Люцидну кататонію, при якій кататонічне збудження сполучається з маяченням, психічними автоматизмами, галюцинаціями, але без порушення свідомості

Увага пасивна, мимовільна – привертання уваги на будь-який із числених зовнішніх подразників, під дією яких перебуває людина. Недостатньо концентрована, надмірно рухлива увага раптово переключається з одного предмета на інший. В основі цього явища лежить безумовно зорієнтований рефлекс (“Що таке?”). Порушення уваги можуть приймати наступні форми.

Порушення уваги.

Спотворення вольової активності.

Підвищення вольової активності.

Гіпербулія – стан патологічного посилення вольової активності, підвищене прагнення до діяльності, руховий неспокій і мовна гіперпродукція. При загальному зниженні волі виникає нескінчена різноманітність бажань і безцільних дій (метушіння, крики, спів тощо). Цей феномен спостерігається при афективних психозах (маніакальна фаза), надцінних ідеях, паранояльному розвитку особистості у психопатів, істеричній екзальтації та при епілептичних змінах особиситості (впертість у досягненні мети). Гіпербулія може виникати при стресах. Іноді гіпербулія чергується з гіпобулією (при шизоаффектиному розладі).

Парабулії – виявляється в різноманітних імпульсивних рухових актах, безглуздих, іноді вичурних, рухах і т.д. Виникає спотворення інстинктів, парадоксальність вольових дій.

Увага – здатність зосереджуватися на зовнішньому або внутрішньому подразникові.

Увага є психічною функцією, яка характеризується вибірковим ставленням до об’єктів психічної діяльності, коли з великої кількості подразників свідомість вирізняє один або декілька.

Активна увага – свідоме, умовно рефлекторно вироблене, цілеспрямоване зосередження психічної діяльності на певних явищах.

Важкість переключення – інертність нервових процесів при епілепсії, атеросклерозі, резидуально-органічних ураженнях.

Слабкість активної уваги – нездатність до тривалого напруження уваги у напрямку одного об’єкту, труднощі зосередження.

— нестійкість уваги, яка характеризується швидким перемиканням фіксації уваги, відволіканням, нездатністю довго зосередитися на якій-небудь справі. Типова при синдромах розторможенності у дітей, при гіпоманіях і гебефреніях;

— сповільненість перемикання (ригідність), найбільш часто наголошується у органіків і хворих на епілепсію. Пацієнт не може відвернутися від вибраної теми, застряє, знов і знов повертається до неї;

— недостатня концентрація характерна для астенічних станів і стомлення, мінімальних розладів свідомості. Увага носить «плаваючий характер», тривала фіксація відсутня, що виражається в особливостях поведінки (неуважності).

Прикутість уваги – посилення концентрації уваги та її стійкості. Характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих.

Відволікаємість уваги – порушення уваги, що характеризується ослабленням її концентрації та стійкості.

Загальмованість уваги – порушення механізму переключення уваги з одного предмета чи явища на інший, що пояснюється інертністю основних кіркових процесів.

Апрозексія – повне випадіння уваги.

Імпульсивна дія – несвідома, проста, поодинока не пов’язана з ситуацією дія, яка здійснюється без вольового рішення. В основі цього лежить слабкість кіркової діяльності, недостатність активного гальмування. Хворі можуть без зрозумілого для оточуючих і них самих приводу падати на підлогу або битись головою об стіну, кричати, співати та ін.

Імпульсивні потяги – короткочасні патологічні потяги, що виникають зненацька, не можуть бути загальмованими і реалізуються у дії.

До їх числа належать:

Дромоманія – позбавлений будь-якої мотивації потяг до бродяжництва.

Клептоманія – прагнення красти без будь-якої фактичної зацікавленості.

Піроманія – пристрасть до підпалювання.

Трихотиломанія – потяг до виривання власного волосся.

Вербоманія – хворобливу захопленість розмовами, пристрасть до балаканини.

“ Симптом Плюшкіна” – хвороблива пристрасть до накопичення нікому не потрібних речей.

