Принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства

Загальновживана класифікація принципів оцінки виокремлює такі їх групи:

1) принципи, які базуються на уявленнях користувача;

2) принципи, пов’язані з використанням майна;

3) принципи, які пов’язані з ринковим середовищем;

4) принцип найліпшого і найефективнішого використання.

До складу принципів, які базуються на уявленні користувача, включають наступні принципи:

- корисності. Об’єкт власності має вартість тільки за умов його корисності для потенційного власника або користувача. Під корисністю в даному випадку розуміють здатність об’єкта оцінки задовольняти потребу оцінювача в даному місці та протягом даного періоду часу;

- заміщення. Всі об’єкти оцінки, незважаючи на їхню розмаїтність, є порівнюваними з точки зору своєї здатності задовольняти певні потреби оцінювача або генерувати йому доход. Тому за придбання об’єкта не сплачується сума, більша від мінімальної ціни об’єкта також корисності, який продається на ринку. Принцип заміщення дає можливість установити верхню межу вартості оцінюваного майна;

- очікування передбачає, що вартість об’єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, розпорядження ним.

Група принципів, пов’язаних з використанням майна, складається з принципів:

- факторів виробництва. Об’єкт власності є економічною системою, прибутковість якої визначається чотирма факторами виробництва: управлінням, працею, капіталом і землею. Тому для оцінки об’єкта власності потрібно знати частку (внесок) кожного фактора у формуванні доходу всієї системи;

- залишкової продуктивності. Кожний з розглянутих вище факторів повинний бути оплачений (компексований) з чистого доходу, що створюється завдяки використанню об’єкта власності (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Фактори виробництва та їх компенсація

№ з/п	Фактор	Компенсація
	Праця	Заробітна плата
	Капітал	Прибуток
	Управління	Прибуток, заробітна плата менеджерів
	Земля	Рента (податки, орендна плата)

Оскільки земля фізично нерухома, то праця, капітал і менеджмент повинні бути залученими до неї. Це означає, що спочатку повинні бути компенсовані “залучені” фактори, а потім залишок доходу виплачується власнику землі як рента. Таким чином, залишкова продуктивність визначається як чистий доход, віднесений до земельної ділянки, після того як компенсується залучення менеджменту, праці та капіталу;

- внеску. Внесок фактора – це частка вартості, на яку збільшується або зменшується вартість об’єкта оцінки Таким чином, будь-які додаткові елементи до об’єкта оцінки доцільні тільки за умов, що одержуваний приріст вартості об’єкта перевищує витрати на придбання цих елементів.

- віддачі - в міру додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту (певної межі), після чого темпи зростання дохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси;

- збалансованості (пропорційності). Будь-якому об’єкту оцінки відповідають оптимальні суми факторів виробництва, при взаємодії яких досягається максимальна вартість цього об’єкта (точка рівноваги факторів). Диспропорції виникають тоді, коли об’єкт оцінки характеризуються недостатніми удосконаленнями або переоснащений відповідно до умов і характеру діяльності.

Група принципів, пов’язанихз ринковим середовищем, включає:

- принцип попиту та пропозиції (відповідності) – відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропозицій та попиту на подібне майно. Якщо об’єкт оцінки не відповідає ринковим стандартам за технічним, технологічним рівнем, рівнем доходності або іншими вимогами, що висуваються до подібного майна за сучасних умов у даній місцевості, то його ціна буде нижче за середньоринкове значення;

- принцип конкуренції – означає, що коли прибуток на ринку аналогічних об’єктів власності перевищує рівень, необхідний для компенсації факторів виробництва, привабливість такого ринку зростає, загострюється конкуренція і, в свою чергу, знижується середній рівень чистих доходів;

- принцип зміни вартості – означає, що вартість об’єкта оцінки, як правило, змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що підвищують або знижують ступінь корисності такого об’єкта.

Узагальнюючим для всіх груп принципів, розглянутих вище, є принцип найбільш ефективного використання, який полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об’єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміють таке використання майна, що забезпечує створення максимальної вартості об’єкта оцінки. При цьому вивчаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними

Дата добавления: 2014-10-31