Державотворча

Мова є виявом саморозвитку держави, головним чинником, який консолідує сучасне українське суспільство в націю. Цю функцію мова може виконувати з опорою на всі основні функції, формування національно-свідомої еліти, культурного, інформаційного суверенітету.

4.Стилі сучасної української літературної мови

Використовуючи мову у повсякденному житті, люди, залежно від потреб, вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті відрізняється від виступу на зборах. Залежно від змісту висловлювання, а також індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації наявних у мові варіантів слів, форм, словосполучень, конструкцій речень.

Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи, написані однією мовою, відрізняються добором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні.

Залежно від цього мовці обирають певний стиль викладу думок.

Слово «стиль» багатозначне, воно походить від латинського «stylus» - « паличка для письма».

В літературі і мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форми їх вираження.

СТИЛЬ – різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики)

Кожен стиль має:

- сферу поширення і вживання (коло мовців)

- функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив спілкування);

- характерні ознаки (форма та спосіб викладу)

- систему мовних засобів і стилістичних норм;

- підстилі

Високо розвинута сучасна літературна мова має розгалужену

систему стилів

розмовний художній науковий публіцистичний конфесійний офіційно-діловий

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань

(Таблиця 1)

СТИЛІ МОВЛЕННЯ

№	Стиль	Призначення	Сфера використання	Загальні ознаки	Мовні ознаки
1.	Розмовний	Бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками	Усне повсякденне спілкування в побуті, родині, на виробництві	-безпосередня участь у спілку-ванні; - неофіційність стосунків; - використання несловесних засобів (тембр, пауза, жести); - жвавість бесіди; - вільність у виборі слів та виразів	- усна форма; - розмовна лексика позитивної чи негативної оцінки; - звертання; - діалогічна форма тексту
2.	Публіцистичний	Передача інформації з метою вирішення певних проблем; активний вплив на читача, спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію	Громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність (публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах на телебаченні і радіо)	- зрозумілість мови й формулювань; - поєднання точних найменувань, дат, подій, учасників висловлення наукових тверджень і фактів з емоційно-експресивною образністю; -точність, логічність доказів, урочистість, піднесеність, офіційність	- усна і писемна форми; -суспільно-політична лексика; - газетні штампи, - речення різної структури; - заклики, гасла; - емоційно-оцінні слова
3.	Науковий	Викладення результатів досліджень, класифікація й систематизація знань	Наукова діяльність; науково-технічний прогрес; освіта	- чіткість тлумачень; - логічна послідовність, доказовість викладу; - узагальненість понять і явищ; - аргументація і переконливість тверджень; - докладні висновки	- слова-терміни - наявність схем, таблиць, графіків - іншомовні слова; - наукова фразеологія, стійкі термінологічні сполучення; - складні речення
4.	Художній	Вплив на читача; - бажання зобразити предмет, картину, передати почуття	Художня література	Конкретність змісту; образність; виразність; емоційність	Писемна форма; слова з конкретним і переносним значенням; речення різної будови; художні засоби
5.	Конфесійний	Обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства	Молитовники, церковні книги, Біблія, релігійні проповіді		Церковна термінологія; слова-символи; Зворотний порядок слів у речення; значна кількість метафор, алегорій, порівнянь

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

У ст. 11 Закону «Про мови» записано: «Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова»

Офіційно-діловий стиль -функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Важливою ознакою ділового спілкування є конкретна адресність інформації;

офіційний характер.

Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах, що притаманні лише йому:

- нейтральний тон викладу;

- точність поєднується зі стислістю і послідовністю викладу фактів;

- документальність (кожен діловий папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну послідовність;

- сувора регламентація тексту; поділ тексту на параграфи, пункти, підпункти.

Мовні засоби:

1.Широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської лексики.

2. Абсолютна відсутність авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики.

3. Синонімія зведена до мінімуму і не викликає двозначності сприймання.

4. Наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу.

5.Чітко регламентоване розміщення та будова тексту.

6.Наявність стійких висловів, мовних кліше.

7.Використання безсполучникових; простих поширених речень.

(Таблиця 2)

Підстилі офіційно-ділового стилю

законодавчий	дипломатичний	юридичний	Адміністративно-канцелярський
Використовується в законотворчий сфері. Регламентує ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними особами, між державою і службовими особами Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах	Використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян Реалізується в міжнародних угодах (конвенціях), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях)	Використовується у юриспруденції (судочинство, арбітраж, розслідування, дізнання). Регламентує правові та конфліктні відносини між державою і підприємствами; між підприємствами; між підприємствами та приватними особами; між приватними особами. Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах.	Використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах, діловодстві Регламентує службові відносини між підприємствами, приватними особами та ін. Реалізується в офіційній кореспонденції (листах); договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, розписках …

(Робота студентів з тлумачним словником та словником іншомовних слів, з яких вони дізнаються про значення таких слів: закон, дипломат, юридичний, адміністрація, канцелярія)

Закон –

- постанова державної влади, що має найвищу юридичну силу;

- загальнообов»язкове правило, те, що визнається обов»язковим.

