КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Правильно Неправильно 1 страница
ба лет ба лєт Г анс Х анс Г ельмуг Х ельмут Г офман Х офман Г ете Гьо те Запор і зька Січ Запор о зька Січ Йо г аннесбург Йо х аннесбург Ке льн Кьо льн ле кція л є кція Ле та Лє та мар и хуана мар і хуана ні г ілізм ні ґ ілізм пробл е ма пробл є ма те лег рама те леґ рама Че ле нджер Че лє нджер НАГОЛОС Правильність наголошування є однією з ознак культури мовлення. При виробленні акцентуаційних норм українська мова має далеко більше труднощів, ніж у формуванні лексики. Пояснюється це строкатістю наголошування в різних говорах нашої мови, а також упливом сусідніх мов, насамперед російської та польської. Ще один чинник, що не сприяє закріпленню нормативного наголошування серед широкого загалу мовців, — надуживання в творах багатьох авторів, особливо сучасних, поетичними вільностями. Нерідко це зовсім не поетичні вільності (себто відступи від норм, зумовлені стилістичними або ритмомелодичними міркуваннями), а просто мовна безграмотність, неохайність. У всіх цивілізованих народів акцентуаційним зразком є мова акторів національних театрів та кіно, мова дикторів радіо й телебачення. Нам, українцям, у цьому, як і ще багато в чому, не пощастило. Незважаючи на те, що ми дали світові Олександра Довженка, фільмів доброю українською мовою бачимо мало. Значна частина представників сучасного українського театру не українські артисти, а люди, що грають роль українських артистів, бо розмовляють по-українському тільки на сцені. І коли проходиш повз будинок Інституту театрального мистецтва та чуєш російськомовні діалоги майбутніх діячів нашого кону, то з гіркотою усвідомлюєш, що різких змін на краще в найближчі роки не передбачається.
На радіо й телебаченні справи в цій ділянці ще гірші. Коли, приміром, в українському слові є подвійний наголос, вибирають спільний з російським: завжд и, догов і р, алфав і т (рос. всегд а, догов о р, алфав и т), хоч природніші традиційні наголоси з а вжди, д о говір. Наголос у слові алф а віт на другому складі основний у нашій мові, бо збігається з грецьким алф а вітон, від якого походить українська лексема. Так само й пар а ліч від пар а лісі, фен о мен від фен о меном тощо. Це свідчить про давні й безпосередні зв'язки українців із греками. Буває, що й не подвійний, а єдиний український наголос, не схожий на російський, замінюють останнім. Причому не лише недосвідчені молоді коментатори, а й диктори з чималим стажем. Замість Гарас и м, Герас и м (Гарас и мович, Герас и мович)вимовляють Гер а сим (Гер а симович). Замість общ и на (первісне дородове об'єднання людей) уживають о бщина в словосполученні палата о бщин, демонструючи до того ж незнання лексичних норм, бо українською мовою можна сказати тільки палата громад, коли йдеться про парламент Великобританії. 14 жовтня (за старим стилем 1 жовтня) відзначаємо велике християнське свято Покр о ву. Наголос у назві свята стоїть на другому складі, що відбивають усі словники української мови, а також прислів'я й приказки: «Прийшла Покр о ва, заревла дівка, як кор о ва» (значення цієї приказки — прийшов час каяття). Л по радіо й телебаченню, розповідаючи про це свято, досить часто кажуть Покров а, збиваючи з пантелику цілу Україну. Займенники той, цей у родовому відмінку однини мають наголос на закінченні — тог о, цьог о. А коли їх уживають із прийменниками, то наголошують на першому складі: до (після) т о го (ць о го). Деякі диктори радіо й телебачення ставлять наголос завжди в кінці: тог о (цьог о)і до тог о (цьог о). Джерелом розхитування акцентуаційних норм є також необґрунтоване перенесення діалектних наголосів у літературну мову. Останнім часом чуємо і мперський та ринк о вий. Треба пам'ятати, що ці прикметники мають наголос на тому самому складі, що й іменники, від яких вони утворені: імп е рія — імп е рський, р и нок — р и нковий. Поширені в розмовному мовленні варіанти і мперський, ринк о вий є ненормативними.
