КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття про мислення
ПЛАН 4. ПЛАН 3. Види сприймання:
І. У залежності від того, який аналізатор є провідним:
1. Зорове сприймання. 2. Слухове сприймання. 3. Нюхове сприймання. 4. Дотикове сприймання. 5. Смакове сприймання.
ІІ. За відношенням до психічного життя:
1. Інтелектуальне сприйманняпов’язане із відображенням наукових термінів та посиленої дії пам’яті, мислення, уваги. 2. Естетичне сприймання пов’язане із сприйняттям прекрасного: музики, мистецтва, театру. 3. Емоційне сприймання пов’язане із сприйманням людиною оточуючого світу на основі настрою. ІІІ. За складністю сприймання:
1. Сприймання простору – це уявлення про положення нашого тіла відносно вертикалі (іду, стою), відстані до інших предметів (далеко, близько), просторового розташування (не землі, на небі, під водою). 2. Сприймання часу – це відображення дійсності у послідовності явищ або подій (вчора, сьогодні, завтра). 3. Сприймання руху – це відображення напрямку просторового існування предметів (киця біжить, птаха летить). 4. Сприймання людини людиною (повторити).
4. Властивості сприймання: · Цілісність – особливість сприймання, яка полягає у відображенні об’єктів у сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття. · Предметність - зв'язок якості, властивості, ознаки з предметом сприймання. · Осмисленість – розуміння сутності того, що сприймається. · Константність – відносна постійність образів предметів при зміні умов сприймання. · Вибірковість проявляється у переважному виділенні одних об’єктів у порівнянні з іншими. · Апперцепція – це залежність сприймання від досвіду, уподобань, професії людини.
· Синкретичність – це злитість, не розчленованість схожих предметів при сприйманні.
5.Спостереження і спостережливість.
Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з намірами та волею, виділяють: · Мимовільне та довільне сприймання. Найяскравіше довільне сприймання проявляється у спостереженні. Спостереження - це тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Успіх спостереження потребує визначення мети спостереження, підготовки засобів, складання плану та фіксації результатів. Важливою рисою особистості є спостережливість -здатність помічати в предметах та явищах малопомітні, але суттєві ознаки чи властивості.
Питання для бесіди:
1. Вкажіть особливості сприймання як психічного процесу. 2. Розкрийте основні види сприймання. 3. Охарактеризуйте основні властивості сприймання. 4. Покажіть роль спостережливості у людській діяльності.
ЛЕКЦІЯ № 8 (31 – 32 год): ПАМ'ЯТЬ МЕТА: Розглянути особливості пам’яті як психічного процесу, її фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити сутність асоціативного зв’язку, який лежить в основі пам’яті. Виховувати інтерес до розвитку мнемотехнічних засобів.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: пам'ять, асоціація, запам’ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, персеверація, ремінісценція, образна пам'ять, словесно-логічна пам'ять, емоційна пам'ять, рухова пам'ять, оперативна пам'ять, короткочасна пам'ять, довготривала пам'ять.
1. Поняття про пам'ять як психічний процес. Значення пам’яті у житті людини. 2. Фізіологічні основи пам’яті. 3. Сутність асоціацій. 4. Види пам’яті. 5. Процеси пам’яті. 6. Індивідуальні відмінності пам’яті.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310. 2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.
3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139. 4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223. 5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204. 6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.
Тематика повідомлень: 1. Феномени пам’яті. 2. Значення пам’яті у різних видах діяльності.
1. Поняття про пам'ять як психічний процес. Значення пам’яті у житті людини. Усю інформацію, яку ми отримуємо з оточуючого світу, наш мозок зберігає і накопичує у вигляді так званих уявлень пам’яті. Уявлення пам’яті – образи тих предметів і явищ, які ми сприймали раніше, а зараз відтворюємо мисленно.
Уявлення пам’яті можуть бути: 1. Зоровими. Н-д, образ мами, улюбленої тварини. 2. Слуховими. Н-д, образ маршу Мендельсона, Державного гімну України. 3. Нюховими. Н-д, парфуми із запахом конвалій. 4. Смаковими. Н-д, солодка цукерка, кислий лимон. 5. Дотиковими. Н-д, гаряча праска, холодний лід.
Пам'ять – це відображення минулого досвіду людини, яке виражається у запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні того, що людина відчувала, сприймала, про що думала або робила.
Значення пам’яті: 1. Запам’ятовувати, зберігати і відтворювати інформацію. 2. Без пам’яті не мислиме ні успішне навчання, ні успішна діяльність. 3. Без пам’яті не можливе формування повноцінної особистості. 4. Пам'ять виконує роль «охоронця»: потрібну інформацію зберігає, не потрібну – забуває. 5. Сєченов І.П.: «Без пам’яті людина була б істотою миті».
2. Фізіологічні основи пам’яті.
Згідно з вченням Павлова, матеріальною основою пам’яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати нові тимчасові нервові зв’язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв’язків є фізіологічним механізмом пам’яті. Запам`ятоване зберігається не як образ, а як «слід», як тимчасові нервові зв’язки, що утворилися у відповідь на дію подразника. Молекулярна теорія: під впливом біотопів у протоплазмі нейронів утворюється особлива білкова молекула, на якій записується інформація, що надходить у мозок.
3. Сутність асоціацій. В основі пам`яті лежать асоціативні зв’язки. Асоціація - це зв'язок між предметами, явищами, подіями, фактами, відображеними у нашій свідомості і закріпленими у нашій пам’яті. Суть асоціативного зв’язку полягає у тому, що поява одного елемента цього зв’язку викликає появу іншого елемента цього зв’язку. Н-д, знайома мелодія викликає почуття, пов’язані з нею.
Види асоціацій: І. Прості асоціації: 1. Асоціації за суміжністю – це просторові і часові відношення між явищами і предметами. Н-д, алфавіт, табличка множення. 2. Асоціації за контрастом – це зв'язок між протилежними явищами чи предметами. Н-д, чорне - біле, добро – зло. 3. Асоціації за схожістю – це зв'язок між предметами і явищами, що подібні між собою. Н-д, літера О схожа на бублика. ІІ. Складні асоціації - це об’єктивні зв’язки між явищами і предметами типу: «причина - наслідок», «рід - вид», «ціле - частина». Н-д, диму без вогню не буває.
Види пам’яті: І. У залежності від об’єкту запам’ятовування: 1. Образна пам'ять - це запам’ятовування, збереження і відтворення образів тих предметів і явищ, які сприймалися раніше.
Виділяють підвиди образної памяті: · Зорова. Н-д, образ ранкової роси. · Слухова. Н-д, спів солов’я. · Нюхова. Н-д, аромат кави. · Смакова. Н-д, солодка карамболь. · Дотикова. Н-д, пухнаста киця.
2. Словесно-логічна пам'ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення думок, понять, слів, словосполучень. 3. Рухова пам'ять - це запам’ятовування, збереження і відтворення рухів і їх систем.
4. Емоційна пам'ять – це пам'ять на пережиті почуття та емоції.
ІІ. У залежності від вольової регуляції: 1. Довільна пам'ять – якщо ми використовуємо вольове зусилля для того, щоб запам’ятати. 2. Мимовільна пам'ять – інформація запам’ятовується без вольовизусиль, в силу інтересу до неї.
ІІІ. За тривалістю збереження інформації: 1. Короткотривала пам'ять – зберігає інформацію декілька секунд чи хвилин. 2. Довготривала пам'ять – зберігає інформацію тривалий час (дні, місяці, роки).
3. Оперативна пам'ять – зберігає інформацію на час виконання певної операції. 4. Процеси пам’яті. 1.Запам’ятовування – процес пам’яті, внаслідок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим. Запам’ятовування буває мимовільним і довільним. Довільне запам’ятовування буває: · Механічне - інформація засвоюється без розуміння її сутності. · Смислове – інформація осмислюється при запам’ятовуванні. Умови успішного запам’ятовування: 1. Багаторазове, систематичне повторення. 2. Розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових частин. 3. Розуміння, осмислення тощо.
Збереження - процес пам’яті, що забезпечує утримування результатів запам’ятовування протягом тривалого часу.
Відтворення - процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.
Форми відтворення: 1. Впізнавання – це відтворення інформації при повторному її сприйманні. 2. Пригадування - це добування інформації із довготривалої пам’яті, пов’язане з участю волі. 3. Згадування (спогади) – це зосереджені у часі і просторі відтворення образів минулого. 4. Персеверація – це уявлення пам’яті, що мають нав’язливий характер. 5. Ремінісценція – відстрочене у часі відтворення інформації, пов’язане із зняттям втоми. Забування – процес пам’яті, внаслідок якого поступово втрачається інформація, зменшується її обсяг, виникають помилки при відтворенні чи відтворення стає неможливим.
6.Індивідуальні відмінності пам’яті: 1. Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування певного обсягу матеріалу. 2. Точність характеризується кількістю помилок, зроблених при його відтворенні. 3. Міцність виражається в збереженні заученого матеріалу і в швидкості його забування. 4. Готовність – виявляється в легкості та швидкості пригадування людиною того, що їй необхідно в певний момент.
Індивідуальні відмінності пам’яті виражаються і в тому, що одні люди краще запам’ятовують образний матеріал (предмети, звуки, кольори), інші - словесний (поняття, слова, числа), а для ще інших ці особливості суттєвого значення не мають. Тому в психології виділяють наочно-образний, словесно-логічний і проміжний типи пам’яті.
Питання для бесіди: 1. Що таке пам'ять? 2. Охарактеризуйте основні теорії пам’яті. 3. Назвіть види пам’яті. Охарактеризуйте їх. 4. Назвіть процеси пам’яті та охарактеризуйте їх. 5. У чому полягають індивідуальні відмінності пам’яті?
ЛЕКЦІЯ № 9 (35-36 год): МИСЛЕННЯ. ОПЕРАЦІЇ МИСЛЕННЯ МЕТА: Розглянути особливості мислення як психічного процесу, його фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити сутність операцій та форм мислення. Виховувати у студентів інтерес до розвитку інтелекту.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення.
