Методичні рекомендації. 1. Припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд

Тест 4

Тест 3

Тест 2

Тест 1

Тестові завдання

ВАРІАНТ 20

1. Припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація розірвання шлюбу.

2. Договірний режим майна подружжя.

Задача 1

Рукодій та Канівська звернулися до сільради з проханням зареєструвати шлюб. У заяві вони зазначили, що проживають разом з 1940 р., мають трьох дорослих дітей. Голова сільради відмовив у реєстрації, пояснивши, що оскільки обов’язкова реєстрація введена лише з 1944 р., то необхідності в ній для Рукодія і Канівської немає, тому що їхні фактичні стосунки мають таку саму юридичну силу, як і зареєстровані.

Питання:

Як оцінити дії голови сільради? Вирішить ситуацію

Задача 2

Несвітайло М. звернувся до суду з заявою про визнання недійсним шлюбу, укладеного його батьком Несвітайлом О. із Семенютою І. Позивач зазначив на обґрунтування позову, що його батько в момент реєстрації шлюбу, по-перше, вже досяг похилого віку, оскільки йому виповнилося 72 роки, по-друге, страждав на склероз судин головного мозку і не завжди усвідомлював значення своїх дій, а по-третє, Семенюта І., на його думку, не мала намірів створювати сім’ю, бо сама теж досягла 70-річного віку. Через два місяці після реєстрації шлюбу батько помер. Семенюта І. стверджувала в суді, що уклала шлюб саме з метою створення сім’ї і не має сумнівів у тому, що Несвітайло О. в момент укладення шлюбу був у нормальному психічному стані.

Питання:

Як оцінити аргументи, на які посилається позивач для обґрунтування позову?

Як слід вирішити справу?

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані Сімейним Кодексом України …

а) вони не можуть регулюватися відповідними нормами Цивільного Кодексу України;

б) вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин;

в) вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Сім'я — це:

а) особи, які спільно проживають;

б) особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом;

в) спільні особисті інтереси осіб, які разом проживають;

г) особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Позбавлення батьківських прав, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноляття…

а) можливе;

б) неможливе.

Способами захисту сімейних прав та інтересів є:

а) припинення дій, які порушують сімейні права;

б) встановлення правовідношення;

в) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

г) визнання правочину недійсним;

ґ) сплата неустойки (штрафа, пені).

1. Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юри­дичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов'язки (статті 51, 52, 54, 55, 56, ч.2 ст. 76, 113, 116, ч. 2 ст. 122 СК України). У зв'язку з тим, що розірвання шлюбу викликає значні правові наслідки і взагалі впливає на правовий статус особи, важливого значення набуває правильне визначення порядку припинення шлюбу, а тому у контрольної роботі слід уважно проаналізувати норми Глави 11 СК України (ст. 104 – 120).

Розглядаючи питання про припинення шлюбу внаслідок його розірвання через суд, слід звернути увагу, що законодавцем закріплено два судових порядку: розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яка має дітей (ст. 109 СК України) та за позовом одного із подружжя про розірвання шлюбу (ст. 110 СК України).

У ст. 109 СК України передбачено право подружжя на спільне звернення з заявою про розірвання шлюбу у випадку, якщо у них є спільні неповнолітні діти. У контрольній роботі необхідно розглянути умови застосування цих норм:1) подружжя подає спільну письмову заяву до суду (тобто обидва з подружжя згодні на розірвання шлюбу); 2) подружжя, подає заяву разом із письмовим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, слід звернути увагу і на момент постановлення рішення судом.

Встановивши у ст. 110 СК України право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Проте слід звернути увагу, що одночасно держава встановлює певні обмеження щодо реалізації подружжям права на безперешкодне розірвання шлюбу. У ч. 2 ст. 110 СК зазначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Однак, у ст. 110 СК передбачені і певні випадки, за наявності яких розірвання шлюбу все ж таки можливе. Ци випадки необхідно уважно проаналізувати у роботі. Підлегає аналізу і норма ст. 111 СК України, у якої закріплені заходи щодо примирення подружжя, для чого студентам необхідно звернутися до роз’яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Крім того, порядок застосування судом заходів щодо примирення подружжя передбачений нормами ЦПК України (ч. 5 ст. 191, ст. ст. 293, 294). У аспекті тлумачення норм ст. 112 СК України та роз’яснень, які містяться у п. 10 вищеназваної Постанови слід розглянути у контрольній роботі і підстави для розірвання шлюбу за позов одного з подружжя.

Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юри­дичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов'язки. У зв'язку з тим, що розірвання шлюбу викликає значні правові наслідки і взагалі впливає на правовий статус особи, важливого значення набуває правильне визначення моменту припинення шлюбу, а тому у контрольної роботі слід уважно проаналізувати норму ч. 2 ст. 114 СК України. При цьому слід звернути увагу, що СК України по-новому визначає час при­пинення шлюбу у разі розірвання шлюбу судом. Відповідно до законодавства, яке діяло раніше (ст. 44 КпШС України), навіть якщо шлюб роз­ривався за рішенням суду, він вважався припиненим із моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану. Таким чином, після набрання чинності рішенням суду і до реє­страції розлучення в органах РАГС шлюб продовжував існувати. Такий стан справ пояснювався намаганням зберегти сім'ю шляхом надання подружжю останньої можливості для примирення. Але, як показала практика, такий допоміжний спосіб зміцнення под­ружніх стосунків не був дієвим. Тому нове законодавство пов'язує припинення шлюбу з моментом набрання чинності рішенням суду, а не з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС. Слід звернути увагу на питання визнання розірвання шлюбу фіктивним (ст. 108 СК України), що є новелою сімейного законодавства України.

2. Відповідно до вимог ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі.

Таким чином, при розгляду другого питання, необхідно звернути увагу, що такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. Тобто, дані норми передбачають можливість регулювання сімейних відносин не тільки нормами законодавства, але і домовленістю сторін. Слід зазначити, що вищезазначена стаття СК України стосується саме договірного регулювання сімейних відносин. Укладення між членами сім'ї інших договорів (купівлі-продажу, дарування, найму, позики, зберігання тощо), регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що частина 1 ст. 9 СК України надає можливість укладати між собою договори особам, відносини між якими регулюються Сімейним кодексом. До таких осіб в першу чергу відносяться подружжя. Таким чином, майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні. Звичайно, договірний режим майна подружжя з необхідністю включає і нормативний елемент, без якого в принципі було б неможливим його існування.

Стаття 64 СК містить загальне правило про те, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо як спільного, так і роздільногомайна. Подружжя можуть укладати між собою як поіменовані договори (тобто такі, які прямо передбачені СК), так і не поіменовані договори, які прямо СК не передбачені. У контрольній роботи на підставі аналізу норм СК України треба визначити, які договори можуть бути укладені подружжям та якім умовам дійсності вони повівнні відповідати. Слід звернути увагу і на форму сімейних договорів, недотримання вимог закону тягнутиме за собою визнання таких договорів недійсними, а тому при викладення матеріалу студентам зауважено користуватися, крім норм СК України і ЦК України, також нормами Закону України «Про нотаріат» та нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом М Ю України №296/5 від 22.02 2012. Крім того, при виконанні контрольної роботи слід звернути увагу й на матеріали судової практики, зокрема, на роз’яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Слід звернути увагу, що у структурі договірного режиму майна подружжя договір відіграє ключову роль. Однак не кожний подружній договір тягне за собою виникнення договірного режиму, а тільки той, яким встановлюються правила поведінки в майновій сфері, які мають характер, відмінний від установлених у законі, тобто в зміні законного режиму майна подружжя для максимального пристосування цього режиму до потреб подружжя. Якщо ж подружжя не змінює своїм договором тих норм і правил, які встановлені для всіх суб'єктів, то вони продовжують залишатися в рамках законного режиму майна. Таким чином, у юридичної літературі робиться висновок, що договірний режим -це режим-виняток із загального правила, що має силу тільки щодо конкретного подружжя.
До договорів, що тягнуть за собою виникнення договірного режиму майна подружжя, можна віднести: договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 СК); договір про порядок користування майном (ст. 66 СК); договір про поділ майна подружжя (статті 69,70 СК); договір про виділ частки нерухомого майна одного з подружжя зі складу усього майна(ч. 2 ст. 69 СК); договір про надання утримання (ст. 78 СК); договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на майно (ст. 89 СК); шлюбний договір (статті 92-103 СК).

Договори подружжя можуть бути поділені на дві групи: а) договори щодо майна подружжя та б) договори про надання утримання одному з них. До першої групи належать договори, які укладаються щодо спільного або роздільного майна подружжя (до-
До другої - договори, які укладаються стосовно надання утримання одному з подружжя.
Серед подружніх договорів особливе місце займає шлюбний договір, правова природа якого має свої особдивості, які необхідно розкрити у роботі.

Дата добавления: 2014-10-31