Дипломат -

- службова особа, яка представляє інтереси якоїсь держави, уповноважена здійснювати офіційні зносини з іноземними державами;

- (перен.) людина, яка досягає своєї мети, вміло, тонко, тактовно діючи у стосунках з іншими.

Юридичний - правовий

Адміністрація –

- органи виконавчої влади;

- керівництво будь-якої установи

Канцелярія - відділ державної установи, який займається діловим листуванням, оформленням документів

Таблиця 3

Мовні особливості наукового та офіційно-ділового стилів

№		Науковий стиль	Офіційно-діловий стиль
1.	Функція	Обслуговує потреби науки, навчання й освіти; основна функція – пізнавально-інформативна, доповнена функцією доказовості.	Задовольняє потреби писемного (рідше усного) спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, у ділових стосунках між установами та в діяльності окремих членів суспільства; функція впливу – інформативна.
2.	Підстилі	- власне науковий; - науково-популярний; - науково-навчальний	-адміністративно-канцелярський; - законодавчий; - дипломатичний
Рівень
1.	Лексичний	Провідна й постійна ознака – термінологічність (наявність термінологічної лексики й фразеології) Основний компонент – загальновживана лексика. Її характерна риса – однозначність. Загальновживані сова набувають узагальненого значення. Говорячи про предмет, автор наукового твору має на вазі не конкретний предмет чи явище, а клас предметів, явищ. Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми.	Об’єктивна констатація фактів на лексичному рівні вимагає вживання саме книжної лексики із прямим значенням слів, що повинні точно і чітко називати поняття, явища. Образність відсутня. Характера власна, «канцелярська» лексика, що майже не використовується в інших сферах спілкування (вищезазначений, пред’явник, відрядити, постановити, дієздатний) Багато у документах різноманітних термінів, запозичень. Часто трапляються абревіатури (назви установ, організацій, служб, обладнань, систем)
2.	Граматичний а)морфологічний	*Однією з характерних особливостей є узагальнене, абстраговане, «позачасове» вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки. *Час представлений найбільше теперішнім постійної дії, що позначає її безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. (Наприклад: Доказом може бути будь-яка річ; Договором вважають домовленість про…) * Вживання І особи множини теперішнього часу для залучення читача до спільних з автором дій (Ми дослідили…) *Переважають дієслова недоконаного виду, оскільки, як правило, йдеться про розвиток чогось. * Широковживані абстрактні іменники із суфіксами –ість, -ств, - от, -ація, -изм *Іменники, які в загальновживані мові не мають множини, набувають такого значення в наукових текстах: широти, води, солі *Серед прикметників відносні переважають над якісними * Відсутність особового замінникаяЧасто вживані вказівні займенники цей, той, такий та займенникові слова даний, відомий, відповідний. *Послідовність логічного міркування передають словосполученнями і словами наприклад, так, крім, а саме, за винятком, таким чином …	*Підкреслено-директивний та настановчо-інформативний характер на граматичному рівні викликав широке використання неозначеної форми та наказового способу дієслів (внесено пропозиції, ухвалили, наказую, подати висновки) *У розпорядчій документації переважають інфінітивні форми дієслова: затвердити, зобов’язати, вказати, організувати, доповісти Питому вагу мають дієслова теперішнього часу: організовує, застосовує, розглядають. * Віддієслівні іменники застосовується частіше, аніж дієслова: виконання, вирішення, утворення, збереження, одержання …
	б) синтаксичний	*Великі за обсягом складної будови речення *Тексти мають багато однорідних підрядних речень та однорідних членів речення, відокремлених слів, зворотів, вставних словосполучень, речень *Характерні усталені словосполучення: мають місце, існує думка, виходячи з…	*Переважають речення з іменним присудком над простим дієслівним (бездоганне вирішення). *Вживаються пасивні конструкції (обговорюється питання, задовольняються вимоги) *Поширені дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Нормативні стереотипні конструкції: з метою, з огляду на те, що, відповідно до, згідно до, довести до відома, взяти зобов’язання … *Традиційний прямий порядок слів: підмет перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене – після нього, додаток після керуючого слова *Загалом переважають складні речення. У деяких документах (заяви, автобіографії) найхарактернішими є прості речення.
3.	Структурний	Науковий виклад містить у собі певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень, тверджень, висунутих автором. Це не лише словесно оформлені автором власні міркування і спостереження, але й різні формули, рівняння, таблиці, цитати, ілюстрації, посилання, виноски	Текст чітко членується на абзаци. Стереотипна організація тексту виявляється у максимальній стандартизації, трафаретизації документів. Рубрикація, переліки – відмінні риси багатьох документів.

