Антропологічна природа і психологічна сила вартості

ІДЕОЛОГІЧНИЙ КРИТИЦИЗМ ТА АНАЛІЗ СИСТЕМ ВАРТОСТЕЙ

Ознакою цінностей виступає бажа­ність, позитивна оцінка. У прямий спосіб чи опосередковано вони впливають на поведін­ку, стосунки, розвиток. Свої цінності має кож­на сфера: політична, економічна, професій­на, сімейна. Вартості в ідеологічній системі жорстко фіксовані і обов'язкові до засво­єння. Жорстко фіксованим є, зважаючи на все, і сам ідеологічний "ген" в духовній матриці людської культури. Хоч як переконливо був пророкований і хоч яким близьким здавався "кінець ідеологій", та все ж довелося, зва­жаючи на гостроту реальних конфронтацій, відтермінувати його на невизначений час. Натомість соціологія, філософія, семіотика і теорія дискурсу об'єднують свої зусилля у тій ділянці комунікативного аналізу, яку на­зивають ідеологічним критицизмом.

Завдяки незбувному вантажеві соціальних потреб і природних інстинктів місце людини у світі і її ставлення до світу є засадничо аксіологічним. Свобода, знання, реалізація в особистих стосунках і професійні успіхи - усе це вартісні орієнтири, які дозволяють збува­тися індивідуальним і колективним долям. Цінності закладені у вся­ку побутову перспективу і спробу філософського прориву до основ буття, вони визначають схеми міркувань, розбудов і взаємодій, від­даність системам, організаціям чи теоріям.

Означаючи один із основних елементів духовного універсуму, поняття цінності має наскрізний характер у соціальному і комуні­кативному аналізі. Залежно від дисциплінарної та інструментальної спрямованості аксіологічних концепцій воно може набувати різних відтінків значення: цінності - це "норми", "стандарти", "ідеальні моделі", "цілі", "суспільні ідеали", "критерії вибору", "орієнтири", "система стосунків значущості".

Соціологи наголошують нормативні, соціоструктурні сенси по­няття вартості, психологи зближують його із категоріями уявлень, установок і мотивацій. Американський дослідник вартостей М. Рокеч, який працював у руслі психологічних концепцій, цінністю називав

"зобов'язувальне" уявлення про те, що певний спосіб поведінки або стан у якомусь індивідуальному або соціальному сенсі має перевагу над альтернативними способами поведінки або станами [35; С 149].

Не кожне уявлення звернене до цінностей безпосередньо, але кожне включене певним чином до системи прагматичних і стратегіч­них пріоритетів. Сформувати оцінку - це означає вплинути на ймо­вірність виконання якоїсь дії: купити товар; проголосувати за канди­дата; закликати до опору.

Мілтон Рокеч розрізняє два типи цінностей: інструментальні, через посередництво яких люди поліпшують середовище свого існу­вання, досягають практичної чи комунікативної мети (працелюб­ність, толерантність), і термінальні - бажані кінцеві стани існуван­ня (щастя, мир). Спираючись на результати опитувань інституту ГеЛ-

М- Рокеч називав основні інструментальні й термінальні вартості, найбільш поціновувані громадянами Сполучених Штатів [17; ЗО; 31]:

Термінальні вартості вартості-орієнтири мир у світі добробут у сім'ї, забезпеченість свобода (можливість вибору) рівні можливості для всіх самоповага (висока самооцінка) щастя (задоволення) мудрість (зрілість, розуміння життя) національна безпека, захищеність спасіння, вічне життя колективізм, соціальна взаємодія

Інструментальні вартості

вартості-риси

чесність (правдивість, щирість) відповідальність (надійність) амбіційність здатність прощати відкритість

мужність (у відстоюванні переконань)

готовність допомогти, турбота про інших

наповненість любов'ю здібності (компетентність) • чистота (акуратність)

