Тематики курсових робіт 2 страница

Інвестиції — придбання засобів виробництва з метою виробни­цтва товарів для майбутнього споживання, придбання активів, на­приклад, цінних паперів, творів мистецтва, депозитів у банках з ме­тою отримання прибутку чи збільшення капіталу.

Капіталовкладення — витрати на придбання об'єктів основного капіталу.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількі­сній теорії грошей, що пов'язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові фактори мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема, збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.

Монетарист — людина, яка дотримується монетаристської те­орії.

Монетизація — продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

Трансакція (лат. transactio — звершення) — операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Фінансовий інструмент — засіб, який використовується уря­дом для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, дер­жавні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструмен­ти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Запитання для самоконтролю

1. Поясніть суть кількісної теорії грошей.

2. Які соціально-економічні причини виникнення кількісної теорії грошей?

3. У чому полягає суть «трансакційного варіанта» кількісної теорії грошей?

4. Поясніть причинно-наслідкові зв'язки у рівнянні обміну І.Фішера.

5. У чому полягає суть «кембріджської версії» кількісної теорії грошей?

6. Дайте тлумачення формули А.Пігу «кембріджської версії».

7. Вклад Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей.

8. У чому полягає специфіка рекомендацій Дж. Кейнса щодо грошового регулювання економіки?

9. У чому полягає суть монетаристської версії кількісної теорії грошей?

10. Яка відмінність монетаризму від кейнсіанських поглядів на грошовий механізм?

11. У чому полягає суть фіскальної політики щодо її впливу на економічну кон'юнктуру?

Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, чим відрізняється грошовий обіг як безперервний процес руху грошей і грошовий оборот як момент у цьому русі. У зв'язку з цим треба з'ясувати, чому показниками виміру грошового обігу є швидкість обігу грошей, а гро­шового обороту — сума платежів за певний період часу. Необхідно збагнути, чому змінюються темпи розвитку обох сфер грошового обігу і грошового обороту на різних етапах розвитку економіки.

Розглядаючи форми грошей, потрібно простежити їх генезис, причини переходу від однієї форми до іншої, проаналізувати види засобів обігу та їх суть, сфери використання цих засобів. Особливу увагу необхідно звернути на поняття грошової маси, показники її вимірювання і структуру.

Вивчаючи швидкість грошового обігу, слід з'ясувати фактори, які на неї впливають, та показники її вимірювання.

Особливо важливе значення для вивчення багатьох питань цієї теми має розуміння законів грошового обігу, саме розуміння, а не тільки вивчення.

Спираючись на закони грошового обігу, треба уважно проаналізу­вати суть стабільності грошей та механізм її забезпечення, звернути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на неї.

Розглядаючи механізм поповнення маси грошей в обороті треба простежити вилив ефекту грошового мультиплікатора.

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні
суб'єкти та ринки, які він обслуговує.

2. Грошові потоки. Характеристика основних видів та їх взаємозв'язок.

3. Механізм балансування грошових потоків в окремих секторах та в обороті в цілому.

4. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та економічним змістом. Характеристика грошового обігу як складової грошового обороту.

Заняття 2

1. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот. Базові гроші та грошові агрегати.

2. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають. Розрахунок швидкості обігу.

3. Вплив швидкості обігу на масу та стабільність грошей. Механізм забезпечення стабільності грошей.

4. Суть та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обороту. Монетизація ВВП.

Заняття З

1. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Роль центрального та комерційних банків в цьому механізмі.

2. Характеристика грошового мультиплікатора.

3. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий оборот, їх економічні відмінності.

4. Основна характеристика банкнот та розмінної монети.

5. Суть та особливості використання депозитних грошей, векселів та чеків.

Термінологічний словник

Грошовий агрегат — показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад, Мо — маса готівкових грошей в обігу.

Грошовий мультиплікатор — це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збіль­шенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий оборот — сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відобра­жають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Теми рефератів

1. Грошовий оборот та грошові потоки в Україні.

2. Основні ринки, що взаємопов'язуються грошовим оборотом.

3. Закон кількості грошей, необхідної для обігу та використання їх вимог в Україні.

Завдання для перевірки знань

1. Визначити, з яких секторів складається грошовий оборот:

а) грошового обігу та фінансів;

б) грошового обігу, фінансів та кредитного сектора;

в) грошового обігу та кредитного сектора.

2. Визначити складові базових грошей:

а) обов'язкові банківські резерви;

б) касова готівка;

в) депозити в центральному банку;

г) готівкові гроші, які перебувають в обороті поза банками;

д) усі перелічені складові.