Прикро вражає те, що чимало українців не вміє правильно наголошувати навіть своєї самоназви та похідного від неї прикметника. Наголос Укр а їна, укр а їнець, укр а їнський з погляду загальнонародної мови діалектний, а з погляду літературної мови застарілий. Сучасна акцентуаційна норма припускає єдино можливий наголос на третьому складі — Укра ї на, укра ї нець, укра ї нський. Завдяки академікові Л. Булаховському такий наголос закріпився і в сучасній російській літературній мові — Укра и на, укра и нец, укра и нский; порушують його здебільшого українці, котрі відмовилися від рідної мови і стали «російськомовним населенням». Найчастіше порушують наголос у словах нов и й, в и падок, сер е дина, нен а висть, текстов и й, фахов и й та ін. В усному мовленні раз по раз чуємо н о вий. Колись це слово справді мало два наголоси, але вже давно наголос на першому складі вважається ненормативним. Тим, хто хоче навчитися українських наголосів, треба більше читати поезії видатних майстрів нашого письменства: «Нов е життя нов о го прагне слова» (М. Рильський); «Щоб пісні мої стали нов и ми, Як налагодить струни мої?» (В. Сосюра). Слово в и падок у літературній мові завжди мало і має тільки один наголос — на першому складі. Воно належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви-: в и балок, в и няток, в и росток, в и селок, в и сновок тощо. Отже, наголос вип а док неприродний для української мови. Слово нен а висть, а також усі похідні від нього (нен а висний, нен а видіти, нен а виджу й ін.) у літературній мові мають наголос на складі -на-. Цей наголос природний для всієї території України, уживаний у поетів, що репрезентують різні говори нашої мови (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Рильський, М. Вінграновський та ін.): «Тільки той нен а висті не знає, Хто цілий вік нікого не любив» (Леся Українка); «Я нен а виджу рабства кайдани» (П. Грабовський). Тож для наголосу н е нависть в українській мові немає жодних підстав. Текстов и й і фахов и й наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісов и й, льодов и й, снігов и й, цехов и й (від ліс, лід, сніг, цех тощо).
В одній із навчальних передач довірливих телеглядачів запевняли, начебто українською мовою треба казати два остров и. Але це не відповідає дійсності, бо іменники, які в множині змінюють наголос, у сполученні з числівниками два (дві), три, чотири зберігають наголос однини: о зеро — оз е ра, але два (три, чотири) о зера; д е рево — дер е ва, але два (три, чотири) д е рева; ж і нка — жінк и, але дві (три, чотири) ж і нки; о стрів — остров и, але два (три, чотири) о строви. Нижче наведено слова та словоформи, в яких особливо часто спостерігаємо відступи від акцентуаційних норм. Правильно берем о б о втати Бог, мн. бог и б о сий бул а, бул о, бул и валов и й везт и (ввезт и) верб а верет е но вест и (ввест и) в и падок вир а зний візн и к в і льха вісімдес я т вітч и м Гарас и м (Герас и м) гост е й грабл і держ а вницький д о шка др о ва з а лоза ідем о імп е рський Кв а ша (прізвище) Неправильно бер е мо бовт а ти Бог, мн. б о ги бос и й б у ла, б у ло, б у ли в а ловий в е зти (вв е зти) в е рба веретен о в е сти (вв е сти) вип а док в и разний в і зник вільх а в і сімдесят в і тчим Гер а сим г о стей гр а блі державн и цький дошк а дров а залоз а ід е мо і мперський Кваш а к и дати кид а ти к и шка кишк а кінч и ти к і нчити кл е їти кле ї ти Ков а ль (прізвище) К о валь к о лесо колес о к о лія колі я контракт о вий контр а ктовий кор о мисло кором и сло к о сий кос и й котр и й к о трий Крав е ць (прізвище) Кр а вець кр а сти, кр а ду краст и, крад у кр о їти кро ї ти кропив а кроп и ва к у рятина кур я тина кух о нний к у хонний легк и й л е гкий льодов и й льод о вий мал и й м а лий метал у ргія металург і я нен а видіти ненав и діти нен а висний ненав и сний нен а висть ненав и сть нест и (внест и) н е сти (вн е сти) нов и й н о вий обр у ч о бруч озн а ка о знака