Поняття вартостей може стосуватися як особи, так і культури. Особистісні вартості - ключ до розуміння внутрішнього світу та індивідуальних запитів людини. З одного боку, вони характеризують духовність і спосіб співпраці зі соціумом, а з іншого — досить его­їстично спрямовуються на потреби виживання, самозбереження, осо­бистого задоволення. Прологом до вивчення аксіологічних стандартів поведінки та комунікації можуть слугувати моделі базових мотивацій і потреб індивіда. Згідно з уявленнями найбільшого авторитета у цій ді­лянці - автора теорії гуманістичної психології А. Маслоу, - людина зазвичай залежна від фізіологічних потреб, які уможливлюють біоло­гічне функціонування організму, психологічних потреб, до переліку яких входять безпека, почуття ідентичності та любові, самооцінка, са-Моактуалізація, когнітивних потреб, суть яких зводиться до бажання знати та розуміти і, врешті-решт, естетичної потреби як потягу до ^кРаси і відчуття гармонії [29].

Соціальні вартості — це ті конструкти ментальності, які спря­мовують відтворення колективного досвіду. Поняття цінності в ан­тропології отримало статус однієї з найважливіших характеристик ^с°Ціокультурної групи. До прикладу, популярна схема оцінки аксіо­логічних особливостей соціуму Хофстеда, створена за антропоморф-типом, включає чотири основні групи параметрів: 1) дистанцію індивідом і владою (міру прийняття у середовищі групи нерів-

номірного розподілу влади); 2) індивідуалізм - колективізм (міру щ_ тегрованості індивіда у групі); 3) переважання рис маскулінності (за­хоплення вартостями досягнень, героїзму, наполегливості, матеріаль­ного успіху) чи фемінінності (орієнтація на засади міжособистісної гармонії, скромності, турботи про слабкого); 4) міру толерантності стосовно ситуацій невизначеності і двозначності, включно із спосо­бами контролю за агресією та виявом емоцій [13].

Дискурс слугує матеріалом для узагальнень щодо соціальної аксіології не згірш як соціально-психологічні та соціологічні методи. Американський дослідник комунікації М. Силларс показує, що кожна із впливових аксіологічних субсистем, що помітно вплинули на су­купну американську ідентичність, розпізнається за набором ключових слів позитивного плану та їх оцінних антиподів:

-вартості пуританської моралі (протестантської етики): (+) активність, відданість, надійність, гідність, обов'язок, моральність, доброчинність, заощадження, жертовність, тверезість, стриманість, економність, праця; (-) недбалість, безчестя, марнотратство, голод, безбожництво, аморальність, бідність, злодійство, вандалізм, марно­славство, розтрата;

-вартості Просвітництва: (+) демократія, факт, свобода, індивідуалізм, розум, знання, свобода, природний закон, природне право, природа, прогрес, раціональність, розум, наука; (-) спалення книг, диктатура, помилка, фальш, фашизм, неуцтво, неуважність, не­рішучість, ірраціональність, занепад, бездумність;

- прогресистські вартості (фактично продовження вартостей Просвітництва у їх індустріально-прикладному варіанті): (+) зміна, ефективність, еволюція, майбутнє, вдосконалення, модерн, практич­ність, прогрес, наука; (-) відсталість, нездійсненність, старомодність, регресивність;

-система трансцендентальних вартостей: (+) відданість, бра­терство, співчуття, емоція, рівність, почуття, дружба, гуманізм, інди­відуалізм, інтуїція, любов, містицизм, доброта, повага, чутливість, співчуття, правда; (-) гнів, черствість, ненависть, нечулість, механі­цизм, раціональність, матеріалістична наука, беземоційність, війна;

-вартості особистого успіху: (+) відданість, кар'єра, розраху­нок, гідність, економічна безпека, задоволення, чесна гра, сім'я, друзі, здоров'я, ідентичність, індивідуалізм, приватність, відпочинок, пова­га; (-) примус, хвороба, ганьба, тупість, голод, бідність, шаблон;

- система колективістських вартостей (достатньо поширених попри відсутність масових колективістських ідеологій): (+) братер­ство, співпраця, рівність, гуманітарна допомога і турбота, спільні дії, порядок, суспільна користь, спільні зусилля, єдність; (-) дезорганіза­ція, нерівність, жадібність, егоїзм [32].