3. Якщо фактична маса грошей в обороті (Кф) перевищує необхідну для обороту (Кн), то які явища матимуть місце:

а) нестача купівельної спроможності;

б) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;

в) надлишок купівельної спроможності.

4. Як визначається рівень монетизації економіки:

а) як співвідношення грошової маси до валового внутрішнього продукту?

б) як співвідношення валового внутрішнього продукту до грошової маси?

в) як співвідношення грошової маси до валового національного продукту?

5. Залучені ресурси комерційного банку становлять 1000 тис. грн., а норма обов'язкового резерву — 15%. Якими будуть у цьому випадку кредитні ресурси комерційного банку (тис. грн.)?

а) 1000;

б) 850;

в) 150.

6. Визначити, які гроші перебувають в обороті в Україні у сучасних умовах?

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) обидва види.

7. Які гроші належать до неповноцінних:

а) готівкові гроші;

б) депозитні гроші;

в) електронні гроші;

г) золоті монети;

д) срібні монети;

е) мідні монети.

8. Визначити засоби платежу, які обслуговують нині грошовий оборот в Україні:

а) банкноти;

б) акредитиви;

в) розмінні монети;

г) платіжні доручення;

д) чеки;

е) векселі;

є) казначейські білети;

ж) готівкові гроші;

з) депозитні гроші.

Рис. 4.3. Рівновага на ринку позичкових коштів.

Рис.4.4. Ефект доходу та ефект заміни при зміні процентної ставки

.

Рис. 4.5. Ринок грошей

Примітка. Оскільки існує обернено-пропорційна залежність попиту на гроші від процентної ставки, зростання грошової пропозиції спричиняє зниження процентної ставки (1), і навпаки (2).

Рис. 4.6. Державна політика в умовах фіксованого валютного курсу та високої мобільності

Примітка: а) фіскальна експансія (рух кривої IS в положення IS') веде до зро­стання внутрішньої ставки процента, що обумовлює створення позитивного сальдо платіжного балансу і підвищення попиту на національну валюту (точка 2); при незмінному валютному курсі зростає обсяг міжнародних резервів банківської системи, а також зростає пропозиція грошей (рух кривої LM) до моменту досягнення но­вої позиції рівноваги (точка 3);

б) грошова експансія (рух кривої LM) веде до дефіциту платіжного балансу, оскільки наслідком зниження процентних ставок слугує відплив капіталу та зниження попиту на національну валюту; починає знижуватись кількість міжнародних резервів, скорочується грошова маса до моменту повернення кривої LM у вихідне положення.

Рис. 4.7. Державна політика при фіксованому валютному курсі та низькій мобільності капіталу

Примітка: а) фіскальна експансія: приплив капіталу в результаті зростання внутрішньої процентної ставки не компенсує дефіциту торгового балансу — попит на національну валюту скорочується, знижується обсяг міжнародних резервів, ско­рочується пропозиція грошей (рух кривої LМ), стимулююча дія фіскальної політики в значній мірі нейтралізується;

б) наслідки грошової експансії в цілому ідентичні випадку високої мобільності капіталу: обсяг грошової маси має досягти початкового рівня і стимулюючий вплив на економіку мінімальний.

Рис. 4.8. Модель Манделла-Флемінга в умовах плаваючої ставки і високої мобільності капіталу

Примітка: а) стимулююча фіскальна політика ініціює зміцнення національної валюти (рух кривої ВР) що згодом негативно вплине на чистий експорт;

б) дефіцит платіжного балансу, спричинений зростанням грошової пропозиції, ліквідується за рахунок девальвації національної валюти та зростання чистого експорту.

Рис. 4.9. Державна політика при плаваючому валютному курсі та низькій мобільності капіталу

Примітка: а) стимулюючий вплив фіскальної експансії посилюється за раху­нок зростання чистого експорту, спричиненого девальвацією національної валюти;

б) девальвація в результаті зростання грошової маси стимулює чистий експорт, посилюючи ефект монетарної експансії.

Рис. 4.10. Попит на гроші Рис. 4.11. Пропозиція грошей

Рис. 4.12. Крива попиту Рис. 4.13. Крива заощаджень та та пропозиції грошей інвестицій

Термінологічний словник

Банківський процент — процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Грошова база (гроші підвищеної сили) — гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів по рахунках, що являють собою зобов'язання центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.

Грошовий ринок — сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку слугують короткострокові боргові зобов'язання.