о лень ол е нь осок а ос о ка от а ман отам а н пар а ліч парал і ч п а сти паст и пен я п е ня перч и ти п е рчити петл я п е тля Покр о ва Покров а Полт а вщина Полтавщ и на порядк о вий пор я дковий предм е т пр е дмет пр и ятель при я тель п у рхати пурх а ти р е мінь рем і нь р е шето решет о р и нковий ринк о вий рідк и й р і дкий с е рдити серд и ти сер е дина серед и на сир о ватка с и роватка сімдес я т с і мдесят слаб и й сл а бий смак, р. відм. см а ку смак, смак у стар и й ст а рий тверд и й тв е рдий текстов и й т е кстовий терез и тер е зи тісн и й т і сний т о впитися товп и тися товст и й т о встий той, тог о, до т о го той, т о го, до тог о тонк и й т о нкий у спіх усп і х фарт у х ф а ртух фахов и й ф а ховий фен о мен феном е н хап а ти х а пати ц и ган циг а н час, р. відм. ч а су час, час у черк а ти ч е ркати черп а ти ч е рпати черств и й ч е рствий ч е рствіти черств і ти шлях, р. відм. шл я ху шлях, шлях у Щ И ПЦІ щипц і я ловичина ялов и чина
У словниках є низка слів, що мають подвійний наголос. Нижче в лівому стовпчику подано слова з наголосом, якому слід віддавати перевагу. Переважно Рідше алф а віт алфав і т алф а вітний алфав і тний веснян и й весн я ний в и сіти вис і ти д о говір догов і р жал о ж а ло з а вжди завжд и мил и ти м и лити пр о стий прост и й ясн и й я сний ЛЕКСИКА СИНОНІМІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. Прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. Для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. Синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. Проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. Досить часто перевагу віддають якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. Причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування. Становище погіршується тоді, коли людина активно користується двома близькоспорідненими мовами, які не цілком засвоїла. Відомо, що багато українців та білорусів упродовж кількох десятиліть користувалися в побутовій сфері рідною мовою, а в офіційному спілкуванні «добровільно» переходили на російську, не знаючи жодної з мов у повному обсязі. Це спричинило перехід до пасивного запасу слів, віддалених щодо звучання від російських, і активізувало використання спільних з російською мовою компонентів синонімічного ряду. Та ще й невпинна боротьба зі «шкідництвом на мовному фронті»! Обстоювання оригінальних українських чи білоруських слів розцінювалося як один із найтиповіших проявів націоналізму. За таких умов з білоруської мови усунули слово м е ста (місто), послідовно замінивши його на г о рад; з української вилучили зовсім або залишили в словниках з ярликами «застаріле» чи «діалектне» слова реченець (строк), робітня (майстерня), приросток (префікс), наросток (суфікс) та багато інших. Мова збагачує свій лексичний склад не лише з власних ресурсів, а й шляхом запозичання з інших мов. Буває, що іншомовне слово є єдиною назвою певного поняття. Скажімо, лірика «один з основних різновидів красного письменства (поряд з епосом та драмою)». Нерідко запозичення з якоїсь мови стає синонімом до власне українського слова: бібліотека — книгозбірня, фон — тло, масштаб — вимір і под. Інколи синонімами стають запозичення з різних мов: галстук (нім.) — краватка (фр), кофе (через рос. з гол.) — кава (через тур. з араб.). Синоніми, як відомо, вирізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, закріпленістю за певним стилем мови, частотою вживання. Приміром, латинське за походженням фон використовується здебільшого в науковій літературі, тло переважає в художніх та публіцистичних текстах; запозичене з грецької мови бібліотека нейтральне, а власне український відповідник книгозбірня мас відтінок урочистості, тому вживається частіше в поезії й публіцистиці. Напр.: «Другий будинок за рогом — була Громадська бібліотека» (А. Головко); «Якщо він надумає саме в ці дні переїздити на новосілля, то ви з великою охотою пособите йому скласти книгозбірню» (Л. Яновська). Це не означає, що такі стосунки між словами є незмінними. З огляду на різні чинники лексеми можуть помінятися місцями, але неодмінною умовою існування синонімів як таких у мові є їхня значеннєва чи стилістична відмінність. Коли такої відмінності немає, тобто коли слова (особливо запозичені) нічим не відрізняються одне від одного і, отже, є не