Загальні принципи побудови корпоративних мереж

Проектування комп’ютерної корпоративної мережі

Корпоративні мережі передавання даних охоплюють, як правило, всі підрозділи окремої організації (корпорації, фірми), які можуть бути розташованими на великій території (місто, держава, континент). До їх складу можуть входити декілька як локальних (LAN), так і глобальних (WAN) мереж. Вони можуть використовувати складне комунікаційне обладнання і багатофункціональну апаратуру передавання даних, різноманітні лінії зв’язку, в т.ч. телефонні канали, радіо і супутниковий зв’язок.

В залежності від масштабу організації, мережі передавання даних, які їй належать, поділяються на мережі відділів, мережі кампусів (між-будинкові мережі) та корпоративні мережі.

Мережі відділів будуються, як правило, на базі однієї з базових технологій, містять невелике число комп’ютерів (до 50) і розміщенні в границях одного будинку. Метою побудови таких мереж є забезпечення колективного доступу до дорогих розподілених ресурсів (прикладних програм, баз даних, периферійного обладнання). Вони, як правило не діляться на підмережі і не вимагають для свого обслуговування висококваліфікованого адміністратора. Фізичним середовищем таких мереж є, здебільшого, кабелі на основі скручених пар і коаксіальний кабель.

Мережі кампусів складаються з окремих підмереж і охоплюють декілька будинків, розміщених на площі в декілька квадратних кілометрів. Для них характерна неоднорідність апаратного і програмного забезпечення. Окремі підмережі можуть будуватися на базі різних мережевих технологій. Основна мета побудови мережі кампусів – доступ до відомчої бази даних. Для з’єднання підмереж між собою використовують повторювачі, концентратори, комутатори, шлюзи та маршрутизатори. Фізичне середовище мережі кампусів – це кабелі на основі скручених пар, коаксіальний і оптоволоконний кабель, на якому будують магістральні лінії зв’язку.

За своєю структурою корпоративні мережі відноситься, як правило, до класу об’єднаних мереж, до складу яких входять різнорідні, побудовані за різними технологіями глобальні і локальні мережі. Для них є характерним використання тисяч PC, сотень серверів, різноманітних операційних систем і пакетів прикладних програм, великих об’ємів даних, які зберігаються у спільній базі даних.

Більшість корпоративних мереж використовують поширений стек комунікаційних протоколів ТСР/ІР і відносяться до класу internet або intranet, тобто з правом виходу, або без права виходу у "всесвітню павутину" Internet. Однією з найбільш поширених мережевих операційних систем, які використовують стек ТСР/ІР є ОС Windows NT.

Важливою характеристикою корпоративних мереж є набір послуг (служб) сервісного характеру, які надаються користувачу. Мережеві служби реалізуються відповідними мережевими додатками, які функціонують на прикладних рівнях стеків комунікаційних протоколів. Мережеві додатки, виконуючи певний запит користувача, використовують протоколи прикладного рівня і забезпечують обмін інформацією між процесами, які виконуються на кінцевих вузлах (комп’ютерах). У загальному випадку той учасник процесу, який ініціював обмін інформацією, називається клієнтом, інший - сервером.

До найбільш важливих мережевих додатків, які відповідають за обмін інформацією між вузлами (комп’ютерами) мережі, можна віднести:

- web-додатки, які забезпечують пошук і пересилку потрібної інформації;

- текстові додатки;

- мультимедійні додатки, в т.ч. ІР - телефонії та відео-конференцій.

Всесвітня павутина (World Wide Web, WWW, web) появилася на початку 1990-х років. Вона являє собою розміщену на файл-серверах мережі Internet величезну за обсягом текстову, графічну та мультимедійну інформацію. Важливою особливістю цієї інформації є простота доступу до неї та її активація по запиту клієнта. Спеціальні програмні засоби гіперпосилань та пошуку дозволяють користувачам Internet оперативно отримувати потрібну їм інформацію.

