Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Система органів державного управління промисловістю та їх повноваження




Повноваженнями щодо забезпечення практичної реалізації державної промислової політики в Україні наділена ціла низка державних органів на вищому, центральному та місцевому рівнях.

На вищому рівні органами державного управління в галузі промисловості є Президент України та Кабінет Міністрів України.

Як випливає з аналізу положень ст.106 Конституції України та Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р., повноваження Президента України як суб’єкта державного управління у галузі промисловості обмежені питаннями, що стосуються національної безпеки, оскільки відповідно до ст.106 Конституції України Президент України здійснює керівництво у сфері національної безпеки. Коло питань, з яких Президент України може приймати участь в державному управлінні промисловістю, окреслено в ст.7 Закону України “Про основи національної безпеки України”, де визначені основні загрози національним інтересам та національній безпеці у сфері економіки, в тому числі і в промисловості. Це, зокрема:

- зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

- критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

- недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці, передусім в промисловості;

- критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

- нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

- небезпечне для економічної незалежності України зростання
частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки, зокрема у промисловості;

- неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави.

Органом, наділеним найбільш широкими повноваженнями в галузі промисловості, є Кабінет Міністрів України. Так, якщо виходити з аналізу положень ст.116 Конституції України, функціями Уряду України, що безпосередньо стосуються промисловості, є наступні:

- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, екологічної безпеки і природокористування, зокрема й у промисловому секторі економіки;

- розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного розвитку України;

- забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

- здійснення управління об'єктами державної власності, зокрема й промисловими підприємствами;

- здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України;

- організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

- спрямовання і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Більш детально повноваження Кабінету Міністрів України у сфері реалізації державної промислової політики викладені в ст.20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 16.05.2008 р. Так, зокрема, відповідно до вказаної статті повноваженнями Уряду України, що стосуються промислового сектору економіки, можна вважати такі як:

- проведення державної промислової політики, визначення пріоритетних галузей промисловості, які потребують прискореного розвитку;

- розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку;

- здійснення заходів, пов'язаних з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій;

- захист та підтримка національного товаровиробника;

- здійснення управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання;

- забезпечення розроблення і виконання державних програм приватизації, подання Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

- визначення обсягів продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядку формування та розміщення державного замовлення на її виробництво.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо управління в галузі промисловості можуть закріплюватися і в інших законодавчих актах. Так, наприклад, відповідно до ст.5 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” від 21.09.2006 р. Кабінету Міністрів України:

- приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію казенних підприємств і визначає центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать;

- призначає позапланові ревізії та перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, які стосуються використання об'єктів державної власності.

На центральному рівні в системі органів державного управління промисловістю провідну роль відіграють три промислові міністерства, а саме Міністерство промислової політики України, Міністерство палива та енергетики України, Міністерство вугільної промисловості України.

Міністерство промислової політики України відповідно до Положення про цей орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1538, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики. На Міністерство промислової політики України покладені такі основні завдання як:

- підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалізації;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектору економіки;

- розроблення та реалізація державних програм розвитку промисловості України;

- визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору економіки;

- розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;

- створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого промислового сектору економіки;

- участь у формуванні та реалізації державної регіональної промислової політики;

- забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості.

Важливою складовою промислового сектору економіки є паливно-енергетичний комплекс, розвиток якого справляє значний вплив на функціонування інших галузей народного господарства. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство палива та енергетики України” від 02.11.2006 р. № 1540 Мінпаливенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі – паливно-енергетичний комплекс).

На Міністерство палива та енергетики України покладено такі основні завдання:

- державне управління паливно-енергетичним комплексом;

- забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

- забезпечення енергетичної безпеки держави;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу;

- участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів.

Враховуючи важливе місце вугільної промисловості в паливно-енергетичному комплексі України, для управління цією галуззю паливно-енергетичного комплексу утворено окреме міністерство – Міністерство вугільної промисловості України. Відповідно до Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1527, дане міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. На зазначене міністерство покладені наступні завдання:

- участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у вугільній галузі;

- здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею;

- створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі;

- формування балансу вугілля та вугільної продукції;

- вивчення поточної і перспективної потреби у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому і зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної галузі щодо видобутку вугілля та його переробки;

- участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції;

- проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.

