 1.

23. Казаков С. В. Алиментные отношения / Казаков С. В. – М.: ГроссМедиа, 2005. – 256 с.

24. Левківський Б. К. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Б. К. Левківський. – К., 2004. – 20 с.

25. Розгон О. Надання згоди на усиновлення дитини / О. Розгон // Юридична Україна. – 2008. – № 12.

26. Матвеева Н. А. Сравнительное брачное право России, Украины и Беларуси: учеб. пособ. / Н. А. Матвеева. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 216

27. Нечаева А. М. Семейное право: актуальные проблемы теории и практики / А. М. Нечаева. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – 280 с.

28. Реліч В. Деякі аспекти усиновлення українських дітей громадянами США / В. Реліч // Право України. – 2004. – № 5.

29. Зілковська Л. М. Правове регулювання усиновлення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л. М. Зілковська. – К., 2002.

30. Афанасьева И. В. Правовое регулирование суррогатного материнства / И. В. Афанасьева // Медицинское право. – 2007. – № 2.

31. Дронова Ю. А. Что нужно знать о суррогатном материнстве / Дронова Ю. А. – М.: Издательский дом «Городец», 2007. – 112 с.

32. Иваева Э. Регулирование института суррогатного материнства в зарубежных странах / Э. Иваева // Право и жизнь. – 2003. – № 12 (64).

33. Ильина О. Ю. Права отцов: де-юре и де-факто / Ильина О. Ю. – М.: Издательский дом «Городец», 2007. – 192 с.

34. Козлов С. С. Усыновление и установление отцовства: Сам себе адвокат. Выпуск № 23 / Козлов С. С. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – 153 с.

35. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 6.

36. Красицька Л. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України / Л. Красицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 31–33.

37. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України / Л. Красицька // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф. (13–14 лютого 2003 р.) – Львів: Юрид. ф-т ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

38. Красицька Л. Оспорювання батьківства / Л. Красицька // Юридична Україна. – 2008. – № 7.

39. Єгорова О. (Білорусь) Іноземний елемент і національне право: форми нормативної взаємодії. / О. Єгорова// Право України. - 2013. - № 3-4. – с. 223-235.

Дата добавления: 2014-10-31