Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Д. Джерела перекладної та позиченої літератури




Ґ. Вірші

1. Староруській літературі, як здається, бракує цілком віршування. Це дивно, коли згадаємо, яку ролю грало віршування, напр., у чеській літературі 13-14 ст. та що Візантія мала широку віршовану літературу. Стара церковнослов’янська література перейняла візантійський вірш з певною кількістю складів у рядку, з цезурою (необов’язковою) та, мабуть, з наголосом на передостанньому складі. Старі слов’янські вірші переписувано ще й пізніше, але їх віршового характеру вже не помічали, — до цього спричинилися ще зміни в мові: зникли не пізніше 11 ст. „ь“ та „ъ“ як голосні, як їх уживано в старих слов’янських мовах. В Києві, здається, ориґінальних віршів зовсім не пробували писати. Слова „вірш“ (стихъ) вживано для прозової обробки церковних гімнів.

2. Кількість старих віршів, що дійшли до нас здебільша в східньослов’янських списках чимала. Пізніші російські списки мусять мати за основу старокиївську традицію. Це, крім двох похвал болгарському цареві Самуїлові (одна в Збірнику 1073 р.), однієї молитви та передмови до Євангелії і т. ін. — акростихи, себто вірші, де кожен рядок починається з іншої літери за порядком абетки. Деякі вірші мають понад 100 рядків. Ось приклад („ь“ та „ъ“ голосні, перша подібна до „i“, друга — до „y“): *

| було складів — залишилося складів по втраті „ъ“ та „ь“

Азъ словомь симь молюся Богу: 12 — 9

Боже вьсея твари и зиждителю 12 — 11

Видимымъ и невидимымъ 12 — 10

Господа Духа посъли живущаго, 12 — 11

Да въдъхнетъ въ сърдьце ми слово, 12 — 8

Еже будетъ на успЂхъ вьсЂмъ, 12 — 8

Живущиимъ въ заповЂдьхъ ти... 12 — 9

*) З огляду на брак літер у друкарні мушу замінити так звані „носові“ голосівки („юси“) через „у“, „ю“ та „я“. /65/

1. Прийнявши християнство з Візантії, східні слов’яни не могли дістати від неї слов’янської літератури. З самого початку повинні були зав’язатися живі зв’язки з Болгарією, відкіля прийшла і абетка, і готові переклади богослужбових та інших книг і деяка ориґінальна література. Зв’язки з Болгарією існували й раніше. Зв’язки нашої молодої церкви за перші п’ятдесят років її існування великою мірою йшли до Болгарії, а не до Візантії: з Болгарії прийшла, треба думати, перша київська ієрархія, відтіля прийшла літературна мова та література.

2. Головні переклади богослужбових книг постали, без сумніву, вже за часів діяльности Кирила та Методія в Моравії. Вони перейшли до Болгарії, а з Болгарії, мабуть, прийшли до нас. Помітних ознак їх моравського походження в мові богослужбових книг немає: церковнослов’янська мова постала під впливом македонської мови як літературна мова для різних слов’янських народів. З Болгарії прийшли і твори „золотого віку“ болгарської літератури, доби царя Симеона (9-10 ст.): „Шестоднев“ Іоана Екзарха Болгарського, „Учительна Євангелія“ Костянтина Пресвітера, переклади „Богословії“ Дамаскіна та інше. З Болгарії позичено також Збірник Святославів 1073 р., томи великих „Четій-Міней“, „Златоструй“, „Хроніку Малали“. Давніше історики літератури вважали, що мало не вся перекладна література старого часу прийшла з Болгарії, поки не виявилося, що частина її мусила бути плодом київської праці, бо окремі пам’ятки мають властивості староруської мови.

Тим ієрархічним центром, що з ним була зв’язана давніша київська церква, був, здається, Охрідський патріярх на далекому заході Болгарії. Більшість згаданих вище болгарських пам’яток є творами східньої Болгарії, або вважалися за такі. Західньоболгарськими пам’ятками є, напр., мабуть, ті, де вжито старішої слов’янської абетки, „глаголиці“, бо в східній Болгарії її мало вживалося. Мовні ознаки західньої болгарщини знайдено в псалтирі з коментарями Атанасія (рукописи 11-12 ст.).

