Ідіотію, - імбецильність, -дебільність

Звичайно, цей поділ умовний, переходи між формами поступові і межі, іноді, зовсім нечіткі.

Ідіотіїєю називають найтяжчий ступінь недорозвитку інтелекту, при якому умовні рефлекси майже або ж зовсім не виробляються. Внаслідок цього у хворих не розвивається мова, не утворюються навички, не тільки трудові, а й самообслуго вування.

Імбецильність являє собою менш виражений ступінь олігофренії, при якому можливе, хоч і в обмеженій мірі, утворення умовних зв'язків, тобто набуття деяких рухових навичок і мови. Такі хворі можуть відрізняти близьких від сторонніх осіб, навчитися користуватися посудом, одягом, олівцем, іграшками. Вони можуть виконувати найпростіші види роботи, наприклад, копати, переносити що-небудь і т.ін.

Дебільність є найлегшим ступенем недорозвитку інтелекту. В межах цієї групи спостерігається найбільша різноманість клінічних проявів. Мислення таких хворих характеризується конкретністю, утрудненням абстрактних понять. Тому хворі не можуть встановити логічного зв'язку між явищами, визначити суть логічного зв'язку, якого-небудь поняття, знаходити схожість або відмінність між предметами або явищами.

В залежності від етіопатогенезу розрізняють до 600 клінічних форм олігофреній. Причини, які призводять до олігофренії можуть бути спадковими (ендогенними) і зовнішніми (екзогенними).

До спадкових (диференційованих) олігофреній відносять хворобу Дауна, синдроми Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера, олігофренії зумовлені хромосомними абераціями; ензімопатії, що викликані генними мутаціями. Частими причинами олігофреній є хвороби жінки під час вагітності, алкогольні та інші інтоксикації плода, родові травми, асфіксії і таке інше.

Набуте недоумство - деменція.

Це стійке зниження інтелектуальних здібностей з ознаками обідніння психічної діяльності. Характеризується наявністю порушення пам'яті, зниженням попереднього запасу знань, складністю і навіть неможливістю набуття нового, зниженням рівня розумових процесів (порушеня ступеня абстракції, недостатність суджень і критики). При деменції ускладнюються процеси адаптації до життєвих умов; розгальмовуються інстинкти та ваблення (мають місце булімія та гіперсексуальність).

Деменція проявляється в набутому когнітивному дефіциті у сфері пам'яті, мислення, навчаного, вольової активності.. Якщо воно торкається поступового зниження або випадання всіх (декількох) функцій — про дифузне недоумство, яка частіше виявляється при мультиінфарктних деменціях.

Проте часто ці два типи деменції переходять один в одного, тому можна говорити про те, що більшість деменції розвивається в динаміці від осередкованої до дифузної. Деменції частіше носять прогредієнтний (поступальний) характер, і вони незворотніми.

Деменція буває лакунарна (часткова), тотальна, концентрична.

Якщо зміна інтелекту торкається тільки однієї функції, наприклад пам'яті, то говорять про лакунарне, тобто осередковане недоумство, яке характерне для атрофічних деменції, наприклад, хвороби Альцгеймера. Характерною рисою лакунарної деменції є те, що у хворих досить довгий час зберігається критичне ставлення до себе,певні професійні навички та звичні, що були вироблені на протязі всього життя, форми поведінки, тобто зберігається "ядро особистості".

Тотальна деменція характеризується деградацією особистості, відсутністю усвідомлення хвороби, різким зниженням критики та розміркованності, відсутністю відчуття обов'язку, делікатності, коректності і т.ін.

Зниження морально-етичного рівня зумовлено розумовою слабкістю з одного боку та вивільненням найнижчих потягів з другого. Поведінка хворих в таких випадках визначається не вищими психічними функціями, розумінням ситуації і поміркованим відношенням до себе і життєвих обставин. а переважан-

ням потягів. Тому її вважають неадекватною, патологічною.

Концентрична деменція проявляється поступово наростаючим звуженням інтересів хворого на своїй особистості, соматичних функціях, що спричиняє послаблення пам'яті, інтелекту, уваги. Мислення хворих стає обстійним, деталізованим, загальмованим, конкретним. Вони надто добре пам'ятають тільки те, що безпосередньо стосується їхньої хвороби, особистих відчуттів. Пам'ять на всі інші питання (професійні, суспільні та інші питання) знижається. Концентрична деменція є типовою для епелепсії.

В залежності від характеру мозкового органічного процессу деменція може бути прогредіїнтною, стаціонарною та зворотньою. Про зворотню деменцію говорять тоді, коли настаї часткова компенсація інтелектуального дефекту в зв'язку з високою пластичністю та значними компенсаторними можливостями головного мозку.

Деменція може виникати при шизофренії, епілептичній хворобі, сифілітичному та масивному травматичному ураженні головного мозку, старечих психозах, судинних та запальних хворобах головного мозку, алкоголізмі.

Психорганічний синдром - це психопатологічний стан, що характеризується загальною психічною безпорадністю, зниженням пам'яті, уваги, звуженням кола інтересів, аффективною нестриманістю, експлозивністю. У хворих знижується критика, морально-етичні якості, спостерігається ослаблення контролю за емоційним реагуванням, порушується продуктивність пізнавальної діяльності.

Дата добавления: 2014-11-25