ІІІ. Підсумок. Закріплення матеріалу

1. Якими є роль і значення мови в суспільному житті?

2. Які функції виконує мова в житті людини і суспільства?

ІV. Домашнє завдання

Знайдіть і запишіть висловлювання про мову видатних людей, у яких підкреслюється значення мови:

- у житті суспільства;

- у житті конкретної людини;

- у пізнанні світу

Завдання і запитання для засвоєння нового матеріалу

Вправа 1. Прочитайте зміст Ст..10 Конституції України. Передайте зміст своїми словами.

СТ.10 Конституції України

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом

Вправа 2. Прочитайте текст. Визначте стиль уривка. Дайте відповіді на питання:

- Якими засобами людина може передавати думки і почуття?

- Чому найуніверсальнішим засобом спілкування є словесна мова? Чим спричинене таке особливе становище мови?

- Яким чином мова виконує роль соціальної спадковості?

Людина може передавати свої думки і почуття найрізноманітнішими способами. Думки й почуття музиканта виражаються в музичних звуках, художника – в малюнках та кольорах, математика – у формулах, геометричних фігурах тощо. Думки й почуття людини виражаються у її діях та вчинках. Але якими б засобами не передавалися думки, врешті-решт вони так чи інакше перекладаються на словесну (звукову) мову – універсальний засіб серед використовуваних людиною знакових систем.

Таке особливе становище мови серед усіх комунікативних систем спричинене зв»язком мови з мисленням, яке продукує зміст усіх повідомлень, переданих за допомогою будь-якої знакової системи.

Взаємозв»язок мислення й мови, їхня тісна спорідненість спричинює те, що своє вираження думка отримує саме у мові. Саме за допомогою мови, писемного й усного мовлення думки людей передаються на величезні відстані, переходять від покоління до покоління. Саме завдяки мові думки та емоції окремих людей з їх власного надбання перетворюються на духовне надбання всього суспільства. Завдяки мові людина сприймає світ не лише власними органами чуття і мислить не лише власним мозком, а органами почуттів і мозками усіх людей, досвід яких нею сприйнято за допомогою мови. Зберігаючи в собі духовні цінності суспільства, будучи матеріальною формою зберігання людської свідомості, мова виконує роль механізму соціальної спадковості. Завдяки цьому механізмові людина включається в культуру, стає її носієм, отже, гуманізується (олюднюється)

Звертаючись до інших людей, той, хто говорить чи пише, не тільки передає їм свої думки й почуття, але й спонукає до тих чи інших вчинків, переконує в чомусь, наказує, просить, радить, відмовляє від якихось дій тощо. Слово - велика сила.

(З підручника філософії)

Вправа 3. Вільний диктант

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів. Вона засвоює це легко і швидко. такий це великий народний педагог-рідне слово!

… Коли мова, якою починає говорити дитина, суперечить природженому її характерові, то ця мова ніколи не матиме такого сильного впливу на її духовний розвиток, який мала б рідна мова.

(За К.Ушинським)

Вправа 4. Випишіть мовні огріхи, які є типовими порушеннями орфоепічних та акцентних норм у мові:

- дикторів телебачення і радіо;

- викладачів навчального закладу, в якому ви навчаєтесь;

- колег-однокурсників.

Вправа 5. Поясніть, як ви розумієте слова Івана Огієнка: «Для кожного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис».

Вправа 6. Побудувати текст-роздум, взявши за тези такі висловлювання:

1. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина.

2. Роль мови у самовираженні особистості є надзвичайно важливою.

3. Виняткове значення для формування й самовираження особистості має рідна мова.

4. Листку подібний над землею, що вітер з дерева зрива, хто мову матері своєї, як син невдячний, забува.

ТЕМА 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

МЕТА: - розкрити зміст понять «літературна мова», «мовна норма», «культура мовлення», «професійне мовлення»;

- визначити ознаки та аспекти культури мовлення;

- визначити зміст поняття «професійна мовнокомунікативна компетенція»;

- формувати уміння й навички оволодіння мовними нормами сучасного українського ділового мовлення;

- формувати уміння розпізнавати норми літеру тарної мови, відповідно до норм редагувати тексти офіційно-ділового стилю;

- виховувати повагу до української літературної мови, потребу у використання літературної мови під час професійного мовлення

Обладнання: таблиця «Мовні норми», порівняльна таблиця «Дискусія і полеміка»

Дата добавления: 2014-10-31