синонімами, а дублетами, котресь із них відтісняється на другий план і згодом виходить з ужитку. Критерії відбору можуть бути як внутрішньомовні, так і позамовні. Наприклад, із морфологічних дублетів емоційний — емоціональний, офіційний — офіціальний зрештою перемогли перші під упливом досить поширеної в нашій мові словотвірної парадигми на -ійн- (еволюційний, конституційний, порційний, потенційний тощо). Тривалий час позамовною причиною існування того чи того слова в українській мові була наявність його в мові російській. Із двох слів для називання того самого поняття галстук — краватка, фарфор — порцеляна, кофе — кава, карта — мапа вибирали те, яке було в російській мові — галстук, фарфор, кофе, карта, і відсували на другий план (краватка, порцеляна, кава)або викидали зовсім (мапа)те, якого в російській мові не було. Хоч традиція вживання в українській мові вимагала іншого, часом протилежного підходу. Коли «Російсько-український словник» 1948 року, який готували до видання за тяжких умов війни й евакуації та ще й з настановою на максимальне зближення мов, перестав задовольняти потреби українського суспільства, в Інституті мовознавства Академії наук України почали укладати інший словник. Новий тритомний «Російсько-український словник» вийшов друком 1968 року (потім його ще перевидавали). Тут маємо чимало позитивних змін. При перекладі російського слова кофе та його словотворчого гнізда на перше місце поставлені утворення від кава, але, на жаль, не в усіх випадках. Така нерішучість укладачів пояснюється тим, що словник укладався за часів хрущовської відлиги, а видавався на початку брежнєвського застою. Тепер треба вирівняти все гніздо: кава, кавник, кав'яник, кавниця, кавовий (кавове дерево), кав'ярня, кавоварка і т. ін. Бо в пресі досі пишуть: «Добре, що в продажу є зерно, та й кофемолка, мабуть, у кожного знайдеться». Правильно зробили укладачі тритомника, поставивши бодай на друге місце при перекладі рос. фарфор слово порцеляна, повернувши його в такий спосіб до мовного вжитку. Тепер слову порцеляна та всім похідним від нього (порцеляновий, порцеляново -фаянсовий і под.) з огляду на традиції української літературної мови слід віддати перевагу перед словом фарфор та його словотворчим гніздом. Так само слову краватка перед словом галстук, слову перука перед словом парик, бо від першого маємо утворення перукар, перукарка, перуковий, перукарня, перукарський, а від другого нічого, крім просторічного парикмахерська, часто зіпсованого до паліхмахтірська. Тривале зросійщення українців призвело до втрати дороговказів у користуванні рідною мовою. Досі багато хто з мовців залюбки вживає слова благополуччя, відправлятися, дислокуватися, діючий, добросовісний, економити, значимий, кафетерій, корзина, настійливий, прийомна, протиріччя, початкуючий і майже цілковито нехтує далеко кращі синонімічні відповідники добробут, вирушати, розміщатися (розташовуватися), дійовий, сумлінний, заощаджувати, значущий, кав'ярня, кошик, наполегливий, приймальня, суперечність, початківець. Навряд чи має рацію той, хто відсуває на задній план слова лише за те, що вони спільні з лексемами інших слов'янських мов. Але ігнорувати оригінальні елементи української лексики теж немає жодних підстав. Багаточисленний, малочисленний чи численний, нечисленний Причиною багатьох лексичних та граматичних помилок у мові засобів масової інформації є тяжіння над авторами слів та морфолого-синтаксичних конструкцій російської мови, прагнення скалькувати ці конструкції замість того, щоб знайти щось своє. Російській антонімічній парі прикметників многочисленный і малочисленный в українській мові відповідають пароніми численний та нечисленний. Напр.: «Під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром» (Л. Смілянський); «Нечисленні зауваження не знижують рівня аналізованого дослідження» (журн.). У газетах і по радіо й телебаченню часто-густо чуємо та читаємо: «Малочисленні (замість нечисленні)відвідувачі музею; люди, виховані на багаточисленних (замість численних)постановах» і под. Баня, маківка, склепіння, шатро, а не купол На позначення поняття «опуклий дах у формі півкулі» в