Характеристика «єднальних керівників» за Дж. Ліпман-Блюме

Дж.Ліпман-Блюме вважає, що жінкам властивий інтегративний стиль, що поєднує пряме, використовує елементи конкуренції керівництво з більш орієнтованими на співпрацю видами інструментального та контактного лідерства.

Інструментальне лідерство, на думку автора, полягає у використанні таких факторів, як власні інтелект, дотепність, вміння співчувати, гумор, сімейні зв'язки, колишні досягнення або програші, сміливість, зовнішній вигляд, сексуальна привабливість для встановлення зв’язків з тими особами, чиї участь і допомогу потрібні для досягнення мети. Прикладом володаря такого стилю є Френк.

Френк-керуючий в телефонній компанії. Він повинен був залучити велику кількість техніків до ремонтних робіт після землетрусу, хоча у багатьох з них на цей час були заплановані відпустки і відгули. Замість того что-б розпорядитися про тимчасове скасування всіх відпусток, Френк зв'язався з кожним з техніків особисто і попросив відкласти відпустку, зазначивши надзвичайні обставини і високу кваліфікацію підлеглого, без якого було б важко обійтися. Всі техніки (більше тридцяти осіб) погодилися негайно вийти на роботу, а після того, як неприємності залишилися позаду, відзначили людяний підхід, гумор і співчуття Френка як одну з причин, що спонукали їх добровільно відкласти відпустку.

Іншим різновидом інструментального стилю є соціальний інструментальний стиль, що характеризується використанням неформальних відносин як життєво важливого і цілком законний засіб досягнення мети. Такі керівники «здійснюють свої цілі через дії інших людей, вибираючи визна-ділених індивідів для виконання певних завдань» (Lipman-Blumen, 1992).

Ще приклад: Енн є віце-президентом банку. Заради того, щоб мати більший вплив на рішення, що приймаються, вона старанно покращувала своє вміння грати в гольф і теніс. В результаті вона змогла грати з іншими віце-президентами і президентом банку, і ці неформальні контакти дали їй можливість брати участь в ділових дискусіях і вносити свій внесок у прийняті рішення в більшій мірі, ніж це було б можливо при спілкуванні тільки в банку. Ще один різновид – довірчий інструментальний стиль. Керівник залучає до справи всіх навколо, а не тільки обраних для даної справи осіб. Вони вміло використовують оточуючих, навіть і тих, хто формально не знаходиться у них в підпорядкуванні для досягнення поставленої мети.

Деніза – глава планового відділу великої компанії. Встановлений нею порядок «відкритих дверей» передбачає щотижневі обговорення нових ідей по частині випуску продукції, маркетингу, зв'язків з громадськістю і взагалі будь-яких виникаючих проблем з усіма службовцями компанії, які захочуть взяти в цьому участь. Деніза також обговорює з жителями навколишніх районів проблеми міжрасових відносин, догляду за дітьми, працевлаштування та допомоги хворим службовцям компанії. Її відкритість для реченні як з боку підлеглих, так і осіб, які не перебувають під її началом, допомагає підтримувати в компанії дух співпраці і полегшує вирішення виникаючих проблем.

Інструментальний стиль знаходиться в протиріччі з прямим силовим стилем – командами, завданнями, контролем за їх виконанням. Останній, у свою чергу, протистоїть контактному стилю, що характеризується співпрацею з оточуючими для досягнення мети, упором на надання допомоги іншим, схильністю вчити і знаходити радість у досягненнях ученіков.Дж.Ліпман-Блюме вважає, що стилі керівництва визначаються потребами нашого все більш інтеграційного світу: «Глобальна взаємозалежність підкреслює невідкладність вирішення проблеми лідерства. Керівництво, яке потрібно вже більш тісно пов'язаних між собою людям, припускає інтеграцію найбільш придатних для цього стилів – продуктивного «жіночого» поведінки і традиційного прямого американського стилю».

Дата добавления: 2014-11-16