Усі аксіологічні потоки, які розглянув Силларс, виходять із спільного джерела - християнської традиції і засад західноєвропей­ського раціоналізму, який має ще античні корені. Окрім того, щодалі то відчутнішими стають у Сполучених Штатах впливи східних куль­тур - і на рівні побутової звичаєвості, і у сфері духовних орієнтацій. Як і етнічна демографічна взаємодія, міжкультурна аксіологічна ін-теракція передбачає поєднання принципу "плавильного котла" із принципом "салатниці", а це означає тенденцію до гомогенізації, перемішування аксіологічних знаків одночасно із посиленням автономного розвитку національно специфічних культурних сфер.

Індивідуально сформованим системам цінностей протистоять системи переконування, зовнішнього втручання в особистий аксіоло-гічний простір. Один із найбільших авторитетів у ділянці дослідження вартостей Р. Інглехарт бачить два способи впливу на поведінку: легі-тимність і насильство. Системи вартостей належать до способів легі­тимації владних рішень:

Вони забезпечують культурну основу для лояльного ставлення до того чи іншого економічного і політичного порядку [5; С 277].

Рональд Інглехарт у парі із X. Велзелем створив карту, яка репрезентує особливості аксіологічного статусу різних країн [5]. Згідно із поглядами Р. Інглехарта, одна із найважливіших характе­ристик соціуму - за параметром співвідношення між матеріалістич­ними орієнтаціями громадян (пов'язаними із потребами забезпечен­ня і виживання) і постматеріалістичними вартостями (вартостями самореалізації). Україна на цій мапі опинилася у групі країн, де вар­тості виживання домінують. Хоча людина може жити винятково ма­теріалістичними інтересами без огляду на те, чи її зарплатня становить 200 чи 2000 доларів, і навпаки, бути зосередженою на вар­тостях самореалізації за мінімального забезпечення матеріальних Потреб - та все ж реально справді легко уявити собі межу забезпече­ності, нижче від якої про духовність і творчість не йдеться. Невисо-^1здЙ рівень добробуту в Україні відкидає середньостатистичного гро­мадянина на доволі низькі щаблі можливостей інформаційної епохи.

Вартості — це те, що об'єднує і роз'єднує Україну як політичну спільноту. Аксіологічні засади порозуміння різних соціальних і р_е. гіональних груп не вирізняються стабілізованістю - адже транс-формативне суспільство прикметне тим, що воно активно формує набір вартостей разом із розвитком загальнонаціонального проекту. У конструкції сучасної української ідентичності закладено і на­ціонально-духовні засади, і соціально-економічні інтереси, етнічні й громадянські самоозначення. Наразі національний складник об'єдна­ння країни може бути актуалізований на рівні емотивно-патріотич­них гасел "Я люблю Україну", що ж стосується ідеологічної конкре­тики, на зразок ставлення до ОУН-УПА чи НАТО, то об'єднавчий процес на основі акцепції таких вартостей перебуває ще на початко­вому етапі і виглядає як бажана перспектива, а не "досягнута ідентич­ність". В умовах гострої геополітичної поляризації соціальні вартості можуть слугувати основою порозуміння між регіональними групами громадянства і політичних еліт - у тому сенсі, що перед ними усіма стоїть спільне завдання перетворити країну на привабливий цивілізо­ваний простір, де людям хотілося б жити, реалізовуючи і матеріальні потреби в рекреації та прокреації, і вартості духовно-творчого плану.

Крок за кроком українське громадянство доходить порозумін­ня щодо цивілізаційних орієнтирів. Зокрема, більшість еліт і грома­дянських груп погоджуються на тому, що ідея європейської України -загальнонаціональний пріоритет. Сприйняття цієї програми на заході і на сході може доволі суттєво відрізнятися: якщо для багатьох громадян західних областей (хоча безперечно не для всіх) зближення із Європою має імплікації об'єднання у культурну сім'ю, то поняття європейської України на сході прийнятніше для засвоєння в економічних термінах - не як геополітична доктрина, а радше як рух до економічного стандарту. Але для усіх сегментів суспільства важ­ливо і вартісно, що дискурс "європейської України" наголошує лібе­ральні цінності, людські права і свободи, повагу до закону.

Дата добавления: 2014-10-31