Депозитний процент — ставка процента, який виплачується по вкладах населення та юридичних осіб.

Ефект витіснення — зниження обсягів інвестицій у результаті зростання процентної ставки.

Ефект доходу — зміна співвідношення між поточним та майбутнім споживанням як реакція на зміну сукупного доходу, що спричинений зміною процентної ставки.

Ефект заміни — зміна пропорції між поточним та майбутнім споживанням як результат зміни відносної вартості першого і другого.

Ефект Фішера — процентні ставки реагують на зміни інфляції у співвідношенні один до одного.

Інвестиційне оточення — система, що забезпечує акумуляцію та розподіл фінансових ресурсів у сучасній економіці.

Інвестиційні можливості фірм — дохідність інвестицій, що визначає попит. В економічній теорії розглядається як один з основних факторів, що визначає обсяг інвестицій та процентну ставку в економіці.

Індивідуальна пропозиція заощаджень — залежність між процентною ставкою та обсягом заощаджень.

Конкурентний ринок — ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка представляє собою прибуток банку.

Міжбанківський процент — процент по кредитах, що видаються одним комерційним банком іншому.

Мобільність капіталу — ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

Нейтральність грошей — проявляється, коли кількість грошей в економіці впливає тільки на рівень цін, не впливаючи на зміну процентних ставок, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Обліковий процент — процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.

Позичковий процент — ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші — потреба суб'єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

Пропозиція грошей — загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

Пряме фінансування — переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

Ринкова пропозиція заощаджень — сумарна пропозиція заоща­джень всіх домашніх господарств.

Ринок грошей — сектор грошового ринку, де об'єктом операцій виступають короткострокові фінансові інструменти (до 1 року).

Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше 1 року).

Ставка рівноваги — ставка процента, в умовах якої попит та пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.

Схильність до заощаджень — вибір населення між поточним та майбутнім споживанням, який визначає пропозицію грошей на ринку.

Фінансовий інструмент — фінансовий актив або цінний папір.

Фінансовий посередник — суб'єкт ринку, метою діяльності яко­го є торгівля фінансовими інструментами.

Завдання для перевірки знань

1. Поясніть, яке місце займає грошовий ринок в структурі грошового обороту та в чому полягає роль грошового ринку в економіці.

2. Дайте характеристику взаємозв'язку національного та світового фінансового ринків. Яким показником вимірюється міцність цього зв'язку? Назвіть основні аспекти впливу міжнародного фінансового ринку на вітчизняний ринок капіталів.

3. Поясніть, у чому полягає різниця між грошовим ринком, ринком грошей та ринком капіталів.

4. Які принципові відмінності існують між прямим та опосередкованим фінансуванням на грошовому ринку? Назвіть основні функції фінансових посередників та дайте їм характеристику.

5. Чи може грошовий ринок створити ефективний механізм трансформації заощаджень в інвестиції? Обґрунтуйте власну думку і дайте характеристику монетаристської та кейнсіанської версій. Яке значення для банківської діяльності в цілому мають висновки Мілтона Фрідмена та Джона Мейнарда Кейнса щодо існування ефективної моделі вирівнювання заощаджень та інвестицій?

6. Як, на Вашу думку, можна пояснити позицію кейнсіанської школи щодо важливості впливу на грошовий попит спекулятивного мотиву, мотиву перестороги та мотиву переважання ліквідності?

7. Обґрунтуйте, чому знецінення ощадних вкладів населення в період високих темпів інфляції негативно впливає не тільки безпосередньо на вкладників, а й на економіку в цілому.

8. У чому полягає вплив зміни процентної ставки в грошово-кредитній сфері та реальному секторі економіки?

9. За яких обставин відбувається відхилення реальної процентної ставки від номінальної та який вплив це має на грошовий ринок?

10. Основні чинники сучасної облікової політики НБУ.

Теми рефератів

1. Фінансове посередництво на вітчизняному грошовому ринку.

2. Проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

3. Канали прямого та опосередкованого фінансування на грошовому ринку в Україні.

Тема 4. Грошові системи

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, необхідно усвідомити, що грошова система створюється державою і має нормативно-правовий характер, тобто це явище суб'єктивне на відміну від грошового обігу, який є об'єктивним.

Складовими елементами грошової системи є такі: грошова одиниця та її найменування, масштаб цін, валютний курс, види законних платіжних засобів, платіжний оборот та його організація, інструменти регулювання грошового обігу, органи, що здійснюють таке регулювання. Під час вивчення теми необхідно чітко засвоїти ви­значення цих елементів грошової системи.

