Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг

З урахуванням національної специфіки на вітчизняному фінансовому ринку, поки що, домінуюче значення займають банківські установи, тому відповідно переважна більшість фінансових послуг надається банками. При цьому банківська система розвиває не тільки традиційні банківські послуги (касове, клірингове обслуговування, кредитування та залучення депозитів тощо), але й сприяє розвитку таких послуг як банківський (фінансовий) лізинг, довірчі операції з цінними паперами, андерайтингові та інші послуги.

Інституціональне становлення банківської системи, безумовно, впливає на формування розвинутого ринкового середовища, адже система акумулювання, нагромадження і перерозподіл фінансових потоків вимагає професіональної спеціалізації для задоволення попиту учасників ринку.

Стимулююче призначення банків полягає, насамперед, у сприянні рухові фінансових активів від власників-постачальників вільних ресурсів до їх споживачів. Банки реалізують посередницьку функцію через надання різних послуг своїм клієнтам, виконуючи при цьому відповідні укладені угоди.

Особливе значення на ринку фінансових послуг має банківська система у країнах з трансформаційною економікою, адже майже всі країни Центрально-Східної Європи, а отже, й колишні радянські республіки пішли шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Цьому процесу сприяло, по-перше, те, що банки існували як робочі інститути за часів командно-адміністративної економіки, а ринок цінних паперів та небанківські фінансові інститути необхідно створювати заново. По-друге, бажання країн швидше адаптувати власне банківське законодавство до директив Європейського Союзу щодо ринку банківських і фінансових послуг із метою подальшої інтеграції в Європейський Союз.

Сучасний комерційний банк може надавати до 300 різних фінансових послуг. Банківське посередництво диференціюється у наданні традиційних і нетрадиційних фінансових послуг. Перші з них пов’язані з формуванням і розміщенням банківських ресурсів, а також здійсненням взаєморозрахунків між клієнтами. Потреба ж у других виникає за необхідності диверсифікувати ринкові позиції у суміжних сферах бізнесу, де присутні небанківські установи-партнери. Нетрадиційні форми обслуговування клієнтів пропонуються і з огляду на посилення конкурентного тиску на тому чи іншому сегменті ринку.

У групі традиційних банківських послуг домінуючим залишається кредитування клієнтів як таке, що надається одним банком за рахунок його власних коштів і депозитних надходжень, так і синдиковане та (або) паралельне за участю кількох кредиторів. Кредитування є найприбутковішим видом банківського бізнесу. Привабливими є також надання позик за міжнародними кредитними лініями, кредитування за овердрафтом, гарантійна підтримка різного роду, обслуговування власників різних чеків і карток. Депозитні та депозитарні послуги орієнтовано, відповідно, на зберігання грошей і цінних паперів. Розрахунково-касовий сервіс передбачає відкриття рахунків і проведення за ними платежів, інкасацію і видачу готівки. Реалізація необхідних валютних трансакцій вимагається клієнтами у ході купівлі-продажу валюти на міжбанківському ринку, а також при розрахунках під зовнішньоекономічні контракти.

Нетрадиційні послуги є своєрідним свідченням зрілості банківського менеджменту й активності фінансової поведінки на ринку. За відповідних умов викликають інтерес інвестиційні операції з цінними паперами, брокерська і дилерська купівля-продаж цінних паперів, андерайтингове обслуговування при розміщенні нових емісій на первинних ринках, виконання корпоративних домовленостей щодо концентрації та деконцентрації капіталу. Набувають розвитку трастові пропозиції щодо управління активами клієнтів, факторинг, форфейтинг, участь у фінансуванні лізингових угод, операції з дорогоцінними металами.

З середини 90-х років банки беруть участь у реалізації приватизаційних схем. Практикується різноманітний фінансовий консалтинг – типовий та індивідуальний на замовлення. В окремих випадках можливим є спеціальне VIP-обслуговування клієнтів, яке здійснюється в інтересах інсайдерів та афілійованих осіб.

Для сучасного розвитку банківського сектора характерним є те, що банки приваблюють клієнтів пакетом пропонованих послуг і конкурентними цінами на них, у результаті чого відмінність між традиційними і нетрадиційними послугами поступово зникає, а останні стають масовими і звичними.

Нерідко користування однією банківською послугою спонукає до необхідності споживання додаткових сервісних пропозицій. Банківський продукт, набуваючи форми товару, не ізолюється в ринковому середовищі, а тому банки зацікавлені у можливості надавати повноцінний комплекс послуг для задоволення попиту клієнтів, а іноді й випереджати і формувати цей попит, що вимагає додаткової активності на ринку. Більш того, саме завдяки розширенню обсягів та видів фінансових послуг банки отримують конкурентні переваги в умовах посилення ринкової боротьби.

Банківські посередницькі послуги на ринку цінних паперів мають широкий спектр: це депозитарні послуги банку як зберігача фондових активів, купівля-продаж цінних паперів у власних інтересах і на замовлення, кліринговий облік руху цінних паперів, діяльність як первинних дилерів в організації розміщення паперів, портфельні та трастові варіанти інвестування коштів у цінні папери інших емітентів, підтримання необхідного рівня ліквідності окремих цінних паперів на біржових і позабіржових майданчиках тощо.

4. Інститути небанківського сектора: диверсифікація спектра послуг

Небанківська фінансова установа – юридична особа, яка не є банком, надає одну або кілька фінансових послуг. До небанківських фінансових установ належать:

кредитні спілки	Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. №2908-ІІІ	Кредитні спілки функціонують на кооперативних засадах і спеціалізуються на взаємному кредитуванні своїх членів. Їхня ресурсна база формується за рахунок вступних та обов’язкових пайових внесків, вкладів членів на депозитні рахунки та банківських позичок. Основна відмінність кредитних спілок від інших фінансових установ полягає в тому, що їх метою діяльності є не отримання прибутку, а надання різноманітних фінансових послуг своїм членам, які є одночасно їх власниками і клієнтами.
ломбарди	Проект закону «Про ломбарди і ломбардну діяльність» від 3 грудня 2008 року №3433.	Ломбард – це небанківська кредитно-фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток, зберігання речей та надання супутніх послуг, пов'язаних з діяльністю ломбарду. Основним видом діяльності ломбардів як учасників ринку фінансових послуг є надання миттєвих та короткострокових позик на власний ризик під заставу майна споживачів цих послуг.
фінансові компанії	Лізингові компанії: Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. №723/97-ВР.	належать до групи інвестиційних посередників, оскільки мобілізують грошові кошти шляхом емісії власних боргових зобов’язань (облігацій, векселів) та акцій, які в подальшому надають у позику фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого та споживчого призначення.
Факторингові компанії
довірчі товариства	Декрет КМУ «Про довірчі товариства» №23-93, 17.03.1993р.	Довірче товариство – товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність згідно з договором, укладеним довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя
страхові компанії	Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.	Для них характерною є особлива форма залучення коштів - продаж страхових полісів.
установи накопичувального пенсійного забезпечення	Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ	Недержавні пенсійні фонди акумулюють грошові кошти на підставі укладених зі своїми учасниками контрактів за визначеними пенсійними схемами. Вони формують цільові фонди за рахунок періодичних внесків роботодавців та працівників, з яких в майбутньому будуть здійснюватися пенсійні виплати клієнтам після досягнення певного віку
інвестиційні фонди і компанії	Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. №2299-ІІІ.	Інвестиційні фонди та компанії являють собою особливий вид фінансових інститутів, які забезпечують посередництво в інвестиційному процесі шляхом акумулювання грошових коштів інвесторів через випуск і реалізацію власних цінних паперів та вкладання цих коштів в акції і облігації різних підприємств. Вони в основному орієнтовані на роботу з дрібними інвесторами

Факторингові компанії – це організації, які купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов'язану з постачанням товарів або наданням послуг.

Особливість діяльності фінансових компаній у посередницькому фінансовому процесі полягає в тому, що вони беруть позички у великих сумах, а надають позички у малих сумах, що відрізняє їх від банківських інститутів, які залучають депозити в малих сумах, а надають часто великі суми позичок. До групи фінансових компаній також відносять лізингові та факторингові компанії, оскільки вони певною мірою кредитують платіжні потреби своїх клієнтів.