українській мові існують такі назви: баня, маківка, склепіння, шатро, уживані в прямому й переносному значенні: «Підійшли ближче, побачили верховини церков — і з золотими банями, і з блакитними» (Панас Мирний); «Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою» (М. Коцюбинський); «Сонце зачервонило маківки церков» (О. Гончар); «Після низьких склепінь катакомб небо здавалось таким високим...» (Ю. Смолич); «Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію степ» (Д. Бедзик); «Горіли брильянти в небеснім шатрі і очі зоріли дівочі» (М. Вороний). У сучасній мовній практиці з цього синонімічного ряду вживається, на жаль, тільки купол, хоч має на те найменше підстав. Барва і фарба Російське слово краска має конкретне значення (речовина для малювання, для забарвлювання в інший колір) (укр. фарба)і абстрактне (колір, тон, колорит, відтінок) (укр. барва). Під упливом російської мови в нашій пресі всупереч українським лексико-семантичним законам слову фарба часто надають абстрактного значення: «У полоні фарб і звуків; Фарби рідної природи». Нормативні українські сполучення: водяні фарби, олійні фарби, зелена (синя, чорна) фарба; у полоні барв і звуків, барви рідної природи. Напр.: «З вікна видно сад у пишних барвах золотої осені» (газ.); «У коридорах і на сходах консерваторії йшов ремонт, пахло свіжим вапном та олійною фарбою» (В. Кучер); «Малахіт — це крихкий мінерал яскраво-зеленого кольору» (підр.). Безпечний і безжурний, безтурботний, недбалий Раз по раз можна прочитати й почути вислови на взірець: «Причиною аварії стала безпечність водія; Діти безпечно гралися на проїжджій частині вулиці». Безпечний означає «такий, що не таїть у собі небезпеки; гарантований від небезпеки». Напр.: «Перемога, товариші!.. Яким безпечним, надійним, просторим зробився одразу світ» (О. Гончар). Безпечність — це відсутність небезпеки: «Я не шукав безпечності в той час, як навколо мене бриніли кулі» (Леся Українка). Російські відповідники цих українських слів — безопасный, безопасность. А в наведених уривках газетних текстів маємо справу з невмотивованим використанням російських слів беспечный і беспечность, які українською мовою перекладаються безтурботний (безтурботність), безжурний (безжурність), недбалий (недбалість). Тож правильно було б написати: «Причиною аварії стала (або аварію спричинила) недбалість водія; Діти безжурно (безтурботно)гралися на проїжджій частині вулиці». Бібліотека, книгозбірня Запозичене з грецької мови слово бібліотека нейтральне, тобто вживане в усіх стилях сучасної української літературної мови: «Першу бібліотеку в Київській Русі створив князь Ярослав Мудрий 1037 року при Софійському соборі» (з підручника); «Вона згадала, що їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки» (О. Гончар). Власне український відповідник книгозбірня має відтінок урочистості, тому його використовують здебільшого в поезії та публіцистиці: «У Сквирі, в тихій книгозбірні живе мій друг, старий казкар вечірній» (М. Рильський); «Всяке друковане слово з усіх галузей науки мало своє місце на поличках цієї книгозбірні» (Ю. Смолич). Бігун, біженець, утікач Нерідко трапляється, що в близькоспоріднених мовах слова не збігаються в кількості значень. Наприклад, рос. бежать означає «прискорено пересуватися, швидко рухатися» (укр. бігти)і «рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось» (укр. тікати). Від тікати походять утеча (втеча), утікач, утікачка (втікач, втікачка)тощо. З-поміж численних похідних від бігати, бігти варто зупинитися на омонімах бігун — спортсмен, що володіє технікою бігу, та бігун — полюс. Під час боротьби з «буржуазним націоналізмом» останнє слово усунули з активного обігу, незважаючи на тривалість уживання його в мові та авторитет класиків української літератури: «Найтепліше на Землі попід рівно-денником (екватором. — О. П.), а найхолодніше коло бігунів» (Словник за редакцією Б. Грінченка); «В останні часи вона почувала себе такою втомленою, байдужою до всього, немов вона і світ були два бігуни, які ніколи не стрінуться» (М. Коцюбинський); «Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посередині, то, може, тоді