МІіфоманія -поведінкова залежність, вона визначається як непереборна потреба до обману, містифікації оточуючих, потреба до брехні, брехні. Коли люди, діти, підлітки вдаються до брехні, обдурють, у них завжди є мотиви: уникнути покарання, піти від відповідальності, підняти в очах оточуючих свою значущість, але мифомани таких мотивів звичайно не мають. Подібно клептоманам, міфомани на перший погляд не переслідують мети вигоди, більш того, своєю поведінкою сильно підривають собі репутацію. Щоб красиво брехати і при цьому не сплохувати, для цього потрібно мати відмінну пам'ять. Міфоманів захоплює швидше не бажання ввести інших в оману, а сама дія, задоволення брехати, займатися міфотворчістю. Сам процес письменництва неймовірних історій приносить їм задоволення. В психологічному плані подібна діяльність ілюструє процес переходу мотиву на мету-механізм: утворення нових, в даному випадку патологічних потреб.

Інтернет-залежність - це широкий термін, що покреслює велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, які були виділені в процесі дослідження, характеризуються таким чином:

Кіберсексуальна залежність – непереборний потяг до відвідин порносайтів і заняття кіберсексом.

Пристрасть до віртуальних знайомств - надмірність знайомих і друзів в Мережіі.

Нав'язлива потреба в Мережі - гра в азартні ігри он-лайна, постійні покупки або участі в аукціонах.

Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг) - нескінченні подорожі по Мережіі, пошук інформації по базах даних і пошукових сайтах.

Комп'ютерна залежність - нав'язлива гра в комп'ютерні ігри (стрілялки – Doom, Quake, Unreal і ін., стратегії типу Star Craft, квести).

Гемблінг, також лудоманія — (патологічна схильність до азартних ігор F63.0 по МКБ-10) «полягає в частих повторних епізодах участі в азартних іграх, що домінує в житті суб'єкта і веде до зниження соціальних, професійних, матеріальних і сімейних цінностей, не уділяється належної уваги обов'язкам в цій сфері».

В процесі гри у ряді випадків виникають розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємних проблем, і гра розглядається як приємне проведення часу. На основі цього механізму поступово наступає втягування і розвивається залежність. Разом з тим в літературі дотепер не утихають суперечки — чи є гемблинг аддикцією або більшою мірою однієї з форм обсессивно-компульсивного розладу.

Кажучи про психологічні особливості проблемних гемблерів, більшість дослідників вказує на втрату контролю за власною поведінкою, причому це торкається всіх варіантів гемблінга — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматів (O’Connor, Dickerson, 2003). Австралійські дослідники А. Бласцински і Л. Науэр (Blaszczynski, Nower, 1997) виділяють три підгрупи проблемних гемблерів:

з порушенням поведінки;

емоційно нестійкі;

антисоціальні гемблери, схильні до імпульсних вчинків, підкреслюючи тим самим неоднорідність групи аддиктів.

Хоча хвороблива пристрасть до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків, у жінок ця аддикція приймає більш важкі форми. Жінки втягуються в небезпечне захоплення в три рази швидше і важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки підпадають під залежність від азартних ігор в більш зрілому віці, і із інших причин. Найпоширеніша з них — особисті проблеми, від яких вони намагаються піти в гру. Найбільш часто це відбувається у віці від 21 до 55 років, і в 1-4 % випадків пристрасть приймає такі форми, при яких необхідна допомога психіатра. Кожний третій патологічний гравець — це жінка.

Імпульсивні дії і потяги від нав’язливостей відрізняються тим, що вони, як правило реалізуються хворим без опору і боротьби.

Клінічна картина показує, що патологічні потяги пов'язані з ураженням відповідних центрів головного мозку на рівні гіпокампа, лімбічної системи, сітчастого утворення.

Психомоторні розлади.

Під психомоторикою розуміють сукупність свідомо керованих рухових дій. До симптомів психомоторних розладів відносять утруднення, гальмування виконання рухових актів (гіпокінезії), повну нерухомість (акінезію, ступор), симптоми рухового збудження (гіперкінезії) та неадекватність рухів (паракінезії).

І. Акінезія (ступор). Кататонічний ступор проявляється скутістю рухів, заціпенінням. Хворий перебуває у певній позі протягом багатьох годин, днів, місяців. Для кататонічного ступору характерний ряд специфічних симптомів: воскова гнучкість – збереження хворим будь-якої наданої йому пози в сидячому і навіть стоячому положенні до кількох хвилин і довше;

симптом “повітряної подушки” – хворий у положенні на спині не торкається потилицею до подушки, голова висить у повітрі;

поза ембріона – тулуб хворого напівзігнутий, ноги зігнуті в колінах і підібрані до живота, руки зігнуті в ліктях і приведені до тулуба, голова – до грудей; негативізм – немотивована, безглузда протидія, опір будь-якій дії зовні, відмова від виконання її (пасивний негативізм), іноді вперте прагнення зробити наперекір сторонньому впливу (активний негативізм);

мутизм – порушення мовного спілкування, що настає при неушкодженості мовного та слухового апарату.

Проявляється безпідставним мовчанням, відсутністю відповіді на запитання, спонтанною мовою. Свідомість при кататонічному ступорі в значній частині випадків буває ясною, іноді він поєднується з онейроїдом.

Депресивний ступор – для цього стану властивий скорбний вираз обличчя, опущена голова, сльози на очах. Лише іноді з хворими вдається вступити в контакт і отримати нескладну відповідь. Спостерігається при ендогенних депресіях.

Психогенний ступор. Від депресивного відрізняється тим, що хворий на нагадування про психотравмуючу ситуацію реагує вазомоторною реакцією.

Апатичний ступор. Хворі зазвичай лежать на спині, не реагують на навколишнє, тонус м’язів знижений. На питання відповідають з великою затримкою. Спостерігається при тривалих симптоматичних психозах.

Маніакальний ступор – хворий загальмований у рухах, але в цей же час у нього підвищений настрій, ейфорія.

Діенцефальний ступор – явища застигання (каталепсії) при незміненій свідомості без змін психіки. Виникає при діенцефальних розладах.

ІІ. Гіперкінезії.

Кататонічне збудження - стан, що характеризується некоординованістю і дисгармонійністю рухів. Вони химерні і немовби умисно позбавлені сенсу, при цьому не відповідаючи ні характерові подразнень, ні загальній ситуації. Кататонічне збудження може чергуватися з кататонічним ступором, переривати його, а також мати самостійний перебіг.

До кататонічних симптомів відносять:

манірність – стан, коли прості дії викривляються, стають химерними;

ехолалію – автоматичне повторення слів, запитань співрозмовника;

ехопраксію – бездумне повторення, копіювання дій інших людей;

ехоомімію – бездумне повторення міміки людей, що в цей момент перебувають поряд.

Відрізняють:

онейроїду кататонію, при які спостерігається розлад свідомості у вигляді онейроїду.

При депресії, збудження іноді може сягати стану меланхолійного раптусу, коли хворий будучи не в силах боротися з почуттям непомірної туги і відчаю стає несамовитим, кричить, б’ється головою в стінку, спричиняє собі пошкодження, прагне покінчити з життям.

Гебефренічне збудження проявляється безглуздо-дурашливою поведінкою (кривляння, ужимки, немотивований сміх і т.д.). Хворі стрибають, передражнюють оточуючих, чіпляються до них з безглуздими запитаннями, штовхаються, катаються по підлозі та ін. Мова в таких випадках, як правило, прискорена, містить багато неологізмів.

Маніакальне збудження – проявляється підвищеним настроєм, виразною мімікою і жестами, прискоренням асоціативних процесів і мови (аж до скачки ідей), посиленою непродуктивною безладною діяльністю. Дії не доводяться до кінця, через що складається враження хаотичного збудження. Зустрічається в ініціальній стадії екзогенних психозів, при сп’янінні, органічному ураженні ЦНС (особливо базальних ділянок лобної долі).

Істеричне збудження – виникає психогенно і протікає бурхливо, з елементами демонстративності, часто спостерігаються фугіформні реакції із звуженням свідомості.

Дата добавления: 2014-11-25