Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття про мислення




ПЛАН

4.

ПЛАН

3.

Види сприймання:

 

І. У залежності від того, який аналізатор є провідним:

 

1. Зорове сприймання.

2. Слухове сприймання.

3. Нюхове сприймання.

4. Дотикове сприймання.

5. Смакове сприймання.

 

ІІ. За відношенням до психічного життя:

 

1. Інтелектуальне сприйманняпов’язане із відображенням наукових термінів та посиленої дії пам’яті, мислення, уваги.

2. Естетичне сприймання пов’язане із сприйняттям прекрасного: музики, мистецтва, театру.

3. Емоційне сприймання пов’язане із сприйманням людиною оточуючого світу на основі настрою.

ІІІ. За складністю сприймання:

 

1. Сприймання простору – це уявлення про положення нашого тіла відносно вертикалі (іду, стою), відстані до інших предметів (далеко, близько), просторового розташування (не землі, на небі, під водою).

2. Сприймання часу – це відображення дійсності у послідовності явищ або подій (вчора, сьогодні, завтра).

3. Сприймання руху – це відображення напрямку просторового існування предметів (киця біжить, птаха летить).

4. Сприймання людини людиною (повторити).

 

 

4. Властивості сприймання:

· Цілісність – особливість сприймання, яка полягає у відображенні об’єктів у сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

· Предметність - зв'язок якості, властивості, ознаки з предметом сприймання.

· Осмисленість – розуміння сутності того, що сприймається.

· Константність – відносна постійність образів предметів при зміні умов сприймання.

· Вибірковість проявляється у переважному виділенні одних об’єктів у порівнянні з іншими.

· Апперцепція – це залежність сприймання від досвіду, уподобань, професії людини.

· Синкретичність – це злитість, не розчленованість схожих предметів при сприйманні.

 

5.Спостереження і спостережливість.

 

Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з намірами та волею, виділяють:

· Мимовільне та довільне сприймання.

Найяскравіше довільне сприймання проявляється у спостереженні.

Спостереження - це тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання.

Успіх спостереження потребує визначення мети спостереження, підготовки засобів, складання плану та фіксації результатів.

Важливою рисою особистості є спостережливість -здатність помічати в предметах та явищах малопомітні, але суттєві ознаки чи властивості.

 

 

Питання для бесіди:

 

1. Вкажіть особливості сприймання як психічного процесу.

2. Розкрийте основні види сприймання.

3. Охарактеризуйте основні властивості сприймання.

4. Покажіть роль спостережливості у людській діяльності.

 

 

ЛЕКЦІЯ № 8 (31 – 32 год):

ПАМ'ЯТЬ

МЕТА: Розглянути особливості пам’яті як психічного процесу, її фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити сутність асоціативного зв’язку, який лежить в основі пам’яті. Виховувати інтерес до розвитку мнемотехнічних засобів.

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: пам'ять, асоціація, запам’ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, персеверація, ремінісценція, образна пам'ять, словесно-логічна пам'ять, емоційна пам'ять, рухова пам'ять, оперативна пам'ять, короткочасна пам'ять, довготривала пам'ять.

 

 

1. Поняття про пам'ять як психічний процес. Значення пам’яті у житті людини.

2. Фізіологічні основи пам’яті.

3. Сутність асоціацій.

4. Види пам’яті.

5. Процеси пам’яті.

6. Індивідуальні відмінності пам’яті.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

 

Тематика повідомлень:

1. Феномени пам’яті.

2. Значення пам’яті у різних видах діяльності.

 

1. Поняття про пам'ять як психічний процес. Значення пам’яті у житті людини.

Усю інформацію, яку ми отримуємо з оточуючого світу, наш мозок зберігає і накопичує у вигляді так званих уявлень пам’яті.

Уявлення пам’яті – образи тих предметів і явищ, які ми сприймали раніше, а зараз відтворюємо мисленно.

 

Уявлення пам’яті можуть бути:

1. Зоровими. Н-д, образ мами, улюбленої тварини.

2. Слуховими. Н-д, образ маршу Мендельсона, Державного гімну України.

3. Нюховими. Н-д, парфуми із запахом конвалій.

4. Смаковими. Н-д, солодка цукерка, кислий лимон.

5. Дотиковими. Н-д, гаряча праска, холодний лід.

 

Пам'ять – це відображення минулого досвіду людини, яке виражається у запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні того, що людина відчувала, сприймала, про що думала або робила.

 

Значення пам’яті:

1. Запам’ятовувати, зберігати і відтворювати інформацію.

2. Без пам’яті не мислиме ні успішне навчання, ні успішна діяльність.

3. Без пам’яті не можливе формування повноцінної особистості.

4. Пам'ять виконує роль «охоронця»: потрібну інформацію зберігає, не потрібну – забуває.

5. Сєченов І.П.: «Без пам’яті людина була б істотою миті».

 

 

2. Фізіологічні основи пам’яті.

 

Згідно з вченням Павлова, матеріальною основою пам’яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати нові тимчасові нервові зв’язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв’язків є фізіологічним механізмом пам’яті. Запам`ятоване зберігається не як образ, а як «слід», як тимчасові нервові зв’язки, що утворилися у відповідь на дію подразника.

Молекулярна теорія: під впливом біотопів у протоплазмі нейронів утворюється особлива білкова молекула, на якій записується інформація, що надходить у мозок.

 

 

3. Сутність асоціацій.

В основі пам`яті лежать асоціативні зв’язки.

Асоціація - це зв'язок між предметами, явищами, подіями, фактами, відображеними у нашій свідомості і закріпленими у нашій пам’яті.

Суть асоціативного зв’язку полягає у тому, що поява одного елемента цього зв’язку викликає появу іншого елемента цього зв’язку.

Н-д, знайома мелодія викликає почуття, пов’язані з нею.

 

Види асоціацій:

І. Прості асоціації:

1. Асоціації за суміжністю – це просторові і часові відношення між явищами і предметами. Н-д, алфавіт, табличка множення.

2. Асоціації за контрастом – це зв'язок між протилежними явищами чи предметами. Н-д, чорне - біле, добро – зло.

3. Асоціації за схожістю – це зв'язок між предметами і явищами, що подібні між собою. Н-д, літера О схожа на бублика.

ІІ. Складні асоціації - це об’єктивні зв’язки між явищами і предметами типу: «причина - наслідок», «рід - вид», «ціле - частина». Н-д, диму без вогню не буває.

 

 

Види пам’яті:

І. У залежності від об’єкту запам’ятовування:

1. Образна пам'ять - це запам’ятовування, збереження і відтворення образів тих предметів і явищ, які сприймалися раніше.

 

Виділяють підвиди образної памяті:

· Зорова. Н-д, образ ранкової роси.

· Слухова. Н-д, спів солов’я.

· Нюхова. Н-д, аромат кави.

· Смакова. Н-д, солодка карамболь.

· Дотикова. Н-д, пухнаста киця.

 

2. Словесно-логічна пам'ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення думок, понять, слів, словосполучень.

3. Рухова пам'ять - це запам’ятовування, збереження і відтворення рухів і їх систем.

 

4. Емоційна пам'ять – це пам'ять на пережиті почуття та емоції.

 

ІІ. У залежності від вольової регуляції:

1. Довільна пам'ять – якщо ми використовуємо вольове зусилля для того, щоб запам’ятати.

2. Мимовільна пам'ять – інформація запам’ятовується без вольовизусиль, в силу інтересу до неї.

 

ІІІ. За тривалістю збереження інформації:

1. Короткотривала пам'ять – зберігає інформацію декілька секунд чи хвилин.

2. Довготривала пам'ять – зберігає інформацію тривалий час (дні, місяці, роки).

3. Оперативна пам'ять – зберігає інформацію на час виконання певної операції.

4. Процеси пам’яті.

1.Запам’ятовування – процес пам’яті, внаслідок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим.

Запам’ятовування буває мимовільним і довільним.

Довільне запам’ятовування буває:

· Механічне - інформація засвоюється без розуміння її сутності.

· Смислове – інформація осмислюється при запам’ятовуванні.

Умови успішного запам’ятовування:

1. Багаторазове, систематичне повторення.

2. Розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових частин.

3. Розуміння, осмислення тощо.

 

Збереження - процес пам’яті, що забезпечує утримування результатів запам’ятовування протягом тривалого часу.

 

Відтворення - процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.

 

Форми відтворення:

1. Впізнавання це відтворення інформації при повторному її сприйманні.

2. Пригадування - це добування інформації із довготривалої пам’яті, пов’язане з участю волі.

3. Згадування (спогади) – це зосереджені у часі і просторі відтворення образів минулого.

4. Персеверація – це уявлення пам’яті, що мають нав’язливий характер.

5. Ремінісценція – відстрочене у часі відтворення інформації, пов’язане із зняттям втоми.

Забування – процес пам’яті, внаслідок якого поступово втрачається інформація, зменшується її обсяг, виникають помилки при відтворенні чи відтворення стає неможливим.

 

6.Індивідуальні відмінності пам’яті:

1. Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування певного обсягу матеріалу.

2. Точність характеризується кількістю помилок, зроблених при його відтворенні.

3. Міцність виражається в збереженні заученого матеріалу і в швидкості його забування.

4. Готовність – виявляється в легкості та швидкості пригадування людиною того, що їй необхідно в певний момент.

 

Індивідуальні відмінності пам’яті виражаються і в тому, що одні люди краще запам’ятовують образний матеріал (предмети, звуки, кольори), інші - словесний (поняття, слова, числа), а для ще інших ці особливості суттєвого значення не мають. Тому в психології виділяють наочно-образний, словесно-логічний і проміжний типи пам’яті.

 

Питання для бесіди:

1. Що таке пам'ять?

2. Охарактеризуйте основні теорії пам’яті.

3. Назвіть види пам’яті. Охарактеризуйте їх.

4. Назвіть процеси пам’яті та охарактеризуйте їх.

5. У чому полягають індивідуальні відмінності пам’яті?