Грошові системи різних держав класифікуються за певними критеріями. Залежно від типу економіки, розрізняють грошову систему ринкової економіки та грошову систему, що обслуговує неринкову економіку.

Грошова система ринкової економіки характеризується тим, що тут до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк. У грошовій системі неринкового типу вирішальна роль належить /ряду. Уряд визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями уряду, їх роль підпорядкована урядові.

За критерієм регулювання валютних відносин із зовнішнім світом грошові системи класифікуються як відкриті та закриті. Відкрита грошова система створює сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності, оскільки тут має місце вільна конвертованість з усіх грошових операцій та вільний рух валюти. Закрита грошова система — це така система, де немає вільної конвертованості валюти, держава тут контролює валютні операції, виходячи із своїх інтересів.

За ступенем та механізмом регулювання грошового обігу грошові системи країн поділяються на саморегулювальні та такі, що регулюються ззовні. Саморегулювальною є грошова система, в якій у грошовому обігу є монети з благородних металів — золота та срібла. Ззовні, тобто банками, іншими фінансово-кредитними інстру­ментами, регулюється система паперово-грошового типу.

Під час вивчення теми необхідно усвідомити процес створення грошової системи в Україні. Проблеми цього створення визначалися сукупністю економічних і політичних факторів. В Україні поступово створена національна грошова система. У грудні 1991 р. уряд прийняв рішення випустити купоно-карбованець багаторазового використання, що знаходився в обігу паралельно з рублем. У листопаді 1992 р. Президент України видав указ про введення у безготівковий обіг купоно-карбованця та виведення з обігу рубля. З 2 вересня 1996 р. в обіг в Україні введена національна грошова одиниця — гривня. Грошова система України є самостійною, замкненою, перехідною до ринково­го типу, опосередковано регульованою, паперово-грошовою.

Особливу увагу слід звернути на методи регулювання грошового обігу. Серед цих методів — пряме регулювання і опосередковане (непряме) регулювання. При прямому регулюванні, що має місце у командно-адміністративній економіці, уряд установлює директиву по емісії грошей, наданню кредитів, організує прямий контроль за грошовими операціями, активно втручається у грошову сферу, об­межуючи права економічних суб'єктів. При опосередкованому ре­гулюванні грошового обігу, що здійснюється у ринковій економіці, усім суб'єктам грошової сфери, перш за все банкам, надається сво­бода дій при кредитуванні, здійсненні розрахунково-касового об­слуговування тощо. Методи прямого регулювання грошового обігу можуть частково застосовуватися і в ринковій економіці. Парламент визначає грошово-кредитну політику, на проведення якої спрямовується вся банківська діяльність, у роботу банків уряд не втручається. Грошово-кредитна сфера регулюється за допомогою таких інструментів центрального банку, як обліковий процент, норма обов'язкового резервування коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків тощо.

Під час вивчення теми треба усвідомити суть інфляції, що при­таманна тією чи іншою мірою паперово-грошовій системі будь-якої держави. Формами інфляції є ріст товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової одиниці тощо, а в кінцевому підсумку — зниження купівельної спроможності грошей. Слід збагнути, що інфляція не виникає зненацька, а розвивається як процес, що можна розподілити на кілька стадій. Ці стадії розрізняються співвідношенням темпів зростання емісії паперових грошей і темпів знецінення грошової одиниці. Треба пам'ятати, що однією з закономірностей інфляції є зростання темпів знецінення грошової одиниці. Залежно від цього явища розрізняють такі типи інфляції: повзуча, відкрита, галопуюча, гіперінфляція. Економічний стан, коли кризовий спад збігається з інфляцією, є стаінфляцією. На стадії гіперінфляції гроші втрачають здатність виконувати свої функції, розростаються барте­рні операції, порушується грошова система.

Серед комплексу заходів, пов'язаних з оздоровленням і впорядкуванням грошового обігу, особливе місце належить грошовій ре­формі, яку проводить держава. Грошова реформа — це повна чи часткова перебудова грошової системи стосовно нових соціально-економічних умов. Грошові реформи за глибиною реформування грошових систем можна класифікувати за такими типами: створення нової грошової системи, часткова зміна грошової системи, проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою стримання інфляції чи подолання її наслідків. Слід звернути увагу на те, що головною метою грошової реформи є стабілізація валюти. Світовий досвід знає три методи стабілізації валюти: нуліфікацію, девальвацію та ревальвацію (реставрацію). Проведення грошової реформи та створення власної грошової системи у державі Україна — об'єктивна необхідність, що забезпечує її повну незалежність.