якраз по правді буде» (Леся Українка). Тепер слово бігун у значенні «полюс» мас посісти своє законне місце. З дієсловом бігти пов'язане й біженець, проте воно утворене не в нашій мові, а без достатніх підстав запозичене з російської. Його треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше втікач (утікач). Двозначне рос. бежать на кожне із своїх значень має окремий український відповідник. Невдалий вибір цих відповідників спричинює лексичні помилки на зразок «Чому біжать солдати?». У газетному повідомленні з таким заголовком ідеться не про змагання з бігу, а про втечу солдатів з будівельних батальйонів війська. Отже, правильний варіант — «Чому тікають солдати?». Близько, біля В одній із публікацій про культуру мови на позначення приблизної кількості радять уживати тільки прийменник біля й категорично заперечують використання слова близько як нібито неприродного й штучно нав'язаного в цій ролі. А насправді це лише суб'єктивна думка авторів публікації, бо: «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка); «Було вже близько вечора» (І. Франко); «Я працював у Галичині близько двох місяців» (О. Довженко). Поряд із близько використовуються, звичайно, і біля та коло: «Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпиться коло тайгової дзвіниці» (О. Довженко); «Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років» (С. Васильченко). Блюдо й страва Слово блюдо в нас означає — «широка посудина»: «Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку» (Панас Мирний). А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда, як пишуть у газетах. Напр.: «Ми побачили серед подвір'я довгий стіл, рясно заставлений пляшками й стравами» (С. Журахович). Вагання і коливання На Українському телебаченні часом можна почути: «Дякую Вас, що Ви без коливань погодились на цю зустріч». Так журналісти звертаються до запрошених учасників передачі. Цими «зразками» підтверджується сумний факт, що ті люди вдаються до української мови лише перед мікрофоном і думають не про те, як краще висловити думку, а як перекласти текст із російської. Колебание справді по-українському коливання, але в фізичному розумінні: коливання маятника, коливання температури тощо: «Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання» (Леся Українка). А коли йдеться про сумніви, нерішучість, то доречне слово вагання. Напр.: «Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з боротьби з самим собою. Зі своїми сумнівами, ваганнями» (М. Руденко). Отже, нормальною українською мовою слід сказати: «Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись)погодилися на цю зустріч». Вантаж, а не груз Слово груз у ході відбору лексичних засобів не прищепилося в сучасній українській літературній мові, замість цього вживаємо вантаж. Отже, й похідні від груз — грузовий, грузовик, нагрузка, загружати тощо не є нормативними, мають «суржикове» забарвлення. Двослівна офіційна назва вантажний автомобіль для скорочення вислову в пресі цілком слушно замінюється порівняно новим словом — вантажівка, якого поки що нема в словниках, але воно, без сумніву, посяде там належне місце. Напр.: «До цукрового заводу раз по раз під'їжджають наповнені буряками вантажівки» (газ.); «Молодий водій вантажівки в пошуках своєї зниклої нареченої проникає в загадковий і небезпечний світ прадавніх ритуалів» (газ.). Що ж до інших похідних від груз, то їх слід замінювати утвореннями від вантаж: вантажний, вантажити, навантаження, завантажувати й под. Речення з газети на зразок «Загружають машину всякою всячиною» помилкове з погляду лексичних норм. Варто і досить Без достатніх доказів інколи відмовляють у праві на користування присудковим словом варто на позначення умови швидкого здійснення чогось: «Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься» (М. Коцюбинський); «Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному везе, під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвонять легендарні таврійські червінці» (О. Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.
Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 2041; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |