Знеболювання пологів

Пологовий біль виникає у зв`язку з тракціями матки, її зв`язок, придатків, розтягненням шийки матки і нижніх від­ділів пологового каналу, тиском на мат­ку, сечовий міхур, сечоводи, сечівник і кишки; подразненням періосту внутріш­ньої поверхні крижової кістки, стиснен­ням і розтягненням внаслідок скорочень матки кровоносних судин з численни­ми механо- і барорецепторами; гіпо­ксією і скупченням недоокиснених ме­таболітів у міометрії (безумовні компо­ненти), а також із відчуттям страху, напруженості і тривоги (умовнорефлек­торний, або психогенний, компонент).

На механізм виникнення пологового болю впливає порушення взаєморегуля-ції між підкірковими нейродинамічни-ми процесами і функціональним станом кори головного мозку, а також індиві­дуальні особливості роділлі, її емоцій­ний стан, ставлення до майбутнього ма­теринства. Так, близько 25 % жінок, які народжують уперше, і 10 % — повтор­но, можуть відчувати надзвичайно інтен­сивний біль, і навпаки, відповідно близь­ко 10 % і 25 % —незначний біль.

У випадку аномалій пологової діяль­ності біль може свідчити про диспро­порцію між тазом матері й головою пло­да. Біль спричинюють надмірні, тета­нічні, тривалі й аритмічні скорочення матки, внутрішньоматкова інфекція. Ра­зом з тим, біль може порушувати ско­ротливу активність матки, функцію се­чового міхура, бути причиною рефлек­торного м`язового спазму, порушення функції травлення (нудота, блювання).

Під впливом болю порушується функція серцево-судинної системи (та­хікардія, збільшення серцевого викиду, підвищення АТ, центрального венозно­го тиску (ЦВТ), периферичного судин­ного опору, можливі порушення ритму серця), що особливо небезпечно для ва­гітних з вадами серця, гіпертонічною хворобою, пізнім гестозом. Зміни в ди­хальній системі під впливом болю поля­гають у розвитку тахіпное, зниженні ди­хального об`єму, зростанні хвилинно­го об`єму дихання, що може призвести до гіперкапнії і порушення матково-пла­центарного кровообігу.

Усі ці особливості зумовлюють не­обхідність індивідуального підходу щодо усунення болю під час пологів. Індивідуальне повноцінне знеболю­вання пологів є виявленням цивілізо­ваного, гуманного ставлення до жінки.

Біль протягом І періоду пологів зде­більшого є наслідком скорочень матки і розкривання її шийки. Рефлекторна дуга проходить симпатичними нервови­ми волокнами, які відходять від спин­ного мозку в ділянці грудних і поперекових позвонків. Внаслі­док опускання голови плода біль поширюється за рахунок розтягнення нижніх відділів пологового каналу і промежини по соматичних нервових волокнах, що починаються на рівні 82-84.

Спроби стосовно полегшення поло­гового болю відомі з давніх часів. Упер­ше наркоз ефіром в акушерстві був за­стосований М. І. Пироговим у 1847 р. (під час накладання акушерських щип­ців). Для знеболювання пологів та аку­шерських операцій використовували хлороформ, діазоту оксид, хлоралгід­рат, наркотичні анальгетики, барбіту­рати, розчин новокаїну, магнію суль­фат з омнопоном, гіпноз.

Захисною реакцією на біль (змен­шення больової імпульсації) є руй­нування частини нервових волокон у матці на початку пологів порівняно з початком вагітності (часткова фізіоло­гічна денервація матки).

В акушерстві застосовують немедикаментозні та медикаментозні методи знеболювання пологів.

Дата добавления: 2014-11-09