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній
системі країни. Елементи грошової системи.

2. Основні типи грошових систем та їх еволюція.

2.1. Системи металевого обігу (біметалізм та монометалізм).

2.2. Системи обігу нерозмінних грошових знаків.

3. Створення і розвиток грошової системи в Україні.

Заняття 2

1. Державне регулювання грошової сфери: суть та методи регулювання. Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери.

2. Поняття грошово-кредитної політики центрального банку, її цілі та типи. Інструменти грошово-кредитної політики.

3. Фіскально-бюджетна і грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової сфери. «Сеньйораж» і монетизація бюджетного дефіциту.

4. Суть інфляції, її причини, форми прояву та закономірності розвитку. Види інфляції.

Заняття З

1. Соціально-економічні наслідки інфляції.

2. Особливості інфляції в Україні в перехідний період. Дискусії щодо використання «регульованої інфляції» в подоланні економічної кризи.

3. Поняття, цілі та види грошових реформ.

4. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Термінологічний словник

Гривня — грошова одиниця незалежної держави Україна. «Гривня» як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від наймену­вання обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («за­гривку»). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль».

Грошова система — форма організації грошового обігу, що встанов­люється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Девальвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Масштаб цін — вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що був установлений грошовою реформою 1895 — 1897 pp. C. Ю. Вітте, дорівнював 0,774234 г щирого золота, а ваговий вміст рубля СРСР з 1.01.1961 р. — 0,987412 г щирого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671 г щирого золота. Валютною реформою 1976 — 1978 pp., проведеною згідно з рішеннями країн ямайської валютної систе­ми, золотий вміст грошових одиниць країн — учасниць МВФ ска­совано.

Норма обов'язкового резервування — кошти, котрі комерційні банки зобов'язані зберігати у центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Облікова ставка процента — плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку — купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних бан­ків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.

Платіжний оборот — уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами.

Ревальвація (реставрація) — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу на­ціональної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Теми рефератів

1. Грошова система та її елементи в Україні.

2. Грошова система економіки ринкового типу.

3. Процес створення грошової системи в Україні.

4. Методи регулювання грошового обігу в Україні.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке грошова система?

2. Які складові елементи грошової системи, їх визначення.

3. Які ви знаєте типи грошових систем?

4. Охарактеризуйте металеву грошову систему.

5. Що таке біметалізм і монометалізм, золотомонетний стандарт?

6. Охарактеризуйте паперово-грошову систему.

7. Дайте характеристику грошової системи ринкового типу.

8. Дайте характеристику грошової системи неринкового типу.

9. Охарактеризуйте грошові системи відкритого та закритого типів.

10. Які ви знаєте методи регулювання грошового обігу?

11. Особливості грошової системи України.

12. Що таке інфляція, які форми її прояву?

13. Які ви знаєте закономірності інфляції, охарактеризуйте їх.

14. Дайте характеристику типам інфляції.

15. Що таке грошова реформа, які її види?

16. Дайте характеристику методам стабілізації валют.

17. Грошова реформа в Україні та особливості її проведення.

Тема 5. Кредит у ринковій економіці

Методичні вказівки

Під час вивчення цієї теми необхідно виходити з того, що кредит є однією з форм економічних відносин, необхідність у яких зумовлена об'єктивними потребами суспільства. Слід мати на увазі, що для формування кредитних відносин потрібен ряд передумов: достатній рівень розвитку товарного виробництва, висока ефективність господарювання економічних агентів, існування довіри між ними та наявність механізмів захисту прав кредитора.

Важливо навчитись розрізняти методи перерозподілу коштів: фі­нансовий і кредитний, засвоїти переваги та недоліки кожного з них, розібратись у сферах їх застосування.

Розглядаючи необхідність кредиту, необхідно звернути увагу на нерівномірність кругообороту капіталу та особливості її прояву на підприємствах із сезонним та несезонним характером виробництва.

Розуміння суті кредиту як форми руху вартості на зворотній основі пов'язане з вивченням еволюції кредитних відносин. Слід звернути увагу на те, що різним етапам розвитку суспільного виробництва притаманні відмінні форми кредитних відносин. Необхідно розібратись у відмінностях лихварського кредиту від кредиту в умовах капіталістичного способу виробництва, звернувши увагу на характер використання авансованих коштів, джерела і рівень плати за кредит і, особливо, на економічну роль кредиту.

Дата добавления: 2014-11-26