Доступ до інформації, розміщеної на web-сайтах, здійснюється з допомогою програм-клієнтів (браузерів) і програм-серверів (web-серверів), які використовують при цьому протокол гіпертексту НТТР прикладного рівня стеку ТСР/ІР. До числа найбільш популярних браузерів відносяться Microsoft Internet Explorer, Google Chrome, Mozilla Firefox, Opera та інші, web-серверів – Apache, Google Web Server, Cherokee та Microsoft Internet Information Server.

Текстові додатки, які забезпечують передавання файлів (у т.ч. і графіки) використовують, в основному, протокол прикладного рівня FTP, а текстової електронної пошти - SMTP, POP3 і IMAP4. Крім протоколів прикладного рівня, які регламентують порядок обміну повідомленнями між файловими серверами і клієнтами, текстові додатки використовують також поштові сервери з поштовими скриньками користувачів, протоколи, які описують структуру електронних листів, програми для їх створення і перегляд та ін.

Службу інтерактивного аудіо та відео реального часу часто називають Internet-телефонією. Мультимедійні додатки, в т.ч. ІР-телефонії та відеоконференцій, на відміну від текстових та web-додатків є чутливими до затримки передавання повідомлень по мережі і толерантні до втрати даних. Вони використовують, як правило, фірмові протоколи прикладного рівня (наприклад, Real Networks, Dialpad та ін.). На сьогодні існує велике число програмних продуктів, які забезпечують інтерактивний відеозв’язок через Internet в реальному часі, одним з найпоширеніших із яких є програма NetMeeting корпорації Microsoft.

При побудові корпоративних мереж останнім часом досить часто застосовують також канали безпровідного зв’язку, які для передавання даних використовують електромагнітні хвилі різних частотних діапазонів.

В залежності від частотного діапазону електромагнітних хвиль розрізняють три види безпровідного зв’язку:

- радіозв’язок;

- зв’язок з допомогою інфрачервоного випромінювання;

- лазерний зв’язок.

В кінці 90-их років минулого століття був прийнятий стандарт ІЕЕЕ 802.11, який описує побудову локальних мереж передавання даних з використанням безпровідного зв’язку. При цьому було виділено чотири типи безпровідного з’єднання, які використовуються в локальних мережах:

- безпровідний одноранговий зв’язок;

- безпровідне під’єднання робочих станцій;

- безпровідне з’єднання розподілених сегментів;

- безпровідне з’єднання мостів локальних мереж.

Безпровідний одноранговий зв’язок призначений для з’єднання між собою однорангових вузлів комп’ютерної мережі. Кожний комп’ютер такої мережі в радіусі дії безпровідного зв’язку отримує доступ до розподілених ресурсів, розміщених на інших комп’ютерах. При цьому для організації безпровідного з’єднання використовують радіозв’язок або інфрачервоне випромінювання.

Безпровідне під’єднання робочих станцій дозволяє користувачам з переносними комп’ютерами встановлювати зв’язок із локальною мережею без допомоги виділеного кабельного з’єднання з концентратором або комутатором мережі. При цьому використовують, як правило, радіозв’язок, рідше - інфрачервоне випромінювання.

Безпровідне з’єднання розподілених сегментів застосовують для встановлення безкабельного зв’язку між окремими підмережами, побудованими на базі концентраторів або комутаторів і розташованих на невеликій віддалі один від одного. Використовується, як правило, тоді, коли дорого або складно встановити кабельний зв’язок. При цьому використовують радіо або лазерний зв’язок.

Безпровідне з’єднання мостів локальних мереж застосовують для встановлення зв’язку між кабельними мережами, розташованими на відносно невеликій відстані (4-6 км). Таке з’єднання дозволяє зекономити на вартості маршрутизатора і орендній платі за виділений канал зв’язку. Використовують, як правило радіозв’язок, рідше -лазерний зв’язок.

Дата добавления: 2014-11-25