 

ЛЕКЦІЯ № 9 (35-36 год):

МИСЛЕННЯ. ОПЕРАЦІЇ МИСЛЕННЯ

МЕТА: Розглянути особливості мислення як психічного процесу, його фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити сутність операцій та форм мислення. Виховувати у студентів інтерес до розвитку інтелекту.

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення.

 

1. Поняття про мислення.

2. Види мислення.

3. Операції мислення.

4. Форми мислення.

5. Індивідуальні особливості мислення людини.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Усі знання, які ми отримуємо з оточуючого світу, в основному дають нам відчуття та сприймання. Але наші аналізатори не настільки досконалі, щоб пізнати оточуючий світ: н-д, не можемо відчути ультразвук як дельфіни.

Мислення допомагає пізнати оточуючий світ на абстрактному рівні: коли ми пізнаємо навіть ті речі, яких не існує матеріально. Н-д, щастя, кохання, добро.

За допомогою мислення ми пізнаємо опосередковано. До опосередкованого пізнання ми звертаємося у таких випадках:

1. Коли безпосереднє пізнання не можливе із-за недосконалості наших аналізаторів (ультразвук, радіація, рентген).

2. Коли безпосереднє пізнання принципово було б можливим, але в сучасних умовах воно абсолютно виключене (історичні події).

3. Коли безпосереднє пізнання можливе, але не раціональне (виміряти висоту дерева).

 

2. Види мислення:

1. Наочно-дійове мислення - це мислення, в якому розв’язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Н-д, першокласники вчаться рахувати за допомогою паличок.

2. Наочно – образне - це мислення, яке пов’язане із створенням образів предметів, явищ тощо. Н-д, поезія, картина.

3. Словесно-логічне або абстрактне – пізнання дійсності за допомогою слів, понять, категорій яких не існує матеріально. Н-д, ніжність, вірність, любов.

3. Операції мислення:

1. Аналіз – це мисленне розчленування об’єктів і виділення в них їх частин, елементів, ознак і властивостей.

2. Синтез – мисленне об’єднання окремих частин, елементів ознак і властивостей об’єкта в єдине ціле.

3. Порівняння – співставлення схожих і відмінних ознак об’єктів.

4. Абстрагування – уявне відокремлення явищ від предметів, яким вони належать.

5. Узагальнення – об єднання смислових частин у загальне.

6. Класифікація – виокремлення рис предметів та явищ у класи, роди, види.

7. Систематизація – упорядкування знань у систему.

4. Форми мислення:

1. Судження – форма мислення, яка стверджує наявність або відсутність певних ознак, властивостей чи відношень. Н-д, Квітка жовта.

Судження можуть бути: істинні і хибні; прості (руда киця) і складні (усі ссавці - дітородні); одиничні (Київ – столиця України), часткові (деякі птахи не відлітають до вирію), загальні (усі люди смертні).

2. Міркування - декілька суджень, спрямованих на доведення або заперечення думки, гіпотези, встановлення істинності судження. Н-д, доведення теореми

3. Умовивід - форма мислення, коли з декількох суджень виводимо одне.

Умовивід може бути:

· Індуктивний – це судження, в якому на підставі конкретного, часткового робиться узагальнення. Н-д:»Дуб, береза, яблуня – дерева; дуб, береза, яблуня на зиму скидають листя: отже, дерева на зиму скидають листя».

· Дедуктивний – це судження, в якому на підставі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Н-д: «дерева на зиму скидають листя; яблуня – дерево: отже, яблуня на зиму скидає листя».

· Умовивід за аналогією робиться на основі співставлення схожих ознак об’єктів.

4. Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів, явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.

Поняття можуть бути: родові (квітка), видові (айстра), загальні (зброя), одиничні (місто), конкретні (рослини, тварини), абстрактні (зло, добро, краса).

5. Індивідуальні особливості мислення:

1. Самостійність – вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей.

2. Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них.

3. Гнучкість мислення виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації.

4. Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити проблему там, де інші її не бачать.

5. Широта мислення – здатність охопити широке коло питань, творчо мислити в різних галузях знання та практики.

6. Швидкість мислення – здатність швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і приймати його.

Питання для бесіди:

 

1. У чому полягають специфічні особливості мислення як вищої форми пізнавальної діяльності?

2. У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?

3. Що є кінцевим продуктом мисленного пізнання дійсності?

4. За яким принципом мислення може бути поділене на різновиди?

5. Яка операція мислення є найважливішою?

6. Які форми мислення Ви використовуєте найчастіше?

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (37 - 38 год):

 

ОСНОВНІ ФОРМИ МИСЛЕННЯ

Мотивація вивчення: пізнаючи основні форми мислення, студенти усвідомлюють їх роль у розвитку логічного мислення.

 

Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

 

Знати зміст понять: мислення, форми мислення, поняття, судження, умовивід, індукція, дедукція, міркування.

 

Вміти: використовувати отримані знання на практиці.

 

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника «Загальна психологія» за ред. Максименка С.Д., Соловієнка В.О. – Вінниця: «Нова книга», 2004.

 

 

1. Прочитайте текст підручника на ст. 284 - 287.

2. Складіть опорний конспект за планом, використавши поданий нижче матеріал:




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-09; Просмотров: 490; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.11 сек.