Свідомість

Теми рефератів

1. Світ та форми його освоєння.

2. Моделі світу як Всесвіту (релігійна, міфологічна, наукова).

3. Форми освоєння світу.

4. Особливості буття духовного.

5. Буття людини і власне людське буття.

6. Культурний простір і час як форми буття людини.

7. Рух і розвиток у світлі теорії самоорганізації.

8. Суще, сутність, існування.

9. Буття і розум.

10. Соціально-історичний час і простір.

Література

Бургин М. С. Из чего построен окружающий мир. Онтологический ракурс // Философская и социологическая мысль. — 1991. — № 8.

Бурова О. Річ та онтологічний простір думки//Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 4.

Гайденко В. П. Бытие и разум (Размышления о книге А. Л. Доброхотова «Категория бытия в классической западной европейской философии») // Воп­росы философии. — 1987. — № 9.

Гиндилис Н. Л. Единство мира: концепция коллективного бессознательно­го К. Юнга // Философия науки. — 1995. — № 5.

Кассірер Є. Людський світ простору і часу // Філософська і соціологічна думка. — 1992. — № 5.

Кутирев Б. О. Людина і світ: три парадигми взаємодії // Філософська і со­ціологічна думка. — 1991. — № 7.

Мамлеев Ю. В. Судьба бытия // Вопросы философии. — 1993. — № 11.

О множественности форм пространства и времени // Філософська і соці­ологічна думка. — 1990. — № 4.

Сартр Ж. Буття і Ніщо. Нарис феноменологічної онтології (фрагменти) // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — №5, 9.

Трубников Н. Н. Время человеческого бытия. — М., 1987.

3.2. Свідомість

Поняття «свідомість»

Широковживаний термін «свідомість» є одним із найба-гатозначніших і невизначених. Часто свідомість ототожню­ють із безпосереднім духовним життям, стверджуючи, що будь-які духовні явища є явищем свідомості. Однак зводити духовне життя до свідомості — означає спрощувати перше, оскільки воно охоплює як свідомі явища, так і підсвідоме, що входить до складу душевного як компонента духовного.

Неправильним є також зведення свідомості лише до знань, бо це звужує параметри самої свідомості, що вклю­чає і предметну свідомість, як і ототожнення свідомості із самосвідомістю, що увінчує свідомість, але щоб усвідомлю­вати щось, треба мати те, чим усвідомлювати.

Поліваріантність тлумачення свідомості як найбільш повного репрезентанта світу духу пояснюється тим, що сві­домість є надзвичайно специфічним, непредметним об'єк­том вивчення. Його неможливо побачити, виміряти, за­фіксувати у вигляді об'єктивних даних. До того ж свідо­мість неодмінно наявна в кожному образі сприйняття, вона миттєво пов'язує, співвідносить наші відчуття, поняття, дум­ки, почуття без нашої на те згоди і контролю. Свідомість неможливо виокремити із цього змістового зв'язку, оскіль­ки поза ним вона не існує. З огляду на це навіть у сучас­ній філософії побутують різні підходи до визначення зміс­ту свідомості, а також сумніви щодо можливості з'ясу­вання її природи. Так, П. Тейяр де Шарден вважає, що земна матерія містила в собі деяку масу психічної енергії, елементарної свідомості. Тому вона пробилась у світ із те­мряви підсвідомого. Ніхто й не помітив появи розуму на Землі. А тому осягнути конкретний механізм свідомості неможливо.

Родоначальник феноменології Е. Гуссерль зазначав, що приписувати свідомості природу, шукати реальні чинни­ки її визначення є безглуздям, натуралізацією, оскільки «трансцендентальна суб'єктивність, або чиста свідомість, не підвладні силі нашої свідомості». Його точку зору поді­ляли М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, який вважав свідомість чистою суб'єктивністю. На його думку, досліджуючи сві­домість, необхідно залишатися в рамках свідомості, бо во­на не може вийти за власні межі для того, щоб споглядати себе збоку. А це означає, що в дослідженні свідомості є певна межа. Це — сфера буття, екзистенції та свідомості. Необ'єктивована свідомість, за Сартром, не може бути опи­сана в термінах суб'єктно-об'єктних відношень.

У філософії структуралізму, зокрема в творчості К. Леві-Строса, базовим у дослідженні свідомості стає несвідоме, що не е свідомістю, але визначає її. Філософ намагається дослідити специфіку свідомості через мову, що виступає рушійною силою переведення несвідомих структур у со­ціальні продукти. Мова постає базисом, який є провідни­ком впливу свідомості на життя людини.

Для філософського аналізу свідомості плідною є точка зору сучасної антропосоціогенетики. Згідно з нею пробле-

Філософське розуміння світу

Свідомість

му природи свідомості слід розглядати в єдності з пробле­мою виникнення людини і суспільства. З позиції антро­погенезу логічним є висновок, що свідомість постала з фор­муванням людини.

Для конкретного розгляду проблеми необхідно визна­читися в поняттях, близьких за змістом до поняття свідо­мості. Часто на означення здатностей людини, що виріз­няють її з тваринного світу, користуються поняттями пси­хіка, свідомість, мислення, розум.

Психіка — це здатність живої істоти чуттєво сприй­мати світ і емоційно реагувати на нього. Вона притаманна як людині, так і тварині, але тварині властиві лише нижчі, несвідомі вияви психіки. Психіка тварини базується на біологічній доцільності. Вона забезпечує виживання орга­нізму. Тварина сприймає світ тілом, крізь призму своїх біологічних потреб.

Свідомість людини — нова якість психічної діяльності, за якої дійс­ність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприрод­них формах, витворених людством у процесі історичного розвитку.

Свідомість людини прийнято розглядати як певний про­цес, потік переживань, що складається з окремих актів -сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання та ін. Розрізняють три види актів свідомості — мислення, боління та емоційні переживання.

Мислення — один із найважливіших актів свідомості, який полягає в оперуванні абстрактними поняттями (на­приклад, розв'язування математичної задачі). Його нерід­ко ототожнюють із свідомістю, однак свідомість не зводиться до мислення. «Я хочу», «я люблю» — це також акти сві­домості, але вони не є актами мислення. Саме мислення поділяють на розсудкове і розумне.

Таким чином, кожне з розглянутих понять постає як вужче за обсягом від попереднього: розум — це лише певний тип мислення, мислення — один із видів актів свідомості, свідомість — певний рівень розвитку психіки.

Дата добавления: 2014-10-31