Фактори ефективної діяльності команди

Слід мати на увазі, що ефективна команда, як правило, складається з учасників, між якими немає великих відмінностей у кваліфікації, оплаті праці й ресурсному забезпеченні.

Керівник може створити команду, у якій він стане учасником, котрий виконує чітко визначені ролі й функції. Керівник також може ініціювати формування команди чи команд, у яких він сам особистої участі брати не буде.

Діяльність керівника з формування й керування командою здійснюється в таких напрямах:

- надання допомоги учасникам команди в переорієнтації їхніх сподівань, домінуючих мотивів поведінки й досвіду (з метою перенести зусилля підлеглих із самореалізації па досягнення спільної мети);

- сприяння учасникам команди в їхньому прагненні усвідомити себе як команду, що має спільні цінності й моделі поведінки;

- надання допомоги учасникам команди в усвідомленні того, що вони є взаємозалежними в досягненні успіху чи невдачах;

- підвищення ступеня довіри взаєморозуміння між учасниками команди;

- постійне удосконалення комунікації в самій команді (або команди з іншими структурами організації).

Дослідники й практики командного будівництва виявили чітку послідовність завдань, які повинен вирішити менеджмент для формування й ефективного функціонування команд в організації;

1) встановлення взаємодовіри між менеджментом і потенційними учасниками команд;

2) розвиток навичок у представників менеджменту й кандидати в учасники команд у таких сферах:

ü міжособистісні відносини з рівними за статусом, справжніми, рівнозначними структурами;

ü вирішення міжособистісних і групових конфліктів;

ü відкрита комунікація, що передбачає чесність та повагу до інших учасників команди;

3) забезпечення підтримки й допомоги в розвитку взаємного розуміння серед членів команди, у мотивації на досягнення результатів;

4) проведення ревізії та оцінки основних навичок представників менеджменту в таких сферах:

· планування роботи;

· встановлення завдань менеджменту;

· контроль над виконанням завдань;

· управління часом;

· технологія вирішення проблем;

· залучення людей у команди.

Ефективна команда формується за умови, якщо існує і взаємодіє низка факторів.

Позитивна взаємозалежність — це усвідомлення учасниками команди важливості міжособистісної комунікації, що забезпечує успішну діяльність кожного. Це переконаність у тому, що „ ми міцно зв’язані “. Вона забезпечує максимальний внесок кожного в спільну справу, об’єднання ресурсів, взаємну підтримку та святкування спільного успіху.

Формування позитивної взаємозалежності передбачає певні зусилля з боку керівника;

1) встановлення мети створення позитивної взаємозалежності на основі існування сукупності спільних цілей (прагнення досягти їх поєднує всіх учасників групи) і відчуття того, що загальний успіх залежить від зусиль кожного;

2) заохочення розвитку позитивної взаємозалежності. Кожного учасника групи слід заохочувати за виконання групових завдань та індивідуальні зусилля, що визначають його якість;

3) встановлення й розподіл у рамках взаємозалежності ролей, відповідно до яких учасники групи виконуватимуть взаємодоповнюючі та взаємозалежні функції. Кожен учасник групи повинен нести персональну відповідальність за ефективну діяльність групи в цілому;

4) формування взаємозалежності завдань. При цьому завдання слід розділити па частини чи етапи, щоб робота одного члена могла бути завершеною в тому випадку, якщо інший співробітник уже виконав свою частину завдання (у цьому разі він теж залежить від відповідальності іншого учасника групи);

5) формування позитивної взаємозалежності ресурсів. Кожен член групи повинен мати у своєму розпорядженні лише частину ресурсів, інформації чи матеріалів, необхідних для виконання групового завдання.

Умовами формування й розвитку індивідуальної відповідальності в групі є:

· постійне інформування групи про те, хто з членів найбільше потребує допомоги й підтримки для завершення завдання;

· підтримання переконаності членів групи в тому, що їхній персональний внесок у групову роботу відзначено і їм варто підвищувати свою відповідальність за спільний успіх.

Процедура визначення якісних і кількісних показників внеску кожного учасника групи є необхідною з ряду причин. По-перше, це дозволяє учасникам групи чітко визначити частку внеску кожного в загальну справу. По-друге, знижується ймовірність того, що учасники групи несвідомо дублюють один одного. По-третє, учасники групи одержують можливість надавати й одержувати необхідні підтримку та допомогу. По-четверте, підкреслюється й визначається відповідальність кожного учасника групи. І, нарешті, мінімізується ймовірність прояву лінощів та бездіяльності.

Відомий ефект соціальних лінощів — зниження працездатності кожного учасника групи у випадку, коли частка й величина його зусиль не визначаються й не мотивуються, а також відсутня персональна відповідальність за кінцевий результат.

Дата добавления: 2014-11-16