На місцевому (обласному та районному) рівні державне управління в галузі промисловості здійснюється відповідними місцевими державними адміністраціями. Для здійснення повноважень щодо управління промисловістю регіонів в структурі місцевих державних адміністрацій створюються відповідні структурні підрозділи. Так, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій” від 01.08.2007 р. № 996 в структурі обласних державних адміністрацій рекомендовано створення головних управлінь промисловості та розвитку інфраструктури.

Державно-управлінські повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі промисловості визначені в ст.ст.17-19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 р. Згідно зазначених статтей місцева державна адміністрація:

- подає місцевій раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;

- розглядає та приймає рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, розташованих на відповідній території;

- розробляє та вносить пропозиції до проектів державних програм соціального та економічного розвитку України, а також довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства, їх фінансово економічного забезпечення

- отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;

- у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо‑, енергозабезпечення та фінансує здійснення цих заходів;

- здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;

- забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів тощо.

Управління галузями та підгалузями промисловості організовується, як правило, за триланковою системою: міністерство – обласне управління – підприємство.

У ряді випадків (при управлінні великими промисловими утвореннями – об’єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе значення для народного господарства) використовується дволанкова система: міністерство – промислове підприємство або об’єднання.

При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок зростає і може мати такі схеми: міністерство – обласне управління – управління райдержадміністрації – підприємство [1, c.128].


4. Адміністративна відповідальність в галузі промисловості

 

Важливим методом державного управління, що використовується для забезпечення законності в промисловості, є застосування заходів адміністративної відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі промисловості можуть застосовуватися як до підприємств-юридичних осіб так і до їх посадових осіб та інших фізичних осіб.

Заходи адміністративної відповідальності за правопорушення у промисловості передбачені досить великою кількістю актів законодавства, передусім такими як Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р., Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14.10.1994 р., Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” від 08.04.1993 р. та ін.

Так, наприклад, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” начальник Державної
архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники,
начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю
та їх заступники мають право накладати штрафи на підприємства за правопорушення у сфері містобудування, зокрема, за виробництво, реалізацію або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, – у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості реалізованої продукції.

Як випливає з положень ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” у разі порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа-підприємець), несе відповідальність:

- за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;- за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;- за ухилення підприємця від пред'явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;- за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції; - за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;- за випуск, реалізацію підвищено небезпечної продукції (яди, ядохімікати, вибухо- та вогненебезпечні речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інструкції щодо експлуатації, зберігання, транспортування підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;- за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.Постанови про накладення відповідних штрафів видають: головний державний інспектор України з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил або його заступники, головний державний інспектор з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Республіки Крим, області, міста або його заступники. В Кодексі України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. адміністративній відповідальності за правопорушення в галузі промисловості присвячена глава 8. Так, зокрема, відповідно до ст. 93 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, у вигляді штрафу, що накладається на працівників у розмірі від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Статтею 94 КУпАП передбачені адміністративні стягнення за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, у вигляді штрафу, що накладається на працівників від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Згідно ст.95. КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян притягуються посадові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за порушення правил і норм ядерної та радіаційної безпеки.Відповідно до ст.102 КУпАП керівники, заступники керівників, головні енергетики (головні механіки), начальники цехів та служб підприємств, установ і організацій несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за експлуатацію паливо- і енерговикористовуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання, або приладів енергетичного контролю, або теплоутилізаційного обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності.Окрім глави 8 КУпАП норми, що передбачають адміністративну відповідальність за правопорушення у промисловості, містяться і в інших главах КУпАП. Так, зокрема, безпосереднє відношення до промислового виробництва мають норми глави 7 КУпАП, якою регулюється адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів. Серед найважливіших норм цієї глави КУпАП, які стосуються промисловості, можна назвати ст. 78 КУпАП, яка встановлює відповідальність посадових осіб за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.Адміністративна відповідальність посадових осіб встановлена ст.79 КУпАП за недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд.Статтею 82-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб промислових підприємств за виробництво продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку.Відповідно до ст.82-4 КУпАП змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо) відповідно до ст.82-6 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Поряд із зазначеними правопорушеннями, суб’єктами яких є посадові особи промислових підприємств, за окремі правопорушення у промисловості адміністративну відповідальність несуть крім посадових осіб і звичайні громадяни. Це, зокрема, стосується ст. 82-5 КУпАП, яка встановлює відповідальність за передачу відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-09; Просмотров: 1181; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.04 сек.