3. Зокрема цікава група пам’яток моравського та чеського походження — це пам’ятки, що постали під час існування церковно-слов’янської богослужби в Моравії та Чехії. їх перекладено часто з латини, бо церковне життя західніх слов’ян було щільно пов’язане з католицькою церквою. Мова цих пам яток має типово чеські слова („поневаже“, „печа“, „изволити“ - вибрати тощо) та елементи католицької термінології: оплатокъ, папЂжъ, костелъ, „св. Марія“ (замість „Богородиця’). Ці пам’ятки /66/ прийшли до Києва та дожили до далеко пізнішої доби. „Бесіди папи Григорія“ чи так зв. „Римський патерик“ стали навіть джерелом деяких доповнень до „Прологу“. Маємо серед моравських пам’яток житія західних святих: Венедикта, Віта, Іоана Милостивого, Аполінарія Равенського, Стефана, Хризогона і т. д., а також житія чеських святих: В’ячеслава, Людмили (зокрема, гарне велике житіє В’ячеслава т. зв. Гумпольдове, перекладене з латини). Нарешті, такий важливий апокриф, як „Никодимова Євангелія“ та деякі молитви, що в них згадано західних святих: Флоріяна, Вальпурґу, Віта, Маґнуса, Канута, Войтіха та ін. Твори моравського походження мали чималу популярність та чималий вплив на нашу стару літературу: так, впливи житія В’ячеслава знайдено в житіях, писаних Нестором (див. II. Г. 2-4), зокрема, відомі широкі впливи „Никодимової Євангелії“.

4. Цікаво, що в старій літературі можемо знайти певні рештки таких болгарських та моравських творів, що до нас не дійшли. Так у літописі маємо оповідання про кн. Святослава, писані з таким знанням болгарських відносин, якого не можна, припустити в Києві: мабуть, це рештки болгарських оповідань про його „болгарську політику“. Оповідання про охрищення Володимира Великого, зокрема його „пробу вір“, має в деяких варіянтах такі анахронізми (патріярх Фотій, „філософ“ місіонер — Кирил), які змушують дослідників визнати, що це оповідання є переробкою болгарського оповідання про хрищення болгарського царя Бориса.

Знаходимо подібні рештки і моравського походження. Це, поперше, оповідання про винахід слов’янської абетки та переклад св. Письма з літопису. Далі в літописі оповідається про розселення слов’ян з подробицями, що могли цікавити лише західніх слов’яи. І ці місця можуть бути рештками якогось моравського історичного переказу. Згадує літопис „обрів“, себто аварів, що дуже гнітили слов’янське плем’я „дулібів“ та, загинули без сліду, з чого пішло прислів’я „погибоша аки ОбрЂ“. Ці „дуліби“, мабуть, чеські „дудлеби“, з аварами східнім слов’янам майже не доводилося зустрічатися, отже, все оповідання та прислів’я, мабуть, моравсько-чеського походження, Нарешті, оповідання „Елинського літописця“ про смерть Аттіли вказує на своє західнє походження такими словами, як „костелъ“, „волохъ“ (італієць).

5. Але найцікавіше для нас, які твори перекладені були вже у нас. Крім фонетично-морфологічних ознак, вказують на східньослов’янське (можна відрізнити і київські пам’яткії від новгородських) походження перекладів і слова, що не вживалися /67/ іншими групами слов’ян (напр., слов’янські слова: посадник, гривна, куна, насад, кожух; позичені: плуг, тіун, шовк, жемчуг, уксус, кадь, обезьяна., ларь; власні імена: Сурож, Суд — проплив коло Царгороду, обез грузин, венедици тощо). Обмежимося на переліку пам’яток, що про них ми вже говорили вище. Це — витовмачення листів ап. Павла та „Пісні Пісень“, книга Есфірі, „Пролог“, житія — Андрія Юродивого, Стефана Сурозького, Федора, Студита, чудеса Миколи Чудотворця, деякі Дмитра Солунського, Козьми та Дам’яна в Корсуні, Георгія, проповіді Федора Студіта, „Посланіє“ Петра Антіохійського, оповідання про перенесення мощів Миколи Чудотворця в Барі, оповіданим про будову церкви св. Софії в Царгороді, Студійський устав, Пандекти Никона Чорногорця. З апокрифів: життя Мойсея та різні оповідання про Соломона, житіє Макарія Римлянина, оповідання про Ангара. З світської літератури — Козьма Індикоплов, Йосиф Флавін, „Фізіолог“ („2-ої редакції“), „Бджола“, афоризми Менандра, хроніка Амартола (перекладена щонайменше за участю киянина), роман про Девгенія, Акір. Як бачимо, досить імпозантний список. Хоч і можливо, що деякі з цих творів лише протягом своєї історії на сході набрали східньослов’янських або українських рис, але було напевно чимало інших перекладених праць, від яких не збереглося найменших решток. Перекладна література була, в кожному разі, численна та різноманітна, а перекладацька діяльність у старій Україні — широка.

 

І. ДОБА МОНУМЕНТАЛЬНОГО СТИЛЮ
(КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА)




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 540; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.