1. Поняття про мислення. 2. Види мислення. 3. Операції мислення. 4. Форми мислення. 5. Індивідуальні особливості мислення людини.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310. 2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296. 3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139. 4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223. 5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204. 6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147. Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях. Усі знання, які ми отримуємо з оточуючого світу, в основному дають нам відчуття та сприймання. Але наші аналізатори не настільки досконалі, щоб пізнати оточуючий світ: н-д, не можемо відчути ультразвук як дельфіни. Мислення допомагає пізнати оточуючий світ на абстрактному рівні: коли ми пізнаємо навіть ті речі, яких не існує матеріально. Н-д, щастя, кохання, добро. За допомогою мислення ми пізнаємо опосередковано. До опосередкованого пізнання ми звертаємося у таких випадках: 1. Коли безпосереднє пізнання не можливе із-за недосконалості наших аналізаторів (ультразвук, радіація, рентген). 2. Коли безпосереднє пізнання принципово було б можливим, але в сучасних умовах воно абсолютно виключене (історичні події). 3. Коли безпосереднє пізнання можливе, але не раціональне (виміряти висоту дерева).
2. Види мислення: 1. Наочно-дійове мислення - це мислення, в якому розв’язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Н-д, першокласники вчаться рахувати за допомогою паличок. 2. Наочно – образне - це мислення, яке пов’язане із створенням образів предметів, явищ тощо. Н-д, поезія, картина. 3. Словесно-логічне або абстрактне – пізнання дійсності за допомогою слів, понять, категорій яких не існує матеріально. Н-д, ніжність, вірність, любов. 3. Операції мислення: 1. Аналіз – це мисленне розчленування об’єктів і виділення в них їх частин, елементів, ознак і властивостей. 2. Синтез – мисленне об’єднання окремих частин, елементів ознак і властивостей об’єкта в єдине ціле. 3. Порівняння – співставлення схожих і відмінних ознак об’єктів. 4. Абстрагування – уявне відокремлення явищ від предметів, яким вони належать. 5. Узагальнення – об єднання смислових частин у загальне. 6. Класифікація – виокремлення рис предметів та явищ у класи, роди, види. 7. Систематизація – упорядкування знань у систему. 4. Форми мислення: 1. Судження – форма мислення, яка стверджує наявність або відсутність певних ознак, властивостей чи відношень. Н-д, Квітка жовта. Судження можуть бути: істинні і хибні; прості (руда киця) і складні (усі ссавці - дітородні); одиничні (Київ – столиця України), часткові (деякі птахи не відлітають до вирію), загальні (усі люди смертні). 2. Міркування - декілька суджень, спрямованих на доведення або заперечення думки, гіпотези, встановлення істинності судження. Н-д, доведення теореми 3. Умовивід - форма мислення, коли з декількох суджень виводимо одне. Умовивід може бути: · Індуктивний – це судження, в якому на підставі конкретного, часткового робиться узагальнення. Н-д:»Дуб, береза, яблуня – дерева; дуб, береза, яблуня на зиму скидають листя: отже, дерева на зиму скидають листя». · Дедуктивний – це судження, в якому на підставі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Н-д: «дерева на зиму скидають листя; яблуня – дерево: отже, яблуня на зиму скидає листя». · Умовивід за аналогією робиться на основі співставлення схожих ознак об’єктів. 4. Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів, явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки. Поняття можуть бути: родові (квітка), видові (айстра), загальні (зброя), одиничні (місто), конкретні (рослини, тварини), абстрактні (зло, добро, краса). 5. Індивідуальні особливості мислення: 1. Самостійність – вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. 2. Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них. 3. Гнучкість мислення виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації. 4. Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити проблему там, де інші її не бачать. 5. Широта мислення – здатність охопити широке коло питань, творчо мислити в різних галузях знання та практики. 6. Швидкість мислення – здатність швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і приймати його. Питання для бесіди:
1. У чому полягають специфічні особливості мислення як вищої форми пізнавальної діяльності? 2. У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого? 3. Що є кінцевим продуктом мисленного пізнання дійсності? 4. За яким принципом мислення може бути поділене на різновиди? 5. Яка операція мислення є найважливішою? 6. Які форми мислення Ви використовуєте найчастіше?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (37 - 38 год):
ОСНОВНІ ФОРМИ МИСЛЕННЯ Мотивація вивчення: пізнаючи основні форми мислення, студенти усвідомлюють їх роль у розвитку логічного мислення.
Література: Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004.
Знати зміст понять: мислення, форми мислення, поняття, судження, умовивід, індукція, дедукція, міркування.
Вміти: використовувати отримані знання на практиці.
Інструктивна картка для опрацювання тексту підручника «Загальна психологія» за ред. Максименка С.Д., Соловієнка В.О. – Вінниця: «Нова книга», 2004.
1. Прочитайте текст підручника на ст. 284 - 287. 2. Складіть опорний конспект за планом, використавши поданий нижче матеріал:
Дата добавления: 2014-11-09; Просмотров: 490; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |